"22" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1467/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Швернєнко М.А. в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до Кілійського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 78 839,54 грн., -
Одеський обласний центр зайнятості (далі по тексту - Центр зайнятості) звернувся до господарського суду із позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі по тексту - Управління) про стягнення заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 78 839,54 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом відмови відповідача відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг, наданих безробітному, якого було поновлено на роботі за рішенням суду, право на стягнення яких закріплено приписами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000р.
Ухвалою від 08.06.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Управління не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позовну заяву. Оскільки Управлінням не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
06.09.2021р. до господарського суду від Управління надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого відповідач просив суд витребувати у оператора мобільного зв'язку відомості щодо місцезнаходження мобільного номера; від ТОВ „Титан” відомостей про перебування ОСОБА_1 у офіційних або неофіційних трудових відносинах з товариством з листопада 2019р. по листопад 2020р.; від ОСОБА_1 відомості про осіб, з якими останній перебував у офіційних або неофіційних трудових відносинах з листопада 2019р. по листопад 2020р.
Господарським судом було відмовлено у задоволенні заявленого відповідачем клопотання у зв'язку із порушенням строків, встановлених ч. 3 ст. 80 ГПК України, ненаданням клопотання про поновлення пропущеного строку, а також у зв'язку з відсутністю будь-якого обґрунтування необхідності витребування вищевказаних відомостей та не наведенням Управлінням аргументів, які витребувані докази можуть спростувати.
Ухвалою суду від 06.09.2021р. підготовче провадження по даній справі було закрито із призначенням справи до судового розгляду по суті на 22.09.2021р. о 15:00 год.
20.09.2021р. до господарського суду від Управління надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 22.09.2021р. о 15:00 год., із посиланням на необхідність отримання від інших організацій доказів, які мають значення для вирішення даного спору.
Відповідно до ст. 194, ч. 1-2 ст. 195 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд звертає увагу Управління, що спір вирішується на підстав зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. При цьому, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 80 ГПК України всі докази мали бути подані відповідачем разом із поданням відзиву на позовну заяву, строк для подання якого сплинув 01.07.2021р. За таких обставин, господарський суд, враховуючи необхідність дотримання засад господарського судочинства, якими закріпленого принцип своєчасного вирішення спорів, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості (Центральним апаратом) №146 від 09.10.2017р., Одеський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості (Центральному апарату).
Наказом Центру зайнятості „Про створення філій Одеського обласного центру зайнятості” №241 від 06.07.2018р. було вирішено утворити, зокрема, Кілійську районну філію Одеського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про останню.
14.11.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Кілійської районної філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. Крім того, ОСОБА_1 було подано до Центру зайнятості заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до даних персональної картки №151219111400006 ОСОБА_1 був 22.10.2019р. звільнений Управлінням з посади начальника відділу на підставі ст. 26 КЗпПУ (скорочення чисельності). При цьому, на підставі наказу ТОВ „Титан” за №322 від 12.10.2020р. ОСОБА_1 був працевлаштований, у зв'язку з чим, знятий з реєстрації як безробітний.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 регулярно відвідував центр зайнятості, що підтверджується додатком №1 до персональної картки №151219111400006. При цьому, Кілійською районною філією Одеського обласного центру зайнятості було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, про призначення допомоги по безробіттю з 21.10.2019р., про припинення реєстрації безробітного з 13.10.2020р., що підтверджується додатком №2 до персональної картки №151219111400006, а також витягами з наказів про прийняті рішення.
Крім того, Кілійською районною філією Одеського обласного центру зайнятості було вжито заходів щодо реалізації індивідуального плану працевлаштування безробітного, що підтверджується індивідуальним планом працевлаштування.
Відповідно до даних додатку №4 до персональної картки №151219111400006 безробітного Центром зайнятості було нараховано ОСОБА_1 протягом періоду з 21.11.2019р. по 12.10.2020р. допомогу по безробіттю у розмірі 78839,54 грн.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.03.2020р. по справі №502/2346/19 позов ОСОБА_1 до Управління про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 201-ОС «Про припинення трудового договору» від 22.10.2019 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу економіки згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено позивача на посаді начальника відділу економіки з 23.10.2019 року та зобов'язано відповідача перевести позивача на посаду економіста 1 категорії; присуджено до стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2019 р. по 26.03.2020 р. у розмірі 94013,64 грн. з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів; розподілено судові витрати та допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26.03.2020р. по справі №502/2346/19 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 06.08.2020р.
Листом №705 від 17.11.2020р. Управлінням у відповідь на звернення Центру зайнятості за №663/27/01 від 09.11.2020р., яке в матеріалах справи відсутнє, було повідомлено про неможливість виконання рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26.03.2020р. по справі №502/2346/19 та оскарження рішення в апеляційному порядку.
Слід зазначити, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.04.2021р. по справі №502/2346/19 було відмовлено Управлінню у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26.03.2020р.
19.03.2021р. Центр зайнятості звернувся до Управління юстиції із претензією №1460/10/42-21, відповідно до якої позивач, посилаючись на приписи Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000р., просив відшкодувати виплачену суму забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , якого було поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 78839,54 грн.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом заявлених Центром зайнятості позовних вимог у межах даної справи є вимоги до Управління про стягнення заборгованості у розмірі 78 839,54 грн., яка є сумою виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням відповідачем порядку звільнення останнього, якого було поновлено на посаді згідно рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26.03.2020р. по справі №502/2346/19.
Відповідно до ст. ст. 1, 43 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 19.09.2018р. (далі - Порядок №792).
Відповідно до п. 22 Порядку №792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
Згідно зі ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 22 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено, що особа, яка втратила роботу з незалежних від неї обставин та зареєструвалась у встановленому порядку, набуває право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Як зазначалось вище по тексту рішення, ОСОБА_1 після звільнення його відповідачем із займаної посади звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.03.2020р. по справі №502/2346/19 наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 201-ОС «Про припинення трудового договору» від 22.10.2019 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу економіки згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України” був визнаний незаконним та скасований із поновленням ОСОБА_1 на посаді начальника відділу економіки та зобов'язанням відповідача перевести позивача на посаду економіста 1 категорії.
Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Підсумовуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Центру зайнятості стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок, в даному випадку, Управління, відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду.
З викладених обставини господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого Центром зайнятості позову шляхом присудження до стягнення із Управління суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному за період з 21.11.2019р. по 12.11.2020р., якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 78 839,54 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених Одеським обласним центром зайнятості позовних вимог шляхом присудження до стягнення із Кілійського міжрайонного управління водного господарства заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 78 839,54 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства /68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78; ідентифікаційний код 01034165/ до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття /номер рахунку: UA928201720355409300700706397, отримувач: Одеський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ отримувача: 03491435, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО банку 820172/ заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 78 839,54 грн. /сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 54 коп./.
3. Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства /68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78; ідентифікаційний код 01034165/ на користь Одеського обласного центру зайнятості /65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10; ідентифікаційний код 03491435/ судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна