Ухвала
Іменем України
24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 127/3763/21
провадження № 61-12169ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року у складі судді Волошин С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,
У лютому 2021 року Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Позов обґрунтовано тим, що наказом ГУ НП у Вінницькій області від 17 листопада 2020 року № 193 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) капітана поліції дільничного офіцера поліції сектору превенції Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції ОСОБА_1 з 17 листопада 2020 року. На час звільнення за ОСОБА_1 було закріплено десять предметів однострою особистого призначення, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, вартість яких складає 6 480,70 грн.
Згідно з довідкою № 100/29/01-2021 від 19 січня 2021 року УФЗБО ГУ НП у Вінницькій області кошти на рахунок ГУ НП у Вінницькій області на погашення заборгованості за предмети однострою особистого користування від ОСОБА_1 не надходили.
У зв'язку з чим, позивач просив відшкодувати шкоду у розмірі 6 480,70 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ГУ НП у Вінницькій області залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зазначив, що спір стосується проходження публічної служби відповідачем, у зв'язку із чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли за участю суб'єкта владних повноважень, а отже, спори між учасниками цих правовідносин є публічно-правовими та їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
У липні 2021 року ГУ НП у Вінницькій області подано касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
У строк визначений в ухвалі від заявника до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема платіжне доручення від 17 серпня 2021 року № 3439 про сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто.
Разом із тим, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом позову ГУ НП у Вінницькій області є вимога про стягнення з відповідача боргу на свою користь, а тому спір є приватноправовим та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій помилково вважали спір публічно-правовим та безпідставно відмовили у відкритті провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною першою статті 17 Закону України №№ 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно частини першої та другої статті 20 Закону № 580-VIII поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 59 даного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з підпунктом 59 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція організовує і здійснює в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності органів Національної поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, зокрема приміщеннями, полігонами, засобами зв'язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, одностроєм, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави, а тому його служба є публічною.
Спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження№ 11-669апп18), від 10 квітня 2019 року у справі 705/1664/17 (провадження № 14-31цс19) та від 04 вересня 2019 року у справі 127/7858/18 (провадження № 14-373цс19), що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо належності спору до юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий стосується проходження публічної служби відповідачем, а позивач є суб'єктом владних повноважень.
Доводи касаційної скарги про те, що спір стосується приватноправових відносин, Верховний Суд відхиляє, оскільки такі зводяться до суб'єктивного тлумачення норм законодавства України.
Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм процесуального права та релевантної практики Верховного Суду, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик