ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2021Справа № 910/2655/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби
до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг"
про визнання недійсним додаткових угод до Договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 375 615,13 грн.
Представники учасників справи:
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: Гузєв Д.Л., в порядку самопредставництва;
від відповідача 1: Казарян Н.П., в порядку самопредставництва;
від відповідача 2: не з'явився;
від прокуратури: Гаврилова А.О., службове посвідчення № 062254
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейдінг" про визнання недійсним додаткових угод до Договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 375 615,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням відповідачами Додаткових угоди № 1 від 13.05.2019 та № 9 віл 14.01.2020 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 5 від 11.02.2019 з суттєвими порушеннями вимог законодавства у сфері публічних закупівель, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.03.2021.
12.03.2021 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву.
17.03.2021 представником відповідача 2 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
У судове засідання 22.03.2021 представники прокуратури та відповідачів з'явились, представники позивачів не з'явились, представник прокуратури подав клопотання про зміну найменування.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 19.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
22.03.2021 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.
05.04.2021 представником прокуратури подано відповідь на відзив.
У судове засідання 19.04.2021 представники прокуратури та відповідачів з'явились, представники позивачів не з'явились.
У судовому засіданні 19.04.2021 представником відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 зупинено провадження у справі зупинено провадження у справі №910/2655/21 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/491/19.
08.07.2021 представником відповідача 1 подано клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 провадження у справі № 2655/21 поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2021.
У судове засідання 02.08.2021 представники позивача 2, відповідача 1 та прокуратури з'явились, інші учасники судового процесу не з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
02.08.2021 представником прокуратури подано клопотання про поновлення провадження у справі.
04.08.2021 представником позивача 2 подано письмові пояснення.
06.09.2021 представником відповідача 2 подано заяву про відкладення судового засідання.
06.09.2021 представником позивача 1 подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача 1.
У судове засідання 06.09.2021 представник відповідача 1 та прокуратури з'явились, інші учасники судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання судом відкладено розгляд справи на 20.09.2021.
07.09.2021 представником прокуратури подано додаткові пояснення, які судом до уваги не приймаються, у зв'язку з наступним.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 161 ГПК України).
Частиною 2 ст. 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При цьому, пунктами 2 та 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
В свою чергу подання пояснень із новим обґрунтуванням позову, після призначення справи до судового розгляду по суті, фактично зводиться до порушення таких принципів та суперечить ч. 1 ст. 161 ГПК України.
Суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У судове засідання 20.09.2021 представники позивача 2, відповідача 1 та прокуратури з'явились, інші учасники судового процесу не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні представники позивача 2 та прокуратури позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 20.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27 листопада 2018 року Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 1) оголошено про проведення відкритих торгів UA-2018-11-27-003598-c предмета закупівлі - тушки курей охолоджені 1 категорії за кодом ДК 021:2015:15110000-2 - М'ясо CPV:15110000-2.
Відкриті торги проведено відповідно до тендерної документації на закупівлю товарів, затвердженої протоколом засідання рішення тендерного комітету № 901 від 13.12.2018.
Відповідно до протоколів розгляду тендерної документації №33 та № 34 від 15.01.2019 та протоколу (рішення) засідання Тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №59 від 22.01.2019 учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» (далі - відповідач 2) визначено переможцем за ціною пропозиції 5 628 000,00 грн., тендерна пропозиція якого відповідає кваліфікаційним критеріям та умовам тендерної документації.
11 лютого 2019 року між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» (далі - постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №5 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався протягом дії Договору поставляти замовникові продукцію харчової промисловості тушки курей охолоджені 1 категорії (код згідно ДК 021:2015-15110000-2 - М'ясо (далі - товар), зазначений у специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору, а замовник - прийняти і оплатити такий Товар.
Строк поставки товару за цим Договором - до 31.12.2019 (п. 2.1 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 5 628 000,00 грн.
Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.4.2 Договору).
У п. 12.3 Договору зазначено, що він може бути змінений та доповнений за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість - 100000 кг, ціну за одиницю - 56,28 грн., загальну вартість - 5 628 000,00 грн.
Додатками №2 та №3 до Договору сторони узгодили дислокацію дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) та начально-виховних комплексів Деснянського району м. Києва, технічні, якісні та кількісні характеристики товару.
