Справа № 163/1761/17 Провадження №11-кп/802/200/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
28 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи, за апеляційною скаргою прокурора Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року, якою засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку,
За змістом оскаржуваної ухвали суду, клопотання Любомльського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Волинській області задоволено. Засудженого ОСОБА_8 звільнено від призначеного вироком Любомльського районного суду від 8 серпня 2017 року покарання, у зв'язку з закінченням іспитового строку.
У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною через неправильне застосування Закону про кримінальну відповідальність. Вказує про те, що така ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_8 в період іспитового строку вчинив новий злочин, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 перебуває на розгляді в Шацькому районному суді Волинської області. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши доповідача який виклав суть ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який повністю підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Статтею 78 КК України регламентовано правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням, які полягають у тому, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 2 ст. 165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є комплекс умов, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст. 75 КК України та можливість застосування до нього положень ч. 1 ст. 78 КК України.
Зокрема, такими умовами є закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч. 4 ст. 76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а також обов'язок не вчинити протягом іспитового строку нового злочину.
Недотримання будь-якої із вищезазначених умов вказує на порушення засудженим положень ст. 75 КК України та не дає підстав для застосування ст. 78 КК України навіть у разі закінчення визначеного судом терміну іспитового строку.
На переконання апеляційного суду, при постановленні оскаржуваної ухвали наведених вимог закону судом першої інстанції не дотримано, а отже ухвала суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Відповідно до матеріалів судового провадження, вироком Любомльського районного суду Волинської області від 8 серпня 2017 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, і на підставі ст. 75 КК України його ж звільнено від відбування покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку 2 роки, також покладено на засудженого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
24 жовтня 2017 року вирок суду прийнятий до виконання Любомльським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області.
20 листопада 2019 року до Любомльського районного суду Волинської області надійшло клопотання начальника Любомльського РС філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області ОСОБА_9 про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року, клопотанням задоволено та звільнено ОСОБА_8 від призначеного вироком Любомльського районного суду Волинської області від 8 серпня 2017 року покарання, після закінчення іспитового строку.
Разом з тим, як убачається з матеріалів клопотання, у Шацькому районному суді Волинської області на розгляді знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019030150000150 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, відомості про який внесено до ЄРДР 24 квітня 2019, тобто під час іспитового строку, що свідчить про порушення ОСОБА_8 обов'язків, а саме не вчинення ним нового кримінального правопорушення, який був покладений на нього, при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Також установлено, що ОСОБА_8 в період іспитового строку двічі: 6 лютого 2018 року та 2 січня 2019 року не з'явився для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації без поважних на це причин, а також систематично вчиняв адміністративні правопорушення, що залишилось без належної оцінки суду, тобто не лише не виконував покладені на нього обов'язки, а й вчинив нове кримінальне правопорушення та вироком Шацького районного суду Волинської області від 24 березня 2021 року визнаний винуватим у його вчиненні та остаточне до відбуття покарання йому призначено на підставі ст. ст. 70, 71 КК України.
Апеляційний суд зазначає, що вчинення засудженим протягом іспитового строку будь-якого ступеня тяжкості нового кримінального правопорушення визнається законом найсуттєвішим порушенням умов випробування.
Враховуючи наведені обставини, доводи прокурора є слушними, у зв'язку з чим його апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою в задоволенні клопотання Любомльського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Волинській області слід відмовити.
На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання начальника Любомльського РС філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області ОСОБА_9 про звільнення засудженого ОСОБА_8 від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: