08.06.10р.Справа № 28/231-10
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа"
про зобов'язання укласти Додаткову угоду №4 Договору фінансового лізингу
Суддя Манько Г.В.
Представники:
Від позивача: Ігнатова А.О. - дов. №18 від 01.01.10р.
Від відповідача: Субочева Т.Г. - дов. від 05.03.09р.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, просить суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" укласти додаткову угоду № 4 до Договору фінансового лізінгу № ПР/Т-071183/НЮ від 18.05.2007р. в редакції позивача.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд у позові відмовити.
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд, -
Встановив:
Позивачем та відповідачем було підписано договір фінансового лізінгу № ПР/Т-071183/НЮ від 18.05.2007р. (далі Договір).
Предметом Договору визначено, що лізінгодавець зобов'язується на умовах, зазначених у Договорі набути у власність дев'ять електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ -2Т у складі восьми вагонів кожний у продавця відповідно до встановлених лізінгоодержувачем технічних вимог та передати їх у користування лізінгоодержувачу на умовах, передбачених Договором.
У відповідності до вимог ст. 2.1 Договору строк лізінгу становить сім років з моменту передачі в лізінг першої партії майна.
Умовами розділу 3 Договору визначено, що майно передається лізінгодавцем і приймається у лізінг лізінгоодержувачем поетапно на умовах сплати лізінгоодержувачем лізінгодавцю лізингової плати за користування майном шляхом перерахування лізингових платежів.
Таким чином сторонами у Договорі визначено предмет Договору, строк дії Договору, порядок оплати та суму Договору, порядок передачі майна, використання, технічне обслуговування та ремонт майна, передача ризику, страхування, визначений порядок переходу права власності на майно, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.
Пунктами 1.6 та 3.2 Договору сторони визначили суму Договору, яка становить 477 484 336 грн. 75 коп., вартість майна 285 300 000 грн., розмір та порядок сплати лізінгоодержувачем лізингових платежів лізінгодавцю по кожній партії майна, що передається в лізінг, визначили формулу, за якою формується оплата лізингових платежів.
Отже пункти 1.6 та 3.2 є істотними умовами Договору.
06 листопада 2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору якою виклали п. 1.6 та 3.2 до Договору у новій редакції. За обоюдною згодою сторін було визначено суму Договору, вартість майна, формула, якою визначається розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізінгодавця, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цього Договору. Складовою формули є офіційний курс Національного Банку України швейцарського франку до гривні на визначену на дату укладання Договору та на момент сплати чергового лізингового платежу.
Отже сторони домовились та погодили, що розмір платежів може змінюватись залежно від зміни курсу закордонної валюти -швейцарського франка.
Таким чином сторони у відповідності до вимог ст. 180 Господарського кодексу України погодили предмет, ціну та строк Договору та у відповідності до вимог ст. 181 Господарського кодексу України виклали Договір у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками та у відповідності до вимог 638 Цивільного кодексу України в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов Договору.
Позивачем на адресу відповідача направлено пропозицію у вигляді додаткової угоди № 4 щодо зміни умов Договору, а саме пунктів 1.6 та 3.2 Договору.
Відповідач відмовився погоджувати та підписувати запропоновану позивачем додаткову угоду № 4, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Посилання позивача на приписи ст. 652 Цивільного кодексу України, як на підставу для задоволення позову не є обґрунтованим, оскільки при укладенні спірних пунктів Договору сторони передбачили можливе коливання закордонної валюти, передбачали можливість обоюдних фінансових ризиків, погодили розмір суми Договору, вартість майна, інше.
Також встановлено, що зміст Договору та його додатків та додаткових угод у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, не суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, особи, які вчинили Договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників Договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, Договір укладений у формі, встановленій законом, Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до приписів ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, визначенні умов договору, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищевказане позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Г.В. Манько
Рішення підписано 14.06.2010р.