Ухвала
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 158/576/21
провадження № 61-15139ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.
розглянувшикасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») про стягнення страхового відшкодування.
Позов мотивований тим, що 10 травня 2019 року укладено договір (поліс) добровільного страхування майна та тварин № FO-00988586 між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_1 . Строк дії договору з 00-00 год. 11 травня 2019 року до 24-00 год. 10 травня 2020 року, об'єкт страхування - житловий будинок на АДРЕСА_1 за страховими ризиками: вогневі ризики, стихійні явища, дія води, протиправні дії третіх осіб, транспортні ризики.
Позивач вказував, що 09 травня 2020 року стався страховий випадок, а саме: невстановлена особа шляхом підпалу пошкодила його застрахований будинок, у зв'язку з чим відомості було внесено до ЄРДР за № 12020030100000332 від 09 травня 2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
13 травня 2020 року на підставі заяви позивача від 12 травня 2020 року за вх. № 620 за участю представника ПрАТ «СГ «ТАС» аварійного комісара Коваценко А. О. складено акт огляду події/пошкодження майна, відповідно до якого встановлено, що 09 травня 2020 о 02-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа шляхом підпалу пошкодила житловий будинок, внаслідок чого знищено 40 кв. м покрівлі, 30 кв. м перекриття, 10 км. м стіни дерев'яного будинку, вигоріли речі домашнього вжитку.
16 червня 2020 року за вих. № 01929/0120 ПрАТ «СГ «ТАС» направлено позивачу ОСОБА_1 рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування щодо події, яка сталася 09 травня 2020 о 02-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , яке мотивовано тим, що згідно з пунктами 17.4 та 17.4.3 договору не є застрахованим майном та не є предметом цього договору майно з наступним переліком: будівлі, стіни яких виготовлені з дерева або з деревини у поєднанні з іншими матеріалами, та рухоме майно в них. Однак, як вказує позивач, при підписанні договору у його тексті таких пунктів не було.
Таким чином, позивач просив суд стягнути страхове відшкодування у розмірі 281 556,94 грн, 3 % річних у розмірі 7 392,73 грн та інфляційні втрати - 11 994,29 грн у зв'язку з безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано страхову подію, яка сталася 09 травня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1, страховим випадком.
Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за договором (полісом) добровільного страхового майна та тварин від 10 травня 2019 року № FO-00388586 у розмірі 281 556,94 грн, 7 392,73 грн - 3 % річних, 11 994,29 грн інфляційних збитків. Стягнуто із ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 3 009,43 грн сплаченого судового збору та 27 700,00 грн за надання професійної правничої допомоги.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року рішенняКіверцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року залишено без змін.
У вересні 2021 року ПрАТ «СГ «ТАС» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.
Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,значення справи для сторін і суспільства.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення, які оскаржені, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська