Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/675/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
23.09.2021 року. Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12018120070002698, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року, яким:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, працюючого ТОВ «Укррембуд» токарем, розлученого, маючого на утримані сина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Вказаним вироком вирішено питання щодо цивільного позову,
за участі сторін кримінального провадження:
- прокурора ОСОБА_8 ,
- потерпілої ОСОБА_9 ,
- представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
- обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального Кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, при наступних обставинах.
25.09.2018 близько 17 год. ОСОБА_6 будучи обуреним, тим, що ОСОБА_9 порушуючи вимоги рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради унеможливлює його побачення з малолітнім сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув до земельної ділянки, що знаходиться на території садово-городнього товариства «Інгулець», у місті Олександрія Кіровоградської області. Підійшовши до своєї колишньої дружини, з якою попередньо перебував у неприязних відносинах, у нього виник умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння ОСОБА_6 наблизившись до ОСОБА_9 завдав два удари головою у лобну частину голови останньої, від яких ОСОБА_9 втратила рівновагу та впала на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 продовжив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_9 ногою у різні частини тіла у тому числі і в область голови потерпілої, яка в цей момент закрила голову від ударів руками. У цей момент проживаюча по сусідству ОСОБА_12 , почувши крик прийшла до земельної ділянки ОСОБА_9 з метою захистити останню, проте ОСОБА_6 незважаючи на ОСОБА_12 , спричинив ще один удар ОСОБА_9 головою в лобну частину голови. Після вказаних дій ОСОБА_6 погукавши свого малолітнього сина ОСОБА_11 із собою, направився до свого автомобіля ВАЗ 2104 зеленого кольору, який він припаркував на узбіччі, та посадив його туди, ОСОБА_9 побачивши це направилася до автомобіля, проте ОСОБА_6 двічі відштовхнув її від чого вона впала на землю. Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_6 , спричинив ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 16.10.2019, тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я на термін від 6 до 21 доби. Після чого, ОСОБА_6 з місця події зник, а потерпіла ОСОБА_9 звернулася до лікарні, де їй було надано медичну допомогу.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного його підзахисному ОСОБА_6 покарання. Засудити ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі статей 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням певних обов'язків.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом застосовано до обвинуваченого найсуворіший вид покарання у виді позбавлення волі, при цьому суд належно не вмотивував таке рішення, не зазначив в чому саме конкретно полягає суспільна небезпека, які саме дані про особу обвинуваченого було враховано при призначенні покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, які давали суду підстави для вирішення питання щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України.
Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітнього сина, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутні обставини, що обтяжують покарання, злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України є нетяжким, після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення будь - яких інших правопорушень не вчиняв, що в свою чергу свідчить про його бажання стати на шлях виправлення. Зробив для себе висновки. Крім того, на утриманні обвинуваченого перебуває престаріла мати ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір пенсії якої є недостатнім для забезпечення усіх нагальних потреб.
Враховуючи зазначене вважає за можливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положення статей 75, 76 КК України, що в свою чергу відповідно положень статей 409, 414 КПК України є підставою для зміни вироку суду.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, висновок прокурора, а також потерпілу та її представника, які заперечували проти задоволення апеляції та просили залишити вирок суду без змін, зваживши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку та кваліфікація його дій за ч.1 ст.122 КК України ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, сторонами кримінального провадження не оскаржуються,а тому апеляційний суд, у відповідності положень ч.1 ст.404 КПК України, вважає за необхідне розглянути кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, а саме щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому покарання.
Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиною статті ) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його вибору суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Відповідно матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Виходячи із обставин справи, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, відношення до наслідків скоєного, зокрема, що після нанесення тілесних ушкоджень обвинувачений не надав медичну допомогу потерпілій, не з'ясував про подальше її лікування, своїми діями досяг мети забрати сина до свого помешкання та в подальшому не виконувати графік щодо спілкування батьків з сином, ігнорування принципу мирного співіснування, вчинення злочину у присутності власного малолітнього сина, відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 як особа представляє суспільну небезпеку, його виправлення та перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.122 КК України. Також суд не вбачив підстав для застосування ст.69 КК України.
Отже суд першої інстанції, визначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке призначив у мінімальному розмірі, належно вмотивував своє рішення, зазначив в чому полягає суспільна небезпека, які саме дані про особу обвинуваченого було враховано при призначенні вказаного виду покарання, чим повністю спростовуються доводи апелянта в апеляційній скарзі з цього привод.
Враховуючи зазначене, обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно яких ОСОБА_6 спричиняв тілесні ушкодження потерпілій в присутності малолітнього сина та сторонньої особи сусідки-свідка, на зауваження якої не реагував, спричинену шкоду потерпілій ОСОБА_9 в будь-якому розмірі не відшкодував, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, а тому посилання апелянта на те, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутні обставини, що обтяжують покарання, вчинений ним злочин є нетяжким, інших злочинів не вчиняв, на утриманні має престарілу матір 1950 року народження, що вважає підставами для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, апеляційним судом не можуть бути враховані.
Отже суд призначив обвинуваченому покарання, дотримуючись принципу доцільності, врахувавши всі передумови, підстави і порядок призначення покарання, визначені положеннями статей 50, 65-67 КК України, що також не суперечить роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції щодо виду призначеного обвинуваченому покарання і вважає його обґрунтованим та вмотивованим, а призначене покарання таким, що слугуватиме виправлення ОСОБА_6 , а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Будь - яких не перевірених судом першої інстанції обставин в апеляційній скарзі не наведено, а тому апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу адвоката подану в інтересах обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року стосовно ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4