Справа № 755/11479/21
"29" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд)
у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
та сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100060000761 від 17.05.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гардабані, Республіки Грузія, громадянина Республіки Грузія, одруженого, на утриманні якого знаходиться донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі - КК),
Судом визнано доведеним, що 16.05.2021, у невстановлений слідством час та у невстановленому досудовим слідством місці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження попередньо вступили у змову з метою вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), з корисливих мотивів.
Так, ОСОБА_8 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вказаного дня, приблизно о 20:40 год. попередньо розподіливши між собою ролі, перебували за адресою: АДРЕСА_3 , де помітили автомобіль марки «Хонда Сівік», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить раніше невідомому ОСОБА_9 , який останній залишив за вказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_8 , відповідно до відведеної йому ролі, підійшов до автомобіля марки «Хонда Сівік», д.н.з. НОМЕР_1 .
У цей час особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відповідно до відведеної йому ролі, перебував поблизу та спостерігав за оточуючою обстановкою.
У подальшому ОСОБА_8 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не може завадити вчиненню протиправних дій, скориставшись відсутністю уваги оточуючих, розбив вітрове скло задніх дверей до багажного відділення вказаного автомобіля та проник до його салону.
Після цього, ОСОБА_8 дістав із вказаного автомобіля дві сумки чорного кольору у яких знаходилась: рюкзак “Lowepro” вартістю 6999 грн. 20 коп.; Асtion-камера «Sony FDR X3000», вартістю 6666 грн. 67 коп., УМБ Хіаоmі МІ Power Ваnk 3, вартістю 483 грн. 33 коп.; фільтрНоуа 52 mm filter, вартістю 450 грн., два олівці для чистки оптики “Lenspen original”, вартісю 123 грн. 33 коп. кожний, загальною вартістю 246 грн. 66 коп., мікрофон «Rode VideoМіс Gо» вартістю 1600 грн., світловий фільтр «Маrumi 82 mm», вартістю 2550 грн., фотоапарат марки «Sony А-7 3», Р-32829530-Е, S01-3881353-Н, з об'єктивом «Sоnу» SELZ2470GМ, 24-70 шт, S/N 2029722, вартістю 93177 грн. 14 коп., рушник рожевого кольору, вартістю 21 грн. 67 коп., кришка для об'єктиву Nikon 52 mm, вартістю 50 грн., акумулятор Nikon EN-EL 14, вартістю 385 грн., стабілізатор для камери «DJI RS2», ІМЕІ: 3NGSHARR061CNR, вартістю 23294 грн. 70 коп., два диктофони «Sоnу ТХ650», вартістю 3572 грн. кожен, загальною вартістю 7144 грн., фотоапарат «Nikon D5100» з об'єктивом 1655, вартістю 5100 грн., сумка для фотоапарата “Lowerpo” 140, вартістю 350 грн., що належать ОСОБА_9 .
Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з метою доведення до кінця злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням до сховища, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, отримала від ОСОБА_8 , частину вище вказаного майна, після чого, вони покинули місце вчинення злочину.
У подальшому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, спільно з ОСОБА_8 розпорядились викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілому матеріального збитку на загальну суму 148 518 гривень 37 копійок.
Вказаних висновків Суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).
Так, обвинувачений ОСОБА_5 указав суду, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щодо таємного викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням до сховища.
Однак, обвинувачений відмітив, що не є дійсним факт вчинення за попередньою змовою групою осіб, адже наведені дії він учиняв самостійно.
Разом з тим, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із проаналізованими речовими доказами, які Суд дослідив у порядку ст.ст. 357, 359 КПК України, в їх системному зв'язку, судовим слідством встановлено наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.09.2021 слідує, що ОСОБА_10 повідомив, що 16.09.21 приблизно о 21:00 год. за адресою: м. Київ, провул. Музейний, 6, невстановлена особа шляхом розбиття скла проникла до ТЗ Хонда та заволоділа особистими його речами.
Згідно протоколу ОМП від 16.05.21 об'єктом огляду є ТЗ Хонда, котрий розташований на парковці на ділянці місцевості за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час огляду ТЗ на задній зовнішній частині виявлено пошкодження, а саме розбиття заднього скла.
Поряд з ТЗ на підлозі виявлено частини скла.
В середині ТЗ обстановка не порушена.
