вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
28.09.2021 р. Справа № 917/1123/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, код ЄДРПОУ 03338030
до Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, вул. Зигіна, буд. 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 25717868
про стягнення грошових коштів
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 29-01/1366 від 13.07.2021 року (вх. № 1237/21 від 14.07.2021 року) до Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області про стягнення заборгованості за договором № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року у розмірі 4 287,05 грн., з яких: 3 823,58 грн. - основний борг, 68,96 грн. - пеня, 109,78 грн. - 3% річних та 284,73 грн. інфляційних втрат.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебувають у договірних відносинах, але, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 3867 "С" від 30.10.2014 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1123/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Пунктом 3 ухвали суду про відкриття провадження у справі було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки, про що свідчить поштове повідомлення № 3600808458720 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 19.07.2021року (вх. № 15365 від 03.08.2021 року).
Проте, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позовну заяву чи то будь-які інші заяви чи клопотання суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Від позивача 12.08.2021 року надійшла заява про зменшення позовних вимог № 29-01/1491 від 09.08.2021 року (вх. № 8878), у якій він зменшує суму основного боргу з 3 823,58 грн. до 2 288,02 грн., оскільки відповідачем в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію було сплачено 1 535,56 грн.
28.09.2021 року позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог за № 29-01/1747 від 27.09.2021 року (вх. № 10843) у якій просить суд стягнути з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області заборгованість за договором № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року у розмірі 463,47, з яких: 68,96 грн. - пені, 109,78 грн. - 3% річних та 284,73 грн. інфляційних втрат.
В обгрунтування заяви ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" посилається на ту обставину, що станом на 21.09.2021 року заборгованість за теплову енергію за договором № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року відсутня.
Як доказ викладеної обставини позивач залучає до матеріалів справи довідку № 30.1-09/1748 від 27.09.2021 року.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про зменшення позовних вимог не суперечать законодавству, не порушують інтереси та права інших осіб, отже, приймаються судом в порядку ст. 46 ГПК України.
Відтак, справа № 917/1123/21 розглядається в редакції заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зменшення позовних вимог за № 29-01/1747 від 27.09.2021 року (вх. № 10843 від 28.09.2021 року).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
30.10.2014 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (Теплопостачальна організація) та Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (Споживач) було укладено Договір № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- "теплопостачальна організація" бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень "споживача" до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Зигіна,1 - офісне приміщення (п.1. договору );
- межею розподілу балансової належності теплової мережі є спільна система опалення з орендодавцем будівлі по вул. Зигіна,1 - Управління майном обласної ради (п.2 договору );
- зняття показань з приладів обліку проводяться "споживачем", записуються в журналі встановленої форми і передаються в службу "теплопостачальної організації" до 25 числа місяця, або по телефону (51-04-64) з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, затвердженій підписом керівника та печаткою підприємства (п. 18 договору);
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії. Загальна опалювальна площа будівлі під тепловим лічильником складає - 4 586,21 кв.м. в т.ч. підвал - 173,8 кв.м., з них 22,01 кв.м. займає "споживач" (п. 30 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 03.11.2014 року);
- всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку, виписаного "теплопостачальною організацією" "споживачу", з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. "споживач" зобов'язується сплачувати за опалення за затвердженим тарифом до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата. Факт отримання "споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору (пункт 31 договору);
- в разі неповернення "споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5- денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний "теплопостачальною організацією" в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії (пункт 32 договору).
Пунктом 38 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженим представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 012014 року і діє в частині постачання теплової енергії (опалення) до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії договору не буде заявлено однією із сторін. Але в будь-якому випадку, договір вважається припиненим в разі досягнення сторонами згоди.
Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення умов Договору № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року відповідач не здійснив своєчасну оплату за отриману теплову енергію в період з 01.11.2019 року по 31.12.2020 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 3 823,58 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року у розмірі 4 287,05 грн., з яких: 3 823,58 грн. - основний борг, 68,96 грн. - пеня, 109,78 грн. - 3% річних та 284,73 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку зі сплатою Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області основної заборгованості в розмірі 3 823,58 грн., позивач надав заяву про зменшення позовних вимог № 29-01/1747 від 27.09.2021 року (вх. № 10843 від 28.09.2021 року).