Додатковою угодою №1 від 13.05.2019 до Договору, у зв'язку з підвищенням ціни на продукцію харчової промисловості - «тушки курей охолоджені 1 категорії», що підтверджено копіями експертних висновків Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190 та від 26.04.2019 № ЧК-225, на підставі протоколу №198 засідання тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.05.2019, сторони домовились внести зміни в ціну товару, зазначену у специфікації (Додаток 1 до Договору), не більше як на 10 відсотків, при цьому сума Договору залишається без змін.
Ціна Постачальника становить: тушки курей охолоджені 1 категорії - 61,90 грн., у тому числі ПДВ.
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 13.05.2019) сторони узгодили, що кількість товару 18 441,30 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 1 037 876,38 грн., а кількість товару 74 153,855 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 4 590 123,62 грн., всього - 5 628 000,00 грн.
Додатковою угодою № 2 від 13.11.2019 до Договору сторони дійшли згоди зменшити ціну Договору на 1 400 000,00 грн. з ПДВ та відповідно викласти п. 4.1 Договору в новій редакції: ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 4 228 000,00 грн.
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 13.11.2019) сторони узгодили, що кількість товару 16 583,400 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 933 313,77 грн., а кількість товару 55 279,970 кг за ціною 59,60 грн., загальна вартість - 3 294 686,23 грн., всього - 4 228 000,00 грн.
Додатковою угодою №4 від 19.11.2019 року до Договору сторони домовились зменшити ціну Договору на 1 400 000,00 грн. та відповідно викласти п. 4.1 Договору в новій редакції: ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 4 228 000,00 грн.
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 19.11.2019) сторони узгодили, що кількість товару 16 583,400 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 933 313,77 грн., а кількість товару 55 279,970 кг за ціною 59,60 грн., загальна вартість - 3 294 686,23 грн., всього - 4 228 000,00 грн.
Додатковою угодою №6/5 від 27.12.2019 до Договору сторони домовились зменшити ціну Договору на 2 508,21 грн. та відповідно викласти п. 4.1 Договору в новій редакції: ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 4 225 491,79 грн.
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №6/5 від 27.12.2019) сторони узгодили, що кількість товару 16 583,400 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 933 313,77 грн., а кількість товару 53 185,428 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 3 292 178,02 грн., всього - 4 225 491,79 грн.
Додатковою угодою №7 від 27.12.2019 до Договору сторони вирішили внести зміни до Договору та викласти пункт 2.1 в новій редакції: « 2.1 Строк поставки Товару за цим Договором - до 29 лютого 2020 року»; внести зміни до Договору та викласти пункт 11.1. в новій редакції: « 11.1. Цей Договір набирає чинності з дати укладання і діє до 29 лютого 2020 року, а з частині розрахунків - до повного їх виконання».
Додатковою угодою №9 від 14.01.2020 до Договору сторони вирішили збільшити ціну Договору на 844 935,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 140 822,50 грн. Внести зміни до Договору та викласти пункт 4.1 в новій редакції: « 4.1 Ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 5 070 426,79 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 845 071,13 грн.».
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції додаткової угоди №9 від 14.01.2020) сторони узгодили, що кількість товару 16 583,400 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 933 313,77 грн., кількість товару 53185,428 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 3 292 178,02 грн., кількість товару 13 650,00 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 844 935,00 грн., всього - 5 070 426,79 грн.
Додатковою угодою № 10 від 04.03.2020 до Договору сторони вирішили зменшити ціну Договору на 52,61 грн. та викласти п. 4.1 Договору в наступній редакції: ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 5 070 374,18 грн.
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції додаткової угоди №10 від 04.03.2020) сторони узгодили, що кількість товару 16 583,400 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 933 313,77 грн., кількість товару 53185,428 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 3 292 178,02 грн., кількість товару 13 649,150 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 844 882,39 грн., всього - 5 070 374,18 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що Додаткові угоди №1 від 13.05.2019 року та №9 від 14.01.2020 року до Договору укладені з суттєвими порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки порушено пункт 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Крім того, на час підписання додаткової угоди №1 відсутнє будь - яке документальне підтвердження підвищення ціни на продукт - тушки курей охолоджені 1 категорії. За таких підстав, просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.05.2019 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019, укладену між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг»; визнати недійсною додаткову угоду №9 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 року, укладену між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно сплачені кошти в сумі 375 615,13 грн.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідачі зазначали, що ринкова ціна на товар 12.04.2019 зросла на 10%, що підтверджується експертними висновками Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190 та від 26.04.2019 № ЧК-225. При укладенні додаткової угоди №1 ціна не була збільшена більше, ніж на 10%, при цьому сума договору залишилась незмінною. Також відповідачі зазначили, що Додаткову угоду № 9 від 14.01.2020 до Договору було укладено у відповідності до приписів ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки ціна Договору не перевищує 20 % суми, визначеної в початковому Договорі.
