29 вересня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого, судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
адвокатів ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.09.2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 та про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , обвинувачених в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.09.2021 року було задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та продовжено останньому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто до 15 листопада 2021 року, включно.
Цим же рішенням задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та продовжено останньому строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 15 листопада 2021 року, включно.
ЄУНСС: 727/10844/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_11
Номер провадження: 11-кп/822/372/21 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.121 КК України
Ухвалено цілодобовий домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_7 здійснювати за адресою його постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: заборонити покидати своє місце проживання за адресою АДРЕСА_1 цілодобово; прибувати до прокурора та Шевченківського районного суду м. Чернівці за першою вимогою; не спілкуватися в будь який спосіб з іншим обвинуваченим по даному кримінальному провадженні, потерпілою, свідками; носити електронний засіб контролю.
В апеляційній скарзі адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 просять змінити ухвалу районного суду, застосувавши до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю; до ОСОБА_7 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з носінням електронного засобу контролю.
Зазначають, що обвинуваченим пред'явлене не конкретне обвинувачення, що на думку сторони захисту, істотно порушує право обвинувачених на захист. Також продовжуючи відносно їх підзахисних запобіжні заходи, судом не було в повній мірі ураховано всі обставини справи, та дані що характеризують обвинувачених.
Про дату, час та місце апеляційного перегляду сторони кримінального провадження були повідомлені належним чином, клопотань про їх особисту участь до апеляційного суду не надходило, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги у відсутність обвинуваченого ОСОБА_10 , відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали та вимоги апеляційної скарги, позицію адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, змінити запобіжний захід з підстав, наведених у скарзі, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120202060040001497 від 21.08.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_10 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а до обвинуваченого ОСОБА_7 - цілодобовий домашній арешт, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 17.09.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту з тих підстав, що ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, не зменшилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, а обвинуваченого ОСОБА_7 - під цілодобовим домашнім арештом.
Разом з цим, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , яке відноситься до категорії умисних, тяжких злочинів, внаслідок вчинення якого настали тяжкі наслідки - смерть людини, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме, що обвинувачений ОСОБА_10 , перебуваючи на свободі буде мати можливість переховуватися від суду, а обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інший злочин, зважаючи на те, що ОСОБА_10 неодружений, ніде не працює, на утриманні нікого не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, з показів свідка ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_10 раніше мав конфлікт із ОСОБА_14 та наносив йому тілесні ушкодження, що свідчить про схильність останнього до насильства, а також, що ОСОБА_10 перебуває на обліку у лікаря нарколога; а обвинувачений ОСОБА_7 вчинив даний злочин в ході раптово виниклого конфлікту, групою осіб, чим потерпілому завдано тілесні ушкодження, від яких він помер, тобто ОСОБА_7 може вчинити аналогічне безпричинне кримінальне правопорушення, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворих видів запобіжного заходу.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, а обвинуваченого ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Конкретність пред'явленого обвинувачення у даному проваджені колегією суддів не перевіряється, оскільки це є предметом судового розгляду у вирішенні справи по суті пред'явленого обвинувачення.
З огляду на викладене, колегія суддів, на даному етапі, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та зміни їм обраних запобіжних заходів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено.
Отже, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту, - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.09.2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 та про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , обвинувачених в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_________________ __________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3