Вказана заява прийнята судом в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у даній справі виникли зобов'язання за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005 року № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абзацом 7 статті 16 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.
Встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках є одним із засобів регуляторного впливу на діяльність суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які застосовує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Пунктом 30 договору передбачено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.
Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії. Загальна опалювальна площа будівлі під тепловим лічильником складає - 4 586,21 кв.м. в т.ч. підвал - 173,8 кв.м., з них 43,09 кв.м. займає "споживач".
Додатковою угодою № 1 до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 03.11.2014 року пункт 30 абзац 4 договору змінили та виклали в наступній редакції: загальна опалювальна площа будівлі під обліком теплового лічильника складає - 4 586,21 кв.м. в т.ч. підвал - 173,80 кв.м., з них 22,01 кв.м. займає "споживач".
Так, протягом спірного періоду діяли тарифи, встановлені постановами НКРЕКП, а саме:
- згідно постанови НКРЕКП № 1729 від 10.12.2018 року з 01.01.2019 року введено в дію тариф в розмірі 1 329,24 грн./Гкал без ПДВ (для потреб інших споживачів);
- згідно з постановою НКРЕКП № 87 від 14.01.2020 року з 17.01.2020 року введено в дію двоставковий тариф з умовно-змінною частиною в розмірі 1 004,48 грн./Гкал (без ПДВ) та умовно-постійною частиною в розмірі 46 161,82 грн./Гкал (без ПДВ);
- згідно постанови НКРЕКП №| 622 від 17.03.2020 року з 18.03.2020 введено в дію двоставковий тариф з умовно-змінною частиною в розмірі 949,63 грн./Гкал (з ПДВ) (791,36 грн. без ПДВ) та умовно-постійною частиною в розмірі 51 181,91 грн./Гкал (з ПДВ) (42 651,59 грн. без ПДВ);
- з 01.12.2020 року набрала чинності постанова НКРЕКП № 2269 від 30.11.2020 року, якою встановлено тарифи ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб різних категорій споживачів, зокрема для інших споживачів в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 1 044,52 грн./Гкал (без ПДВ) та умовно-постійна частка в розмірі 63 644,64 грн./Гкал (без ПДВ).
Тобто, позивачем застосовано тариф на підставі постанови національного регулятора, дані тарифи не були скасовані чи визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Крім того, судом встановлено, що Договір № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року є чинним, доказів розірвання його в судовому порядку ані позивачем, а ні відповідачем не надано.
Факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за вищевказаним договором підтверджено матеріалами справи.
В свою чергу, відповідач свої договірні зобов'язання вчасно не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.07.2021 року (дата звернення до суду з позовом) у нього виникла заборгованість в розмірі 3 823,58 грн.
Після відкриття провадження у справі № 917/1123/21 Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області було сплачено основну заборгованість за Договором № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року в розмірі 3 823,58 грн., що підтверджується довідками позивача № 30.1-13/1492 від 09.08.2021 року та № 30.1-09/1747 від 27.09.2021 року.
Судом встановлено, що позивач, на підставі умов договору та приписів чинного законодавства України заявив до стягнення з відповідача 68,96 грн. - пені, 109,78 грн. - 3% річних та 284,73 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 33 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3867 "С" від 30.10.2014 року сторони погодили, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачену діючим законодавством, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, згідно з ст.625 ЦК України.
Дана норма Договору узгоджується з положенням ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Здійснивши перевірку правомірності нарахування пені, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 68,96 грн. пені за прострочення оплати вартості теплової енергії за Договором за період з червня 2020 року по травень 2021 року (розрахунок здійснювався за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт" перерахунок 3 % річних в розмірі 109,78 грн. за період грудня 2019 року по січень 2021 року та втрат від інфляції в розмірі 284,73 грн. за період з січня 2020 року по квітень 2021 року, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
При подачі даного позову позивачем сплачено 2 270,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 264427 від 17.06.2021 року, що є мінімальною ставкою судового збору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області (вул. Зигіна, буд. 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 25717868) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, код ЄДРПОУ 03338030) заборгованість за договором № 3867 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 30.10.2014 року у розмірі 463,47 грн., з яких: 68,96 грн. - пеня, 109,78 грн. - 3% річних, 284,73 грн. інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С.М.