Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа №592/6000/20
провадження №61-11096св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року у складі судді Литовченка О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.
учасники справи:
позивач - Сумська міська рада,
представник позивача - Титаренко Вікторія Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року Сумська міська рада звернулася до ОСОБА_1
з позовом, у якому просила визнати укладеним між Сумською міською радою та відповідачем, з моменту набрання рішенням суду законної сили, договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5910136600:06:002:0042, в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.
2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору міни від 18 лютого 2013 року відповідач
ОСОБА_1 набула право власності на нежитлове приміщення
по АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, яка перебуває
у комунальній власності і була надана в оренду попередньому власнику нерухомого майна на строк до 22 лютого 2016 року.
3. 13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Сумської міської ради із заявою про надання в оренду вказаної земельної ділянки терміном на 5 років, загальною площею 0,2491 га, по АДРЕСА_1 .
4. Рішенням Сумської міської ради від 19 грудня 2018 року № 4392-МР «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 », відповідачу передано в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,2491 га, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, за вказаною адресою строком на 5 років, категорія земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, функціональне призначення під розміщеними адміністративними будинками, офісними приміщеннями та іншими будівлями громадської забудови; розмір орендної плати в рік на землю у відсотках до грошової оцінки земельної ділянки - 4%.
5. На виконання цього рішення Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради листом від 14 лютого 2019 року
направив ОСОБА_1 три примірники договору оренди земельної ділянки, однак відповідачем не виконані вимоги щодо підписання та повернення всіх примірників договору для подальшої реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
6. Оскільки ОСОБА_1 ігнорує рішення Сумської міської ради
від 19 грудня 2018 року № 4392-МР та ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване її нерухоме майно, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми
від 04 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано укладеним між Сумською міською радою та ОСОБА_1 , з моменту набрання рішенням суду законної сили, договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею
0,2491 га, у редакції, викладеній у даному судовому рішенні. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всупереч вимогам статті 124 Земельного кодексу України та статей 638, 641 ЦК України,
ОСОБА_1 ухиляється від пропозиції Сумської міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки, який є обов'язковим для реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Сумського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права та не встановлено порушень норм процесуального права, про які зазначається в апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга мотивована тим, що неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23346/16
(провадження № 12-21гс18), від 12 грудня 2018 року у справі
№ 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) та Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц (провадження
№61-36394св18).
13. Апеляційним судом не враховано посилання на судову практику касаційного суду про те, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку про те, що повернення повістки про виклик до суду
з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання»
є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. За змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження
№ 14-507цс18).
14. Висновки апеляційного суду про те, що належним чином завіреними копіями наказу про прийняття на роботу, Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Положення про Відділ правового та кадрового забезпечення та довіреністюпідтверджують повноваження Титаренко В. В. на самопредставництво суперечать правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 13 березня 2018 року у
справі № 910/23346/16 (провадження № 12-21гс18) відповідно до якої процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, діють від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.
15. Не враховано, що відповідачка не використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 59101136600:06:002:0042, площею 0,2491 га «для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури», таке цільове призначення цієї земельної ділянки не визначалося Сумською міською радою та не розроблялася на цю земельну ділянку документація із землеустрою з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури».
16. У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 701/902/17-ц (провадження №61-36394св18) вказано, що цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
17. Цільове призначення земельної здійснюється відповідно до статті 20 Земельного кодексу України на підставі рішень уповноваженого органу на передачу у власність чи користування земельної ділянки, а не на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.?
18. Залишено поза увагою, що з 01 січня 2017 року визначення коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки знаходиться у прямій залежності від коду Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.
19. Також зауважено, що якщо виходити з висновків суду апеляційної інстанції, що департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради правильно у договорі визначено цільове призначення земельної ділянки, а ОСОБА_1 використовується земельна ділянка для господарської діяльності (обслуговування будівель ринкової інфраструктури, які використовуються для підприємницької діяльності, пов'язаною з отриманням прибутку), то спір у цій справі є господарським і віднесений у відповідності до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду.
Доводи інших учасників справи
20. У відзиві Сумська міська рада заперечила проти доводів касаційної скарги, посилаючись на їх невідповідність дійсним обставинам справи та суперечність зібраними у справі доказам.