Під час огляду нічого не вилучено.
Згідно протоколу затримання від 17.05.21 ОСОБА_5 був затриманий о 01:09 год. 17.09.21.
Відповідно до протоколу обшуку від 17.05.21 за участю понятих було проведено указану слідчу дію в ТЗ КІА, д.н.з. НОМЕР_2 на а/д M05 78 кілометр, стаціонарний пост «Біла Церква», з метою виявлення та вилучення: фотоапарату «Sony A-7 3», мікрофону «Rode», павербанку ХІАОМІ, двох диктофонів «Sony ТХ650», світлового фільтра, двох висувних щіток LEANSPEN, двох ключів, магнітного ключа та брелока, рюкзака, сумки чорного кольору, набору штативів, які поміщено до сейф-пакету № INZ4003175; сумки чорного кольору «LOWERO», фотоапарату «NIKON D5100», світлового фільтра, кабеля, батареї, рушника рожевого кольору, які поміщено до спец пакету № ЕХР0440927.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 від 27.05.2021 у справі № 757/26592/21-к надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу KIA CEED з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_12 , що знаходився адресою: а/д M05 78 кілометр, стаціонарний пост «Біла Церква», з метою виявлення та вилучення: фотоапарату «Sony A-7 3», мікрофону «Rode», павербанку ХІАОМІ, двох диктофонів «Sony ТХ650», світлового фільтра, двох висувних щіток LEANSPEN, двох ключів, магнітного ключа та брелока, рюкзака, сумки чорного кольору, набору штативів, які поміщено до сейф-пакету № INZ4003175; сумки чорного кольору «LOWERO», фотоапарату «NIKON D5100», світлового фільтра, кабеля, батареї, рушника рожевого кольору, які поміщено до спец пакету № ЕХР0440927.
Відповідно до висновку експерта від 16.06.2021 № СЕ-19/111-21/27127-ТВ ринкова вартість речей складає: рюкзак “Lowepro” вартістю 6999 грн. 20 коп., Асtion-камера «Sony FDR X3000», вартістю 6666 грн. 67 коп., УМБ Хіаоmі МІ Power Ваnk 3, вартістю 483 грн. 33 коп., фільтрНоуа 52 mm filter, вартістю 450 грн., два олівці для чистки оптики “Lenspen original”, вартісю 123 грн. 33 коп. кожний, загальною вартістю 246 грн. 66 коп., мікрофон «Rode VideoМіс Gо» вартістю 1600 грн., світловий фільтр «Маrumi 82 mm», вартістю 2550 грн., фотоапарат марки «Sony А-7 3», Р-32829530-Е, S01-3881353-Н, з об'єктивом «Sоnу» SELZ2470GМ, 24-70 шт, S/N 2029722, вартістю 93177 грн. 14 коп., рушник рожевого кольору, вартістю 21 грн. 67 коп., кришка для об'єктиву Nikon 52 mm, вартістю 50 грн., акумулятор Nikon EN-EL 14, вартістю 385 грн., стабілізатор для камери «DJI RS2», ІМЕІ: 3NGSHARR061CNR, вартістю 23294 грн. 70 коп., два диктофони «Sоnу ТХ650», вартістю 3572 грн. кожен, загальною вартістю 7144 грн., фотоапарат «Nikon D5100» з об'єктивом 1655, вартістю 5100 грн., сумка для фотоапарата “Lowerpo” 140, вартістю 350 грн.
Відповідно до перегляду відеозапису від 17.05.2021 старший слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 провів огляд та перегляд диску з відеозаписами.
Об'єктом огляду є СD-R диск, на якому містяться відеозапис.
Перегляд проводився з використанням ноутбука «Аsus». При відкритті диску на ньому знаходиться відеозаписи, із назвою: «video_2021-01-18_14-23-50».
Відеозапис «video 17.05.2021 провулок Музейний», розміром 7 542 305 байт, триває 28 с. Відеозапис є кольоровим. На ньому зображено частину парковки для автомобілей, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 4.
Відеозапис «video 17.05.2021 вул. Грушевського», розміром 7 038 703 байт, триває 53 с. Відеозапис є кольоровим. На ньому зображено частину тротуару та проїжджу частину дороги, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1 а, в напрямку метро «Арсенальна».