Крім того, відповідач 2 зазначає, що відсутні законні і обґрунтовані підстави для звернення Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 до Господарського суду міста Києва від імені Деснянської районної в місті Києва державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби з позовом до відповідачів про визнання недійсними Додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17.
У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №10.33-59-6323вих-20 від 17.11.2020 Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 просив Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію повідомити вживались та чи будуть вживатись заходи цивільно-правового характеру, про причини невжиття відповідних заходів. У відповідь на який останній повідомив, що тендерним комітетом Управління освіти закупівля була проведена з дотриманням законодавчо-визначеної процедури закупівель та у відповідності до норм і вимог чинного законодавства України.
Листом №10.33-59-6322вих-20 від 17.11.2020 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 просив Північний офіс Держаудитслужби повідомити вживались та чи будуть вживатись заходи цивільно-правового характеру, про причини невжиття відповідних заходів. У відповідь на який останній повідомив, що на підставі наказу №52 від 13.03.2019 в Управлінні освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації проведено перевірку процедури закупівлі, за результатами якої складено Акт №13-30/436 від 11.07.2019.
Листами №10.33-59-680вих-21 від 09.02.2021, №10.33-59-679вих-21 від 09.02.2021 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 повідомив Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію та Північний офіс Держаудитслужби про здійснення представницьких функцій шляхом звернення до суду з позовом до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 375 615,13,00 грн., у зв'язку з невжиттям позивачами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Київської місцевої прокуратури №3 було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
27 листопада 2018 року Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 1) оголошено про проведення відкритих торгів UA-2018-11-27-003598-c предмета закупівлі - тушки курей охолоджені 1 категорії за кодом ДК 021:2015:15110000-2 - М'ясо CPV:15110000-2.
Відкриті торги проведено відповідно до тендерної документації на закупівлю товарів, затвердженої протоколом засідання рішення тендерного комітету № 901 від 13.12.2018.
Відповідно до протоколів розгляду тендерної документації №33 та № 34 від 15.01.2019 та протоколу (рішення) засідання Тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №59 від 22.01.2019 учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» (далі - відповідач 2) визначено переможцем за ціною пропозиції 5 628 000,00 грн., тендерна пропозиція якого відповідає кваліфікаційним критеріям та умовам тендерної документації.
Як встановлено судом, 11 лютого 2019 року між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №5, за умовами якого постачальник зобов'язався протягом дії Договору поставляти замовникові продукцію харчової промисловості тушки курей охолоджені 1 категорії (код згідно ДК 021:2015-15110000-2 - М'ясо (далі - товар), зазначений у специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору, а замовник - прийняти і оплатити такий Товар.
Строк поставки товару за цим Договором - до 31.12.2019 (п. 2.1 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 5 628 000,00 грн.
Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.4.2 Договору).
У п. 12.3 Договору зазначено, що він може бути змінений та доповнений за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість - 100000 кг, ціну за одиницю - 56,28 грн., загальну вартість - 5 628 000,00 грн.
Додатками №2 та №3 до Договору сторони узгодили дислокацію дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) та начально-виховних комплексів Деснянського району м. Києва, технічні, якісні та кількісні характеристики товару.
Згідно зі ст. 1 Закону "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
У ч. 1 ст. 36 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом "Про публічні закупівлі".
За приписами ч. 4 ст. 36 зазначеного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
- відбувається за згодою сторін;
- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);
- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;
- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Листом №18/04 від 15.04.2019 постачальник звернувся до замовника щодо розгляду зміни вартості товару з посиланням на долучений експертний висновок ЧК-190 від 12.04.2019 року.
