Справа № 409/1184/20
Провадження № 22-ц/810/521/21
22 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів - Коновалової В.А., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 березня 2021 року, ухваленого судом у складі судді Максименко О. Ю. в приміщенні того ж суду
у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»
відповідач - ОСОБА_1
встановив:
У липні 2020 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 03 вересня 2008 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф-965, згідно умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 11352 дол США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, на умовах та в строки, визначені договором.
Відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим станом на 14 травня 2020 року за зазначеним договором утворилася заборгованість у розмірі 11255,75 дол США, яка складається з: 3944,65 дол США - прострочена заборгованість за кредитом, 7311,10 дол США - прострочена заборгованість за відсотками.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 11255,75 дол США.
Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 березня 2021 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № Ф-965 від 03 вересня 2008 року станом на 14 травня 2020 року у розмірі 8526,46 дол США, яка складається з: 3944,65 дол США - прострочена заборгованість за кредитом, 4581,81 дол США - прострочена заборгованість за відсотками.
Відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 серпня 2015 року по 14 травень 2020 року в розмірі 2729,29 дол. США.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 22 серпня 2015 року по 14 травень 2020 року, просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 березня 2021 року в оскаржуваній частині та ухвали в цій частині нове судове рішення про задоволення позову щодо стягнення з відповідача процентів, нарахованих банком після закінчення строку дії кредитного договору, зокрема, після 21 серпня 2015 року.
За доводами апеляційної скарги, суд ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині не врахував, що приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, три процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Пунктом 3.1.10. кредитного договору визначено, що на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1., збільшеної на 1 процент, починаючи з дня фактичного виникнення простроченої заборгованості. Збільшена процентна ставка на прострочену суму боргу фактично передбачена вказаним пунктом кредитного договору і є збільшеним розміром 3 % річних погоджених сторонами, тому вважає, що наявні всі законні підстави для нарахування та пред'явлення вимог до позичальника щодо стягнення відсотків за простроченою заборгованістю по кредиту за весь строк користування неповернутими кредитними коштами, в тому числі і за межами строку на який кредит надавався.
Відповідач правом на відзив не скористався, про розгляд справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку і у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині відмови Банку у задоволенні позову до відповідача щодо стягнення частини заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 серпня 2015 року по 14 травня 2020 в розмірі 2729,29 дол США.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір № Ф-965Р від 03 вересня 2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.
Відповідно до п.1.1.,п. 1.5. Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 11352 дол США. Кредит надано на придбання автомобіля марки DAEWOO, МОДЕЛІ LANOS TF 69 Y, 2008 року випуску.
За умовами договору сторони погодили строк кредитування з 09 вересня 2008 року по 21 серпня 2015 року.
Згідно п.7.4. Кредитного договору строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 21 серпня 2015 року.
Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відтак, у межах строку кредитування до 21 серпня 2015 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 22 серпня 2015 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), а згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильних висновків, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Положення п. 3.1.10 Кредитного договору щодо нарахування процентів на залишок простроченої заборгованості за кредитом, застосовується лише в межах строку кредитування.
Посилання у скарзі на ст. 625 ЦК України щодо стягнення три проценти річних від простроченої суми є помилковими, оскільки за принципами диспозитивності та змагальності сторін суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, а таких вимог Банк не заявляв.
Суд в даному випадку не міг вийти за межі заявлених позовних вимог про стягнення відсотків, а позову про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми позивачем не заявлялось.
Посилання у скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постановах по справі №323/3357/18-ц, №127/15672/16-ц є безпідставними, оскільки висновки вказаних постанов зроблені за інших фактичних обставин і є результатом перегляду справ за певними доводами касаційних скарг.
Доказів які б спростували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення скаржником не надано.
Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 березня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Дата складення повної постанови - 27 вересня 2021 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.А. Коновалова
М.В. Назарова