При перегляді відеозапису за допомогою програми для перегляду відео файлів «PotPlayer х64» відео файлу під назвою «video 17.05.2021 провулок Музейний», розміром 7 542 305 байт, з'являється відеозапис з камери відеоспостереження, яка знаходиться на будівлі за адресою: місто Київ провулок Музейний, 4, об'єктив камери направлений на парковку для автомобілей.
В полі зору камери відеоспостереження о 21:08, 16.05.2021, з'являється дві особи - чоловічої статі, особа № 1 одягнена в кепку з капюшоном темного кольору на голові, на обличчі має медичну маску, куртка чорного кольору, штани темного кольору, чорні кросівки та при собі має рюкзак темного кольору, який знаходиться на спині, особа №2 одягнена в капюшон темного кольору, на обличчі має медичну маску, куртка чорного кольору, штани світлого кольору, чорні кросівки з білою підошвою (в ході досудового розслідування вказану особу встановлено як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на відеозаписі вказано як особа № 1 та ОСОБА_8 рухаються по вказаній парковці.
При перегляді відеозапису за допомогою програми для перегляду відео файлів «PotPlayer х64» відео файлу під назвою «video 17.05.2021 вул. Грушевського», розміром 7 038 703 байт, з'являється відеозапис з камери відеоспостереження з системи «Безпечне місто», яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Грушевського, 1а, об'єктив камери направлений на проїжджу частину та тротуар в напрямку метро «Арсенальна».
В полі зору камери відеоспостереження о 21:10, 16.05.2021, з'являються особа № 1 та ОСОБА_8 , які рухаються по вказаному тротуару, підходять до проїжджої частини дороги та сідають в автомобіль КІА.
При цьому, даний відеозапис з камери спостереження, як речовий доказ, був досліджений судом, у порядку ст.ст. 357, 359 КПК, та установлено, що відображений на відео алгоритм дій прямо кореспондується з даними протоколу огляду відеозапису від 17.05.2021, тобто обставинами визнаними судом доведеними.
Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК, в їх сукупності, підтверджуються обставини регламентовані ст. 91 того ж Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ст. 325 КПК Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ураховуючи факт того, що є можливим у відсутність потерпілого (останній не був очевидцем крадіжки), з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішено питання про проведення судового розгляду без потерпілого.
Клопотання про допит певних осіб у якості свідків від сторони захисту не надійшли, а від свого клопотання про допит свідка прокурор відмовився та таку відмову, з урахуванням думки учасників судового провадження, прийнято судом.
Також Суд аналізуючи дотримання в цілому порядку визначеного КПК, зауважує, що Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).
У цій справі порядок, встановлений КПК дотримано.
Так, підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, так як не було з'ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих ст. 87 КПК.
При формуванні такого підходу Суд ураховує те, що постановою від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.
Та те, що у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, указав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.
Так, порушень вимог ст. 237 КПК під час проведення слідчих дій, які б, як указав ВС, були фундаментальними, не установлено.
Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено.
Так, щодо відеозапису слід указати, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанова від 24 жовтня 2018 року в справі № 733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі.
Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.
У цій ситуації, джерело фактичних даних, прямо доводить собою, обставини, які у розумінні ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в цій справі, щодо дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.
Щодо обшуку затриманої особи слід відмітити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі № 754/5978/16-к указав, що оцінювати цю слідчу дію суд має через призму законності проведення обшуку затриманого, відповідно до вимог частини 3 вищевказаної норми закону (ст. 208), яка указує, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу, а у цій ситуації, такі передумови були дійсними, сам протокол наявний.
При кваліфікації дій обвинуваченого, Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Згідно пунктів 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
У правовому висновку, викладеному в постанові від 18 квітня 2018 року (справа № 569/1111/16-к, провадження № 13-14кс18), Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення», вказала, що, як правильно зазначено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12в, під час здійснення такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
Тобто, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, «проникнення як кваліфікуюча ознака… передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має… При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище»… вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном».
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к) визначено, що під поняттям «сховище» розуміється певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охорони, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.
В постанові від 17 березня 2020 року в справі №653/3/18 Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду сформував висновок щодо того, що салони та/або багажні відділення автомобілів, можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).
При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред'явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК України), належить встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище».
Ці обставини, з огляду на положення ст. 91-94 КПК України, підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці.
