08.06.10р.Справа № 35/146-10(П35/2010-09)
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький
гірничо - збагачувальний комбінат",
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 23 359,60 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача: Муходинов М.Л., юристконсулт 2 категорії, дов. № 14/17487 від 23.10.2007 р.
Від відповідача: Шляєв І.В., юристконсульт 1 категорії, дов. № 415 від 01.01.2010р.
Філоненко Т.А., начальник відділу контролю за розрахунками за вантажні перевезення, дов. № 424 від 01.01.2010р.
17.07.2009р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу - 23359,60 грн, посилаючись на залізничні накладні №№ 47891248, 45456120, 45456122, 45542040, 45542042, 45542043, 45545045, 45603814, 45603819, 47891249, 45627007, 45542052, 45562542, 45562543, 45562544, 45562545, 45735821, 45735822, 45630595, 45630596, 41892352, 42043577, 42181233, 41958799, 42043647, 42043648, 42043692, 42043756, 42043834 та ст. ст. 41,116 Статуту залізниць України.
На виконання Постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2010р. справа була прийнята до розгляду ухвалою суду від 12.04.2010р.
В судовому засіданні оголошувалися перерви з 25.05. до 01.06.2010р. та з 01.06. до 08.06.2010р.
Відповідач проти вимог заперечує, посилаючись на відсутність своєї вини в простроченні доставки вантажу, оскільки вагони були затримані в дорозі з причин зайнятості колій на станції примикання, так як позивач не приймав вагони, що надійшли на його адресу, про що були складені акти про затримки вагонів. Вказав, що частково сплатив штраф в сумі 388,40 грн та надав заяву про застосування позовної давності до відносин про стягнення спірного штрафу.
Позивач не погоджується з доводами відповідача, посилаючись на те, що часткове визнання відповідачем своєї вини та сплата штрафу перервали строк позовної давності, перебіг якого з 11.03.2009р. почався заново. Також не погоджується з доводами відповідача про відсутність його вини в простроченні доставки вантажу, посилаючись на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2009р. у справі №22/154-09.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, представники відповідача проти вимог заперечували.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
В період з 22.11.по 03.12.2008р. на адресу позивача надійшов вантаж за наступними залізничними накладними: №№ 47891248, 45456120, 45456122, 45542040, 45542042, 45542043, 45545045, 45603814, 45603819, 47891249, 45627007, 45542052, 45562542, 45562543, 45562544, 45562545, 45735821, 45735822, 45630595, 45630596, 41892352, 42043577, 42181233, 41958799, 42043647, 42043648, 42043692, 42043756, 42043834.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ст. 313 Господарського кодексу України).
Терміни доставки вантажів залізничним транспортом визначені п. 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України N644 від 21.11.2000р. та визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Залізниця доставила спірний вантаж з простроченням від 2-х до 31 доби, що підтверджується розрахунком позивача та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і
більше діб.
Позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення доставки вантажу 23 359,60 грн, на оплату якого направив залізниці претензію №14/25421 від 23.12.2008р., яку остання визнав частково в сумі 388,40 грн, вказану суму сплатила позивачу платіжним дорученням №659 від 11.03.2009р., тобто до звернення позивача з позовом, та в цій частині вимог слід відмовити. В решті вимоги позивача залізниця відхилила (лист від 23.01.2009р.) При розгляді справи відповідач посилався на вину самого позивача в неприйнятті вагонів.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2009р. у справі №22/154-09, яке залишено в силі Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2009р., встановлена відсутність вини ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" в неприйнятті вагонів по Актах ГУ-23а №4 від 07.11.2008р. (залізничні накладні 45630595, 45630596), №23 від 05.11.2008р. (залізничні накладні 45735821 45735822, 45562545, 45562542, 45562543, 45562544) та в цій частині вимоги позивача обґрунтовані в сумі 1152,00 грн та 2995,20 грн, всього 4 147,20 грн.
В решті вимоги позивача про стягнення штрафу 18 824,00 грн безпідставні та задоволенню не підлягають з огляду на наступне. В спірних залізничних накладних наявні відмітки про затримку вагонів з вини вантажоодержувача, про що залізницею надані акти про затримку вагонів з №1 по №14 від 22.10.2008р., №47 від 07.11.2008р., №58 від 01.12.2008р., №56 від 17.11.2008р., накази про затримку вагонів №213 від 07.11.2008р., №252 від 01.12.2008р., №235 від 17.11.2008р., №429 від 22.10.2008р., що підтверджують відсутність вини залізниці в несвоєчасній доставці вантажу. Позивачем не доведено належними доказами відсутність своєї вини в зайнятості колій по вказаним актах, та можливість вчасно прийняти вантаж, що надійшов на його адресу.
Відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту, а саме від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу. Вантаж було видано позивачу в період з 22.11.по 03.12.2008р., до суду він звернувся 17.07.2009р., тобто з пропуском шестимісячного строку. Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем подано таку заяву від 12.05.2010р., тому в стягненні 4 147,20 грн слід відмовити за пропуском позовної давності.
Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. У відповіді на претензію залізниця визнала лише суму 388,40 грн, відносно якої і переривається перебіг позовної давності, в іншій частині вимоги позивача не були визнані, тому відносно цих вимог перебіг позовної давності не переривається та твердження позивача про те, що перебіг позовної давності перервався та почався знову з часу отримання частини коштів, хибні.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, 307, 313, 315-317 Господарського кодексу України, ст. ст. 116, 134, 136 Статуту залізниць України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Широбокова
Рішення підписано 09.06.2010р.