21. Зазначає, що твердження заявника про належність даного спору до юрисдикції господарських судів не підтверджено доказами. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів використання відповідачем земельної ділянки, яка є предметом договору оренди у своїй господарській діяльності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції мотивував відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
23. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ОСОБА_1 на підставі договору міни від 18 лютого
2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В. за реєстровим № 1273, є власником нежитлового приміщення, нежитлових будівель та споруд: адміністративний корпус з гаражами, навіси, вбиральня, розташованих по АДРЕСА_1 .
25. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 09 липня 2018 року, земельна ділянка площею 0,2491 га, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042,
по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності.
26. За даними вказаного Витягу, цільове призначення земельної ділянки визначено як 3.10. Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку); категорія земель - Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
27. За умовами договору оренди земельної ділянки від 22 березня
2007 року Сумська міська рада надавала попередньому власнику нерухомого майна земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, в оренду на строк до 22 лютого 2016 року.
28. 13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Сумської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки терміном
на 5 років, загальною площею 0,2491 га, по
АДРЕСА_1 .
29. Рішенням Сумської міської ради від 19 грудня 2018 року № 4392-МР «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 » відповідачу передано в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,2491 га, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, строком на 5 років; категорія земельної ділянки 03.10. Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку); розмір орендної плати в рік на землю у відсотках до грошової оцінки земельної ділянки - 4%.
30. Із супровідним листом від 14 лютого 2019 року № 06.01-16/566 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради Дамовій Ю. Л. направлено для підпису три примірники договору оренди земельної ділянки.
31. Із супровідним листом від 03 лютого 2020 року № 06-01-16/318 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повторно направив ОСОБА_1 три примірники договору оренди земельної ділянки для підписання із проханням повернути
всі примірники до Департаменту для подальшої реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
32. Договір оренди земельної ділянки між Сумською міською радою
та ОСОБА_1 не було підписано, право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно земельної ділянки загальною площею 0,2491 га, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, за адресою: АДРЕСА_1 ,
не зареєстровано.
Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження
37. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
39. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
40. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
41. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
42. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
43. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
44. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
45. Частиною другою статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
46. У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
47. Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
48. Статтею 1 ГК України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
49. Разом із цим учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).
50. Стаття 42 ГК України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
51. Статтями 25 та 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
52. Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
53. Це ж право закріплене й у частині першій статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
54. Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
55. У частині першій статті 58 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
56. Згідно із частинами першою та третьою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема, безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
57. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
58. Отже фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
59. Таким чином, вирішення питання щодо розгляду цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства залежить від того, чи виступає особа у цих правовідносинах як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських, тобто чи користувалася позивачка земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
60. Суди попередніх інстанцій встановили, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно по АДРЕСА_1 розташоване
на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, яка перебуває у комунальній власності і була надана в оренду попередньому власнику нерухомого майна, а в подальшому рішенням Сумської міської ради від 19 грудня 2018 року № 4392-МР «Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 , передана в оренду відповідачу,
як новому власнику розташованих на орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомості, однак вона не звернулася до позивача для укладення договору оренди земельної ділянки.
61. Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що категорія земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, площею 0,2491 га - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а її цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
62. Так само, в пункті 2.1. договору оренди зазначено «Земельна ділянка надається в оренду під розміщеними адміністративними будинками, офісними приміщеннями та іншими будівлями громадської забудови, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - 03.10. Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
63. Згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем і платником єдиного внеску, має право здійснювати такі види господарської діяльності: 93.12 - діяльність спортивних клубів (основний); 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 93.13 - діяльність фітнес-центрів; 85.51 - освіта у сфері спорту та відпочинку; 93.11 - функціювання спортивних споруд; 93.19 - інша діяльність у сфері спорту; 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг.
64. У пункті 4.1 розділу 4 договору оренди «Права та обов'язки сторін» орендодавець, серед іншого, зобов'язаний не втручатись у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору.
65. Виходячи з цільового призначення земельної ділянки та умов договору оренди земельна ділянка використовується з метою здійснення підприємницької діяльності.
66. Ураховуючи природу договору оренди, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі є господарським і підлягає вирішенню за правилами ГПК України, оскільки він не має ознак цивільно-правового характеру та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
67. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків, що заявлений у цій справі спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
68. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій
у відповідній частині і закрити провадження у справі.
69. Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню
в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
70. Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
71. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
72. Колегія суддів вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково: заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 червня 2021 рокускасувати, а провадження у справі - закрити.
Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
73. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
74. Частиною першою статті 256 ЦПК України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
75. З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись статтями 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2 Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 червня
2021 року скасувати.
3. Провадження у справі за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук