Ухвала від 22.09.2021 по справі 398/212/17

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/540/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 року. Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2021 року, якою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187, п. 2 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено заставу,

за участю учасників судового провадження:

- прокурора ОСОБА_7 ,

- адвоката ОСОБА_8 ,

- обвинуваченого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12016120070001700 стосовно ОСОБА_6 обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187, п. 2 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.06.2021 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 02.08.2021.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу районного суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього та застосувати більш м'який запобіжний захід, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення.

Заслухавши доповідача, в дебатах захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, висновок прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановила, що зазначені вимоги кримінального закону районним судом належно дотримані.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12016120070001700 стосовно ОСОБА_6 обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187, п. 2 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, постановив ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 2 місяці.

Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 неодноразово судимий, в тому числі за особливо тяжкий злочин, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення, існує ризик того, що обвинувачений буде переховуватися від суду та без перешкод залишить своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, може впливати на свідків та потерпілих, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, колегією суддів не встановлено.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали за обставин на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, апеляційний суд не вбачає.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому ухвалу суду першої інстанції, залишає без зміни.

Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.06.2021 щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4