Рівненський апеляційний суд
Іменем України
21 вересня 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
За участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції зі службового кабінету адвоката ОСОБА_5 кримінальне провадження № 12017180170000159 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стадники Острозького району Рівненської області, проживаючої АДРЕСА_1 , громадянки України, пенсіонерки, раніше не судимої обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_7 , обвинуваченої - ОСОБА_6 , захисника адвоката - ОСОБА_5
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2021 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначено покарання - один рік два місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в один рік з покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Як визнав доведеним суд, 28.03.2017 року близько 11 год. 20 хв. ОСОБА_6 , знаходячись поблизу приміщення гуртожитку, що в АДРЕСА_2 , побачила, як працівники поліції Острозького ВП ГУНП в Рівненській області - оперуповноважений СКП майор поліції ОСОБА_8 та оперуповноважений СКП майор поліції ОСОБА_9 , які діяли на підставі ухвали слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області про дозвіл на затримання її сина ОСОБА_10 , вели останнього в кайданках.
Достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 є працівниками Національної поліції, ОСОБА_6 підійшла до них та з метою перешкоджання законному затриманню її сина, під час виконання працівниками поліції своїх службових обов'язків, почала шарпати працівників поліції за одяг та руки, незважаючи на їх законні вимоги, передбачені п.2, 3, 4, 10 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», не відреагувала на них, та умисно заподіяла працівникам поліції тілесні ушкодження - нанесла три удари наявною в неї милицею по руках ОСОБА_9 та подряпала останнього, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, та нанесла один удар милицею по лівій руці ОСОБА_8 і подряпала його, заподіявши тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У поданій апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 , покликаючись на незаконність і необґрунтованість вироку суду першої інстанції, доводить, що суд обґрунтував оскаржуваний вирок висновками, які не відповідають фактичним обставинам справи, сумнівними і недопустимими, на його думку, доказами. Вказує, що тілесні ушкодження у потерпілих, на його переконання, виникли в результаті шарпанини з ОСОБА_10 , а, відтак, не є наслідком умисних дій обвинуваченої ОСОБА_6 . Вважає, що винуватість ОСОБА_6 обґрунтовано судом лише на підставі показів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є зацікавленими у розгляді справи, а їх покази не знайшли підтвердження іншими доказами.
Просить вирок Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2021 року скасувати та винести новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдати її за недоведеністю вчинення нею зазначеного кримінального правопорушення.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора щодо залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі й досліджених судом доказів.
Покликання захисника в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, побудованих на сумнівних, з його погляду, та недопустимих доказах спростовуються зібраними у справі доказами, перевіреними судом.
В судовому засіданні ОСОБА_6 визнала, що 28.03.2017 року о 11 год. 00 хв. вона знаходилась за місцем свого проживання поблизу приміщення гуртожитку, що по АДРЕСА_2 , де між нею та працівниками поліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виник конфлікт з приводу незаконного, на її думку, затримання сина ОСОБА_10 , котрий переріс у бійку. Доводить, що тілесних ушкоджень працівникам поліції вона не наносила.
При апеляційному розгляді ОСОБА_6 ствердила, що неправомірних, на її думку, дій працівників поліції вона не оскаржувала, що не знайшло заперечень з боку учасників провадження.
Між тим, як вбачається з показань потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 28.03.2017 року, виконуючи свої службові обов'язки, та діючи, згідно ухвали слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області про дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_10 з метою приводу до суду для забезпечення розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вони прибули в АДРЕСА_3 з метою затримання ОСОБА_10 . Зазначають, що коли супроводжували ОСОБА_10 на вулиці, до них раптово підбігла його мати ОСОБА_6 , яка почала кричати, шарпала їх за руки і наносила їм удари своєю милицею по тілу, подряпала їх, перешкоджаючи проведенню підозрюваного ОСОБА_10 до службового автомобіля, завдавши їм тілесні ушкодження.
Стверджують, що натомість будь - яких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 не завдавали.
Показання співробітників поліції є послідовними і узгоджуються з дослідженими судом доказами.
При проведенні слідчого експерименту потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, як і за яких обставин ОСОБА_6 їм було нанесено тілесні ушкодження, що узгоджується і з висновками судово-медичних експертиз (том №1 а.с. 73-74).
Згідно висновку судово - медичної експертизи №62 від 28.03.2017 року (том №1 а.с.67), у потерпілого ОСОБА_8 об'єктивно виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна на правому передпліччі по зовнішній поверхні в середній третині, які могли виникнути від дії тупих предметів з загостреними кінцями, якими могли бути нігті пальців рук сторонньої особи та синець на лівому передпліччі по зовнішній поверхні від середньої до нижньої третини, який виник від однієї травматичної дії (удару) тупим предметом, що цілком можливо при нанесенні удару дерев'яною милицею, і зазначені тілесні ушкодження могли виникнути 28.03.2021 року.
За висновком експерта №63 від 28.03.2017 року, в ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у виді синців: на лівому плечі по зовнішній поверхні в середній третині, на лівому ліктьовому суглобі, на правому передпліччі по зовнішній поверхні в середній третині (3), які виникли не менше як від трьох травматичних дій (ударів) тупих предметів, що цілком можливо при нанесенні удару дерев'яною милицею та садна: на лівому передпліччі по зовнішній поверхні в середній третині (2), на правій кисті по зовнішній поверхні, які могли виникнути від дії тупих предметів з загостреними кінцями, якими могли бути нігті пальці рук сторонньої особи і зазначені тілесні ушкодження могли виникнути 28.03.2017.
Допитаний в суді першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_11 , будучи приведеним до присяги та попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, повністю підтвердив свій висновок і зазначив, що всі тілесні ушкодження, наявні на тілі потерпілих, враховуючи їх анатомічне розташування, різноманітність, дискретність таких тілесних ушкоджень, могли виникнути внаслідок ударів милицею зі сплаву легких металів, тілесні ушкодження у виді царапин були нанесені нігтями пальців рук і могли виникнути навіть за наявності верхнього одягу (курток). Синці від ударів милицею зі сплаву легких металів теж могли виникнути через одяг.
Висновки експерта є чіткими та категоричними і сумнівів в колегії суддів не викликають.
Покликання захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, як і твердження про те, що отримання тілесних ушкоджень потерпілими можливе не від умисних дій ОСОБА_6 , а від шарпанини працівників поліції з її сином, не є переконливими.
Факт конфлікту між працівниками поліції та ОСОБА_6 , що переріс у бійку, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 - сусідки ОСОБА_10 , яка ствердила, що працівники поліції затримали ОСОБА_10 та хотіли провести його до службового автомобіля, однак ОСОБА_6 перешкоджала їм, розмахуючи своєю милицею. Додає, що в процесі шарпанини ОСОБА_6 потягнула за руку одного з працівників поліції та впала, а за нею по інерції впали працівники поліції та ОСОБА_10 .
Згідно показань свідка ОСОБА_13 , він був очевидцем того, як в с. Оженин Острозького району Рівненської області двоє чоловіків супроводжували якогось чоловіка, руки якого були за спиною в наручниках, а навколо них бігала жінка, розмахуючи костилем, шарпала цих чоловіків, намагаючись звільнити чоловіка, який був у кайданках. Ствердив, що працівники поліції ніяких ушкоджень для ОСОБА_6 не наносили.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував фактичні обставини кримінального правопорушення і вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд, як видно з вироку, дотримуючись вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз”яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) “Про практику призначення судами кримінального покарання”, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, віднесеного законом до злочинів невеликої тяжкості, особу ОСОБА_6 , яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, є пенсіонеркою та інвалідом II групи, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначив їй максимально наближене до мінімальної межі покарання, передбачене законом за вчинене, звільнивши від його відбування з випробуванням - іспитовим строком з покладенням обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення рішення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3