Справа № 349/328/21
Провадження № 22-ц/4808/1260/21
Головуючий у 1 інстанції Гаврилюк О. О.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
28 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гедзика Василя Мироновича на рішення Рогатинського районного суду, ухвалене головуючою суддею Гаврилюк О.О. 17 червня 2021 року в м. Рогатині Івано-Франківської області, повний текст якого складено 18 червня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
встановив :
У березні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що відповідач, керуючи 13 квітня 2018 року автомобілем “Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем позивача “Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого такий отримав механічні пошкодження. Постановою Івано-Франківського міського суду від 21 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Згідно звіту №32/18 від 02 серпня 2018 року завданий йому збиток становить 69 618,42 грн. АТ «СГ «ТАС», як страховиком відповідача, виплачено 45 862,24 грн, що є різницею між матеріальним збитком та вартістю автомобіля в пошкодженому стані. Відтак просив стягнути з відповідача недоплачену страховою компанією матеріальну шкоду у розмірі 23 756,18 грн. Крім того, неправомірними діями ОСОБА_2 йому завдані душевні страждання, які він зазнав у зв'язку з пошкодженням майна. Відтак моральну шкоду оцінено в розмірі 15 000,00 грн.
Рішенням Рогатинського районного суду від 17 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП 950, 00 грн, 10 000,00 грн моральної шкоди, 1 500,00 грн витрат на правову допомогу та 1816 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_2 - адвокат Гедзик В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 2 000,00 грн моральної шкоди та 138,00 грн судового збору, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 620,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 724,00 грн судового збору.
Вказує, що суд, стягуючи моральну шкоду, не обгрунтував які саме душевні страждання проявились у позивача внаслідок хвилювань через механічні пошкодження транспортного засобу, який характер таких страждань та їх тривалість. Зазначав, що докази цього ним не надано. Натомість суд не врахував, що вина особи при порушенні ПДР виражена у формі необережності, тобто у ОСОБА_2 був відсутній умисел на заподіяння будь-якої шкоди. Його автомобіль був застрахований, про що позивач знав, а відтак підстави для надмірних хвилювань були відсутні. Матеріальні збитки ОСОБА_4 відшкодовано в повному обсязі, тілесних ушкоджень він не отримав; за медичною, в тому числі психологічною допомогою не звертався. Відповідно глибокі моральні страждання у даному випадку не підтверджені належними доказами, а тому визначену їх оцінку в розмірі 10 000,00 грн вважає завищеною.
Крім того, зазначав апелянт, стягуючи витрати на правову допомогу, суд не звернув увагу, що позивачем не надано належних доказів на їх підтвердження. Зокрема відсутні документи щодо переліку наданих послуг довірителю, а подана квитанція не відповідає встановленій формі на підтвердження здійснення оплати адвокату. Натомість судом не враховано, понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн, щодо яких подані належні докази.
Судом, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача помилково стягнуто судовий збір у повному обсязі у сумі 1 816,00 грн.
У свою чергу ОСОБА_3 , обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу, вказував, що суд першої інстанції не вирішив спір по суті, залишивши первісне деліктне зобов'язання без відшкодування в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Судом не досліджено усі наявні в справі докази, зокрема звіт за № 32/18 від 02 серпня 2018 року, згідно якого вартість матеріального збитку становить 69 618,42 грн, лист від 11 вересня 2018 року за № 8682 ПАТ «СГ «ТАС», згідно якого сума страхового відшкодування виплачена в розмірі 45 862,24 грн. Зазначає також, що наявність фіксованого розміру послуг на правову допомогу в договорі про її надання не потребує додаткового опису робіт та не підлягає оцінці зі сторони суду.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення Рогатинського районного суду від 17 червня 2021 року в частині часткового стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 950,00 грн скасувати. Позов в цій частині задовольнити повністю, стягнувши з відповіача на його користь 23 756,18 грн майнової шкоди.
Правом на подання відзиву сторони не скористались.
В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення, з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення не в повній мірі відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 квітня 2018 року в м. Рогатині відбулась дорожньо-траспортна пригода за участю автомобіля “Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача - ОСОБА_2 . Останній, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом “Opel Vectra” д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського міського суду від 21 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено статтею 124 КУпАП, та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 3).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у АТ «СГ'ТАС» згідно полісу № АМ5974849 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 квітня 2018 року.
Згідно звіту №32/18 про оцінку колісного транспортного засобу, виконаного суб'єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_5 02 серпня 2018 року, вартість матеріального збитку з врахуванням коофіцієнта фізичного зносу складових, заподіяного власнику ТЗ “Opel Vectra” реєстраційний номер НОМЕР_2 , власлідок ДТП складає 69 618,42 грн (а.с. 53-60).
За заявою ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» за наслідками настання страхового випадку виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 45 862,24 грн, як різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП (69 618,42 грн) та його вартістю після ДТП (22 806,18 грн), а також франшизи (950 грн) (а.с. 4). Із зазначеним розміром страхового відшкодування позивач погодився, його розмір не оспорював.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, урегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Зі звіту №32/18 від 02 серпня 2018 року про оцінку колісного транспортного засобу вбачається, що вартість матеріального збитку за умови відновлювального ремонту становить 77 232,26 грн, тоді як ринкова вартість автомобіля з урахуванням коофіцієнту зносу - 69 618,42 грн. А тому оцінювачем вартість матеріального збитку розраховано на підставі пункту 8.2. «а» Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість.
Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов'язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. З матеріалів справи не убачається, чи при зверненні до страхової компанії ОСОБА_3 визнав належний йому автомобіль фізично знищеним та чи згодний він був передати страховій компанії залишки транспортного засобу.
Разом з тим у заяві до суду від 17 червня 2021 року останній зазначив, що з висновком страхової компанії про фізичне знищення його авто не погодився, оскільки після ДТП автомобіль ним відновлено (а.с. 108).
Наданий АТ «СГ «ТАС» розрахунок розміру страхового відшкодування, свідчить про те, що він виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії. Отже, з аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необґрунтованим, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі, якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.
Поняття «франшиза» міститься у статті 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.
Крім того, застосування франшизи передбачено статтею 12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, а шкоди заподіяно майну, то згідно з вимогами абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 та пункту 36.6 статті 36 Закону страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, має компенсувати позивачу суму франшизи в повному обсязі.
При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону, в суду були відсутні підстави зобов'язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному).
Встановивши, що позивачу страховиком правомірно відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та вартістю залишків, які він залишив собі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки підстав для стягнення 22806,18 грн з відповідача відсутня та відшкодуванню підлягає лише франшиза у розмірі 950,00 грн.
Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, проте не може погодитись з розміром стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди з огляду на наступне.
Загальними підставами для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Згідно частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
На думку колегії суддів, душевні страждання позивача після ДТП є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, проте не у визначеному судом першої інстанції розмірі, який є завищеним.
При цьому колегія враховує, що грубої необережності та умислу в діях відповідача у скоєнні ДТП не було, а позивачу страховиком виплачено страхове відшкодування за спричинені матеріальні збитки.
Проаналізувавши дійсні обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивача, відсутність грубої необережності та умислу в діях ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виплачене страхове відшкодування за спричинені матеріальні збитки, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду в цій частині, визначивши справедливу компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000,00 гривень.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 має бути задоволена частково, рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача належить змінити, зменшивши цей розмір з 10 000,00 грн до 4000,00 грн.
У зв'язку із наведеним вище належить також змінити розподіл судових витат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною законом) (пункт 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).
Згідно частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки суд дійшов висновку про стягнення коштів у розмірі 950,00 грн та 4000,00 грн, фактично задовольнивши 4% позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та 26,66% - моральної шкоди, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 278,39 грн (908х4% +908 х 26,66%).
Разом з тим, ОСОБА_2 просив рішення суду в цій частині змінити, зменшивши відшкодування моральної шкоди на 8000,00 грн Однак апеляційний суд задовольнив тільки 75% вимог його апеляційної скарги. Відповідно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 1021,5 грн (1362х75%) сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Таким чином, з урахуванням положення частини 10 статті 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача належить стягнути різницю судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 743,11 грн (1021,5 грн - 278,39 грн).
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем долучено договір №12/2021 про надання правової допомоги ОСОБА_4 адвокатом Лукінівим М.П., ордер серія ІФ №102067, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №12/2021 від 16 лютого 2021 року, та квитанція №003776 від 16 лютого 2021 року на суму 5 200,00 грн (а.с.6,8,9). В пункті 3.3. договору №12/2021 визначено, що за надання правової допомоги довіритель зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 5200,00 грн. Відповідно, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1594,32 грн (5200,00х30,66%) судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Разом з тим ОСОБА_2 в суді першої інстанції теж було заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та на її підтвердження долучено договір про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року, ордер від 29 березня 2021 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 29 березня 2021 року, рахунок на оплату та платіжне доручення №56287384, відповідно до яких за підготовку та подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 сплатив адвокату Гедзику В.М. 2000,00 грн (а.с. 25, 29-33, 36). Оскільки заперечень щодо співмірності наданої правничої допомоги від позивача не надходило, тому з нього належить стягнути на користь ОСОБА_2 пропорційно задоволених позовних вимог 1386,80 грн (2000х69,34%), понесених на правову допомогу в суді першої інстанції.
Крім того, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 заявив клопотання про розподіл судових витрат, понесених на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, а саме підготовку та подання до Івано-Франківського апеляційного суду апеляційної скарги. Апелянтом надані належні докази на їх підтвердження, зокрема договір про надання правової допомоги від 14 липня 2021 року, ордер від 16 липня 2021 року, акт прийому передачі виконаних послуг від 16 липня 2021 року, рахунок на оплату №7/21 від 15 липня 2021 року та платіжне доручення від 15 липня 2021 року на 3000,00 грн, сплачених адвокатському об'єднанню «Прикарпатська юридична компанія» (а.с. 124-132).
А тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 2250,00 грн (3000х75%) понесених витрат на надання правничої допомоги пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів на підставі частини десятої статті 141 ЦПК України стягує із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги в розмірі 2042,48 грн ((1386,80+2250) -1594,32)).
У контексті наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат слід змінити.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа віднесена законом до малозначних, рішення в ній не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гедзика Василя Мироновича задовольнити частково.
Рішення Рогатинського районного суду від 17 червня 2021 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 4 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 743,11 грн та на правничу допомогу у розмірі 2042,48 грн, а всього 2 785,59 грн судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: І.В. Бойчук
В.Д. Фединяк
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2021 року.