Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа 753/10202/14-ц
провадження № 61-13203 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»;
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УрСиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 11 березня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 150 тис. доларів США, що на момент укладення договору за курсом Національного банку України становило 757 500 грн, зі сплатою 12,40% річних строком до 11 березня 2038 року.
У той же день для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки.
Позичальник, як і поручителі, належним чином зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки не виконували, унаслідок чого станом на 07 травня 2015 року утворилась заборгованість по кредиту та процентам у розмірі 234 436 доларів 89 центів США та пені у розмірі 723 992 грн 98 коп.
Ураховуючи викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану суму кредитної заборгованості.
У березні 2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 пред'явили до суду зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договорів поруки припиненими.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що банком в односторонньому порядку змінено процентну ставку по кредитному договору, без повідомлення та згоди на це поручителів, істотно змінивши умови кредитного договору, що є порушення умов договору поруки.
Крім того, банк прострочив строки, відповідно до яких законодавством передбачено право пред'явлення до поручителя вимог виконання зобов'язання за кредитним договором.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 просили суд визнати договори поруки, укладені 11 березня 2018 року із АКІБ «УкрСиббанк», припиненими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року у складі судді Колесника О. М. позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 195 423 долари США 72 центи та 727 646 грн. 98 коп., з яких: по тілу кредиту у розмірі 139 560 доларів США 22 центи, відсотків за користування кредитом у розмірі 55 863 долари США 50 центів, пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 723 992 грн 98 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір поруки від 11 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», припиненим. Визнано договір поруки від 11 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», припиненим.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник, як і поручителі, зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість. , Однак, ПАТ «Укрсиббанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів 03 червня 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_1 , а тому на його користь підлягає стягненню сума заборгованості по процентам за користування кредитом за трирічний період, який передує зверненню позивача до суду, тобто до 03 червня 2014 року, у розмірі 55 863 долари США 50 центів.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Укрсиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13 червня 2014 року, а строк виконання основного зобов'язання настав 13 серпня 2010 року, тобто після спливу шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому договори поруки, які укладені між банком та поручителями, є припиненими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року, у частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник, як і поручителі, зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість. Направивши 12 липня 2010 року вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, банк змінив строк виконання основного зобов'язання.. Відповідно до розрахунку заборгованості, останній платіж зазначений датою 12 квітня 2010 року. З наступного дня позивачу стало відомо про порушення його права, у зв'язку з чим строк позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_1 , сплинув 13 квітня 2013 року. Отже, банк, звернувшись з позовом до суду 03 червня 2014 року, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до позичальника.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову сторонами не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), яке є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц та від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, також постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 496/1095/16-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 753/10202/14-ц із Дарницького районного суду м. Києва.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 6.2 кредитного договору сторони погодили, що у разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомлення про вручення) за адресою позичальника.
Заява від 12 липня 2010 року не встановлює нового строку повернення кредиту та не направлялась цінним листом з описом і повідомленням про вручення, як це передбачено умовами договору, через що, на думку заявника, відсутні підстави вважати, що на підставі вказаної заяви настали правові наслідки у вигляді зміни строку повернення кредиту відповідно до пункту 6.1.2 кредитного договору.
При цьому, зміна строку повернення кредиту є правом кредитора, що визначене умовами кредитного договору, а не обов'язком.
Сторонами погоджено порядок реалізації такого права (шляхом направлення листа (цінний з описом) або вручення кур'єром та порядок настання такого строку.
Крім цього, між сторонами можливе загальне листування (направлення заяв та повідомлень про стан заборгованості у тому числі вимога погасити прострочений борг), проте такі заяви не приводять до зміни строку кредиту, оскільки вони не підпадають під регулювання пункту 6.2.1 щодо назви документа та щодо порядку його направлення.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 150 тис. доларів США, що на момент укладення договору за курсом Національного банку України становило 757 500 грн, зі сплатою 12,40% річних строком до 11 березня 2038 року.
У той же день для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки.
Позичальник, як і поручителі, належним чином зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки не виконували, унаслідок чого станом на 07 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 225 289 доларів 37 центів США, що еквівалентно 2 648 320 грн 28 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 139 560 доларів 22 центи США, що еквівалентно 1 640 557 грн 46 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 74 500 долари 30 доларів США, що еквівалентно 875 765 грн 48 коп.; заборгованість по сплаті пені у розмірі 11 228 доларів 85 центів США, що еквівалентно 131 997 грн 34 коп.
Висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи Віхляєва О. К. від 12 травня 2017 року № 2225 визначено, що розрахунки заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 11 березня 2008 року станом на 16 травня 2014 року та станом на 07 травня 2015 року, відповідно наявних матеріалів, умов кредитного договору та документів бухгалтерського обліку (розрахункових документів щодо видачі та погашення кредиту) за цим договором, встановлено суперечливі та неузгоджені дані, а саме:
- позичковий рахунок для перерахування коштів (надання кредиту) № 2233900000, наведений у меморіальному ордері від 11 березня 2008 року № 0603276981 відрізняється від позичкового рахунку № НОМЕР_1 , зазначеного у виписці «Движение по счету № 26206173506900 валюта USD ОСОБА_1 код НОМЕР_2 с 11.03.2008 по 27.12.2016»;
- розрахунок заборгованості за кредитним договором від 11 березня 2008 року станом на 16 травня 2014 року має відмінності в порівнянні з іншими розрахунками станом на 16 травня 2014 року та станом на 07 травня 2015 року;
- розрахунки заборгованості за кредитним договором від 11 березня 2008 року станом на 16 травня 2014 року та станом на 07 травня 2015 року не відображають усіх операцій, що наведені у виписках по рахункам;
- призначення платежів, зазначені у виписках по рахунках за кредитним договором від 11 березня 2008 року за періоди: з 11 березня 2008 року по 16 травня 2014 року, з 11 березня 2008 року по 18 лютого 2015 року та з 11 березня 2008 року по 15 лютого 2016 року (виписка, надана у відповідь на клопотання) відрізняються від призначення платежів, наведених у виписці за період з 11 березня 2008 року по 27 грудня 2016 року (виписка, надана у відповідь на клопотання);
- згідно наявних виписок по рахункам встановлено, що заборгованість (за основним боргом та відсотками) за договором від 11 березня 2008 року, починаючи з 29 лютого 2012 року обліковується на рахунках 8 класу.
В зв'язку з відсутністю частини документів щодо руху коштів по рахункам, платіжних документів позичальника, договору про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_3 , та тим, що заборгованість за договором від 11 березня 2008 року оприбуткована 29 лютого 2012 року на рахунках 8-го класу, які відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України не передбачені для відображення обліку кредитних операцій та не відносяться до рахунків бухгалтерського обліку банку, неможливо в повній мірі дослідити чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості позичальника по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу перед банком умовам кредитного договору від 11 березня 2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором, а також неможливо встановити заборгованість відповідача станом на 07 травня 2015 року перед ПАТ «УкрСиббанк».
12 липня 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» на адресу відповідачів надіслало заяву, в якій повідомляло, що «станом на 12 липня 2010 року у ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором обліковується заборгованість в розмірі 1 908 доларів 05 центів США, яка складається з основного боргу у розмірі 810 доларів 31 цент США та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 1 097 доларів 74 центи США. Запропоновано протягом 31 календарного дня від дати отримання повідомлення сплатити заборгованість.
У зв'язку з наведеним банк використовує своє право, передбачене кредитним договором та заявляє про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення.
Також повідомлено, що на 32 календарний день з дати одержання даної заяви термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатись таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов'язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов'язання на той момент не буде виконано.
У випадку погашення заборгованості у встановлені листом строки, лист вважається таким, що втратив силу».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6.2 цього кредитного договору терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, за умови, що банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку.
ПАТ «УкрСиббанк» скористалося своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, та змінило строк виконання основного зобов'язання за договором від 11 березня 2008 року, направивши позичальнику заяву 05 липня 2010 року.
Таким чином, банк вчинив дії, спрямовані на зміну правовідносин, що свідчить про вчинення ПАТ «УкрСиббанк» одностороннього правочину, який змінює в односторонньому порядку умови двостороннього договору.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя стаття 202 ЦК України).
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина п'ята статті 202 ЦК України).
Отже, як односторонній правочин вимога банку про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором створила обов'язки та права для позичальника і поручителя, і такою ж мірою створила зобов'язання для кредитора.
Кредитор був вільним у вчиненні такого правочину, проте після настання визначеного ним моменту, виникли певні права та обов'язки і для банку як для сторони певного договірного зобов'язання.
Саме внаслідок дій банку як кредитора змінено строк кредитування за кредитним договором від 11 березня 2008 року, що має наслідком перебіг позовної давності з вимогами банку про дострокове погашення кредиту з моменту настання такого зобов'язання у позичальника та невиконання ним таких зобов'язань.
Відповідачі визнали, що ПАТ «Укрсиббанк» направило до них вимоги від 12 липня 2010 року про повернення кредиту достроково № 135-24-32/247, № 135-24-32/248, № 135-24-32/249.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Встановлено, що ОСОБА_2 до суду першої інстанції подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 71-73, т. 1).
Згідно зі статтею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У зв'язку з наведеним, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 березня 2008 року з пропуском строку позовної давності. Доводи касаційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Посилання касаційної скарги на те, що заявою банку від 12 липня 2010 року не було змінено строку погашення кредиту, оскільки не дотримано порядку направлення такої вимоги, безпідставні, так як зміст вказаної заяви свідчить про зміну банком строку виконання зобов'язань за кредитним договором.
Позичальник зазначив про отримання вказаної вимоги, надавши її до суду першої інстанції (а.с.99-101, т. 1), відповідно посилання касаційної скарги на правову позицію, висловлену Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) є необґрунтованим, оскільки у справі, яка переглядається позичальником не заперечувалось отримання вимоги банку від 12 липня 2010 року і питання дотримання досудового порядку врегулювання спору не було предметом дослідження судами.
Також колегія суддів, вказує, що зазначення у назві вказаної вимоги - «Заява», замість «Вимога» не змінює її змісту. Крім того, пунктом 6.2 кредитного договору передбачено направлення банком «повідомлення» про дострокове погашення кредитної заборгованості і «Заява» також може бути таким повідомленням.
Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта