Іменем України
28 вересня 2021 року м. Кропивницький
справа № 389/2828/20
провадження № 22-ц/4809/998/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Голованя А.М., Карпенка О.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Ткаченка Б.Б. від 17 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 16.03.2011 року, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зазначав, що банком на підставі укладеного між ними договору було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано відповідачу у користування кредитну картку, тобто надана можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Банк вказує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість, яка станом на 20.09.2020 року становить 24169, 58 грн., з яких: 15939,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15919,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 7178,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1051,54 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0, 00 грн. - нараховано комісії.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути зазначену суму боргу.
Заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 15939 грн. 52 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про їх задоволення.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 березня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим підтвердив, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг /а.с.18/.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за договором станом на 20.09.2020 року становить 24169, 58 грн., з яких: 15939,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15919,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 7178,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1051,54 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0, 00 грн. - нараховано комісії /а.с.5-15/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 16.03.2011 процентна ставка не зазначена.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, дійсно, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши анкету-заяву та позичальник був ознайомлений з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку».
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг та Витягом з тарифів банку відповідач був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тому відсутні підстави вважати про узгодження зі споживачем саме тих умов на які посилається банк у позовній заяві.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 16.03.2011 відповідач підписала Довідку про умови кредитування, чим погодила умови укладеного між ними кредитного договору від 16.03.2011 щодо розміру процентної ставки, з огляду на таке.
Як встановлено судом, кредитний договір, укладений між сторонами, не має присвоєного номера, хоча у довідці зазначено, що вона відноситься до договору № SAMDN50000042334594. Крім того, згадана довідка містить підпис особи без ініціалізації, не зазначено прізвище, ім'я та по батькові підписанта, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 березня 2011 року, шляхом підписання анкети-заяви.
Щодо заявлених вимог банку в частині стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то колегія суддів вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки. У межах цього строку позичальник зобов'язаний повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
З розрахунку наданого банком видно, що нараховувати відсотки за прострочення виконання зобов'язання позивач розпочав з 01.07.2019 року за відсотковою ставкою 84 %, тобто не у передбаченому законом розмірі 3% річних.
Крім того, у наданій до суду довідці про видані відповідачу картки зазначено, що остання картка видана із терміном дії до 05/21, тобто вимога банку про застосування до вказаних правовідносин статті 625 ЦК України є безпідставною та передчасною.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний А.М. Головань О.Л. Карпенко