Згідно з експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 на підставі проведеного моніторингу цін, які склалися на продукти харчування, зазначені в заяві замовника експертизи, по м. Києву та Київській області у березні - квітні 2019 року, на підставі вивчення та аналізу цінової інформації, розташованої на інтернет - сайтах, експертами були визначені середньо - ринкові оптові ціни на продукти харчування в асортименті, які станом на 01.03.2019 та станом на 12.04.2019 по м. Києву та Київській області з урахуванням ПДВ становили, зокрема, вартість тушки курей охолоджені за 1 кг станом на 01.03.2019 - 56,00 грн., станом на 12.04.2019 - 62,16 грн., тенденція росту ціни на 11%.
В свою чергу, згідно з експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-225 від 16.04.2019 на підставі проведеного моніторингу цін, які склалися на продукти харчування, зазначені в заяві замовника експертизи, по м. Києву та Київській області у січні-лютому 2019 року, на підставі вивчення та аналізу цінової інформації, розташованої на інтернет - сайтах, експертами були визначені середньо - ринкові оптові ціни на продукти харчування в асортименті, які станом на 22.01.2019 та станом на 26.04.2019 по м. Києву та Київській області з урахуванням ПДВ становили, зокрема, вартість тушки курей охолоджені за 1 кг станом на 22.01.2019 - 55,00 грн., станом на 26.04.2019 - 63,00 грн., тенденція росту ціни на 14,5%.
Рішенням засідання тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оформленого протоколом №198 від 03.05.2019, вирішено укласти додаткову угоду про внесення змін до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 року.
Додатковою угодою №1 від 13.05.2019 до Договору, у зв'язку з підвищенням ціни на продукцію харчової промисловості - «тушки курей охолоджені 1 категорії», що підтверджено копіями експертних висновків Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190 та від 26.04.2019 № ЧК-225, на підставі протоколу №198 засідання тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.05.2019, сторони домовились внести зміни в ціну товару, зазначену у специфікації (Додаток 1 до Договору), не більше як на 10 відсотків, при цьому сума Договору залишається без змін.
Ціна Постачальника становить: тушки курей охолоджені 1 категорії - 61,90 грн., у тому числі ПДВ.
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 13.05.2019) сторони узгодили, що кількість товару 18 441,30 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 1 037 876,38 грн., а кількість товару 74 153,855 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 4 590 123,62 грн., всього - 5 628 000,00 грн.
Суд зазначає, що сторони уклали Договір про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Суд зауважує, що відповідачі сприймають положення ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі" як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару. Але такий висновок є помилковим.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. У п. 12.3 Договору зазначено, що він може бути змінений та доповнений за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідач 1, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача 2 про збільшення ціни підписав додаткову угоди № 1 від 13.05.2019, внаслідок чого ціна збільшилася на 10% відсотків, а обсяг поставки товару за Договором істотно зменшився.
Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення оспорюваної Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 до Договору обґрунтовано відповідачем - 2 коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» надано експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 та ЧК-225 від 26.04.2019.
Як встановлено судом, висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 констатує рівень середньо-ринкової оптової ціни з ПДВ за товари, зокрема, вартість тушки курей охолоджених станом на 01.03.2019 та на 12.04.2019, в свою чергу експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-225 від 26.04.2019 констатує рівень середньо-ринкової оптової ціни з ПДВ за товари, зокрема, вартість тушки курей охолоджених станом на 22.01.2019 та станом на 26.04.2019, в якких також міститься зазначення щодо тенденції росту цін у відсотковому співвідношенні +11% та +14,5%. Проте, в експертних висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати відсутня інформація щодо ринкової вартості як тушок курей охолоджені 1 категорії, які є предметом Договору, так і станом на момент укладення додаткової угоди №1 від 13.05.2019, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни за три місяці (з 11.02.2019 - дата укладення Договору до 13.05.2019 - дата набрання чинності спірною додатковою угодою до Договору).
За таких підстав, суд зазначає, що експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни на тушки курей охолоджені впродовж періоду з 11.02.2019 по 13.05.2019, а тому суд не приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для внесення змін до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 13.05.2019.