Здійснивши таку оцінку в даній справі Суд відмічає, що до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
За визначенням, передбаченим ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
При цьому легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).
Одночасно салони та багажні відділення автомобілів, зокрема і легкових, дозволять використовувати їх з урахуванням особливостей конструкції, як для перевезення пасажирів та їх багажу, так і для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу.
Таким чином Суд дійшов висновку, що наявність засобів охорони транспортного засобу, у тому числі і технічних, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що знаходиться в салоні або багажному відділенні автомобіля, свідчить про наявність ознак сховища, яке є володінням особи.
Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь яким способом.
З огляду на зазначене, з урахуванням конкретних обставин провадження незаконне потрапляння сторонніх осіб до салону шляхом подолання різним способом засобів охорони від вільного доступу, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, складає ознаку незаконного проникнення до володіння особи - сховища.
Згідно з матеріалами провадження встановлено, що проникнення мало місце у наслідок розиббя скла в ТЗ, а тому такі дії відповідають таємному викраденню чужого майна, вчиненому шляхом проникнення у сховище.
Саму вартість майна установлено, як дійсну, у порядку алгоритмів окреслених ОП ККС ВС у справі № 420/1667/18 (постанова від 25.11.2019) та ККС ВС у справі № 335/6360/15-к (постанова від 16.01.2020).
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, указано, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Відповідно до статті 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
Що в цій ситуації ураховуючи події, котрі мали місце до вчинення діяння, у час його вчинення та після в розрізі даних відеозапису в своїй сукупності указують на учинення ними дій в співучасті.
Відповідно Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з проникненням у сховище.
Доводи обвинуваченого, у силу вилученого у нього майна потерпілого, даних відеозапису щодо злагодженості їх дій, тобто досліджених доказів в їх сукупності, сприймаються судом критично.
Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, аідстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, не установлено.
Обставин, що обтяжує покарання не установлено.
Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров'я, спосіб життя, характеристики, наявність на утриманні членів сім'ї які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, роль серед співучасників та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді позбавлення волі.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При цьому, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Адже, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, а в цій ситуації, саме в ключі особи обвинуваченого, тільки дане покарання матиме змогу достягнути мету визначену ст. 50 КК.
Щодо питання запобіжного заходу, як заходу забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, то Суд враховуючи вимоги ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу, уважає за доречне залишити його без змін до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання арештованого майна врегульовано згідно ст. 174 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з 17.05.2021.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 4 290, 50 грн.
Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 від 27.05.2021 у справі № 757/26567/21-к, на фотоапарат «Sony A-7 3», мікрофон «Rode», повербанк ХІАОМІ, два диктофони «Sony ТХ650», світловий фільтр, дві висувні щітки LEANSPEN, два ключі,магнітний ключ та брілок, рюкзак, сумка чорного кольору, набір штативів, які поміщено до сейф-пакету № INZ4003175, сумку чорного кольору «LOWERO», фотоапарат «NIKON D5100», світловий фільтр, кабель, батарея, рушник рожевого кольору, які поміщено до спец пакету № ЕХР0440927, - скасувати.
Речові докази: рюкзак “Lowepro”, Асtion-камера «Sony FDR X3000», УМБ Хіаоmі МІ Power Ваnk 3, фільтрНоуа 52 mm filter, два олівці для чистки оптики “Lenspen original”, мікрофон «Rode VideoМіс Gо», світловий фільтр «Маrumi 82 mm», фотоапарат марки «Sony А-7 3», Р-32829530-Е, S01-3881353-Н, з об'єктивом «Sоnу» SELZ2470GМ, 24-70 шт, S/N 2029722, рушник рожевого кольору, кришка для об'єктиву Nikon 52 mm, акумулятор Nikon EN-EL 14, стабілізатор для камери «DJI RS2», ІМЕІ: НОМЕР_3 , два диктофони «Sоnу ТХ650», фотоапарат «Nikon D5100» з об'єктивом 1655, сумка для фотоапарата “Lowerpo” 140, котрі передані на зберігання потерпілому ОСОБА_9 , залишити у його володінні; транспортний засіб KIA CEED з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_12 , - залишити у її володінні.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 КПК України, дане судове рішення, яким суд закінчує судовий розгляд по суті, надати обвинуваченому у перекладі на грузинську мову.
С у д д я Оксана БІРСА