Суд звертає увагу, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що станом на момент укладення сторонами Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 були відсутні обґрунтовані та документально підтверджені обставини коливання ціни товару на ринку для можливості внесення змін до Договору відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що укладення сторонами Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 здійснено в порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з відсутністю документального підтвердження підвищення ціни на цукор станом на 13.05.2019, а отже така додаткова угода є нікчемною згідно зі ст. ст. 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжує жодних правових наслідків для сторін.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначив, що Договори, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.
Відтак, вимога прокурора про визнання недійною Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 не підлягає задоволенню, оскільки такий Додатковий договір, як встановлено судом, є нікчемним.
Що стосується вимог прокурора в частині визнання недійсною Додаткової угоди №9 від 14.01.2020 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019, укладеної між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг», суд зазначає наступне.
Додатковою угодою №9 від 14.01.2020 до Договору сторони вирішили збільшити ціну Договору на 844 935,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 140 822,50 грн. Внести зміни до Договору та викласти пункт 4.1 в новій редакції: « 4.1 Ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 5 070 426,79 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 845 071,13 грн.».
Згідно з Додатком №1 до Договору (в редакції додаткової угоди №9 від 14.01.2020) сторони узгодили, що кількість товару 16 583,400 кг за ціною 56,28 грн., загальна вартість - 933 313,77 грн., кількість товару 53185,428 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 3 292 178,02 грн., кількість товару 13 650,00 кг за ціною 61,90 грн., загальна вартість - 844 935,00 грн., всього - 5 070 426,79 грн.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів з посиланням на ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», якою визначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, оскільки вказаною нормою передбачено можливість продовження строку дії Договору, а не внесення змін щодо збільшення ціни Договору.
Суд зазначає, що укладенням Додаткової угоди №9 від 14.01.2020 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 сторони збільшили ціну за одиницю товару, визначену в Договорі всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Крім того, в матеріалах справи відсутні, а відповідачами в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих та документально підтверджених підстав для внесення змін до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 шляхом укладення Додаткової угоди №9 від 14.01.2020.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що укладення сторонами Додаткової угоди №9 від 14.01.2020 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 здійснено в порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про її нікчемність.
Відтак, оскільки Додаткова угоди №9 від 14.01.2020 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019 є нікчемною, вимога прокурора про визнання її недійсною, задоволенню не підлягає.
Що стосується вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно сплачених коштів в 375 615,13 грн. суд зазначає наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди №1 та № 9 до Договору. Нікчемність цих додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов'язання є договірними.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК України.
Як зазначає прокурор, підтверджується пошуком на офіційному веб-сайті https://spending.gov.ua/new/transactions (Єдиний веб-портал використання публічних коштів) щодо проведених трансакцій за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №5 від 11.02.2019, які були здійснені Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стартрейдінг» та не заперечується учасниками справи, на виконання Додаткової угоди № 1 від 13.05.2019 за період з 13.05.2019 по 27.12.2019 відповідачем 1 проведено оплату на користь відповідача 2 в сумі 3 292 178,02 грн. по 61,90 грн. за 1 кг. та закуплено 53 185,428 кг, натомість враховуючи нікчемність Додаткової угоди № 1 від 13.05.2019 до Договору, відповідач 1 мав сплатити 2 993 275,89 грн. в зв'язку з чим, переплата становить 298 902,13 грн.
В свою чергу, на виконання Додаткової угоди № 9 від 14.01.2020 до Договору відповідачем 1 у період з 27.01.2020 по 16.03.2020 проведено оплату в сумі 844 935,00 грн. по 61,60 грн. за 1 кг. та закуплено 13 650,00 грн., натомість враховуючи нікчемність Додаткової угоди № 9 від 14.01.2020 до Договору, необхідно було сплатити 768 222,00 грн., а отже відповідачем 1 переплачено 76 713,00 грн.
Доказів поставки товару на всю суму здійсненої оплати, відповідачем 2 до матеріалів справи не надано.
Відтак, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 2 на користь позивача коштів у сумі 375 615,13 грн. сплачених відповідачем 1 за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача 2 в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТРЕЙДІНГ" (01015, місто Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 19; ідентифікаційний код: 38390363) на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 29; ідентифікаційний код: 37415088) 375 615 (триста сімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 13 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТРЕЙДІНГ" (01015, місто Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 19; ідентифікаційний код: 38390363) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 634 (п'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 23 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.09.2021
Суддя О.А. Грєхова