ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2021Справа № 910/11758/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІДЕАЛІНВЕСТБУД"
про стягнення 188187,62 грн
за участю представників:
від позивача: Загородній Є.О.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІДЕАЛІНВЕСТБУД" про стягнення 188187,62 грн, з яких: 105037,94 грн - сума основного боргу, 82125,98 грн - пеня, 166,32 грн - інфляційні втрати, 857,38 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №21-95 від 15.03.2021.
Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ" подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ" про забезпечення позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.07.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11758/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 02.09.2021.
У судове засідання 02.09.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Протокольною ухвалою від 02.09.2021 відкладено судове засідання на 23.09.2021.
Представник відповідача у судове засідання 23.09.2021 у судове засідання повторно не з'явився.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 23.07.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку 08.09.2021.
Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Ухвала суду від 02.09.2021 була направлена на електронну пошту відповідача, зазначену у позові.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити. Також представник відповідача заявив клопотання про надання доказів на правничу допомогу протягом 5 днів.
У судовому засіданні 23.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІДЕАЛІНВЕСТБУД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №21-95 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупця обладнання (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному цим договором.
Найменування (асортимент) товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість визначається у Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).
У пункті 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість цього договору становить 105937,94 грн.
Відповідно до п.2.2. договору покупець здійснює оплату 100% від загальної вартості договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та на її (видаткової накладної) підставі.
Згідно із п.3.9. договору покупець протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дня отримання від постачальника підписаних документів (перелік вказано у п.3.8. цього договору) повинен підписати та направити їх постачальнику або надати письмову мотивовану відмову від підписання документів.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаному у п.2.2. цього договору:
- на строк більше 5 (п'яти) робочих днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від вартості товарів (послуг), що не були своєчасно сплачені за кожний календарний день, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;
- на строк більше 10 робочих днів, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 2 % від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
Додаток № 1 до договору № 21-95 від 15 березня 2021 року встановлює перелік замовлених покупцем та поставлених йому постачальником товарів.
Додатком № 2 до Договору № 21 -95 від 15 березня 2021 року є договір приєднання до електронного документообігу, за п. 2.1. якого обмін документами за цим Договором здійснюється з застосуванням положень Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII "Про електронні довірчі послуги", Закону України 22.05.2003 № 851- IV "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до п. 2.2. додатку № 2 сторони домовилися про те, що починаючи з 04 січня 2021 року, при виконанні умов Договору будуть здійснювати підписання зазначених в п.1.2. документів в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень зазначених в п.п. 1.1.
Відповідно до п.2.4. додатку № 2 кожна Сторона зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП (ЕЦП) та повернення іншій Стороні. Сторона, яка здійснює надсилання Е-документа вважається Стороною - відправником, а Сторона, яка здійснює отримання Е-документа, вважається Стороною - одержувачем.
Відповідно до п. 2.7. Додатку № 2 Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані КЕП (ЕЦП) Стороною - відправником та надіслані Стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала такі Е-документи та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання Е-документів. Мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов'язковим надання коментарів про обґрунтовані причини відхилення.
На виконання п.2.2. Додатку № 2 до договору позивач направив відповідачеві:
видаткову накладну № ДФ-00001302 від 14 квітня 2021 року на суму 83159,34 грн;
видаткову накладну № ДФ-00001593 від 23 квітня 2021 року на суму 4918,60 грн;
видаткову накладну № ДФ-00001769 від 29 квітня 2021 року на суму 618,80 грн;
видаткову накладну № ДФ-00001922 від 12 травня 2021 року на суму 2051,60 грн;
видаткову накладну № ДФ-00002457 від 27 травня 2021 року на суму 14289,60 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 105037,94 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 82125,98 грн, інфляційних втрат у сумі 166,32 грн та 3% річних у сумі 857,38 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом між сторонами укладений договір поставки №21-95 від 15.03.2021, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність відповідача обладнання, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному цим договором.
У пункті 2.1. договору сторони дійшли згоди, що загальна вартість цього договору становить 105937,94 грн.
За змістом пункту п.2.2. додатку №2 до договору, що є договором приєднання до електронного документообігу, сторони домовилися про те, що починаючи з 04 січня 2021 року, при виконанні умов договору будуть здійснювати підписання зазначених в п.1.2. документів в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень зазначених в п.п. 1.1.
Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором направив відповідачу видаткові накладні: № ДФ-00001302 від 14 квітня 2021 року на суму 83159,34 грн; № ДФ-00001593 від 23 квітня 2021 року на суму 4918,60 грн; № ДФ-00001769 від 29 квітня 2021 року на суму 618,80 грн; № ДФ-00001922 від 12 травня 2021 року на суму 2051,60 грн; № ДФ-00002457 від 27 травня 2021 року на суму 14289,60 грн. Оригінали електронних доказів оглянуто судом у судовому засіданні
Згідно із п.3.9. договору покупець протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дня отримання від постачальника підписаних документів (перелік вказано у п.3.8. цього договору) повинен підписати та направити їх постачальнику або надати письмову мотивовану відмову від підписання документів.
Оскільки відповідач протягом 5 днів з дня отримання видаткових накладних не підписав видаткові накладні та не надіслав їх позивачу, мотивованої відмови від підписання документів не надав, на підставі п.2.7. додатку №2 договору видаткові накладні вважаються підписаними відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п.2.2. договору покупець здійснює оплату 100% від загальної вартості договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та на її (видаткової накладної) підставі.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на умови п.3.9., п.2.7. додатку №2 договору, встановлені у п.2.2. договору строки оплати, враховуючи наведені норми законодавства, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки: за видатковою накладною № ДФ-00001302 від 14.04.2021 у строк до 25.05.2021; № ДФ-00001593 від 23.04.2021 у строк до 03.06.2021; № ДФ-00001769 від 29.04.2021 у строк до 17.06.2021; № ДФ-00001922 від 12.05.2021 у строк до 29.06.2021 ; № ДФ-00002457 від 27.05.2021 у строк до 02.07.2021.
Отже, з огляду на погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач оплату за поставлений товар на суму 102037,94 грн за видатковими накладними: № ДФ-00001302 від 14.04.2021, № ДФ-00001593 від 23.04.2021, № ДФ-00001769 від 29.04.2021, № ДФ-00001922 від 12.05.2021, № ДФ-00002457 від 27.05.2021 не здійснив.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 105037,94 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за передані запасні частини у сумі 105037,94 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 105037,94 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 105037,94 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 82125,98 грн, інфляційні втрати у сумі 166,32 грн та 3% річних у сумі 857,38 грн.
За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у 6.2. договору, відповідно до умов якого у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаному у п.2.2. цього договору:
- на строк більше 5 (п'яти) робочих днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від вартості товарів (послуг), що не були своєчасно сплачені за кожний календарний день, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;
- на строк більше 10 робочих днів, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 2 % від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
Згідно із розрахунком наведеним у позовній заяві, позивач здійснює нарахування пені у розмірі 2 % від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій перевищує розмір, встановлений статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що нарахування пені має бути здійснено у розмірі визначеному статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Окрім того, згідно із розрахунком позивач нараховує пеню за видатковою накладною № ДФ-00001302 від 14.04.2021 за період з 30.05.2021 по 14.07.2021; за видатковою накладною №ДФ-00001593 від 23.04.2021 за період з 08.06.2021 по 14.07.2021; за видатковою накладною № ДФ-00001769 від 29.04.2021 за період з 14.06.2021 по 14.07.2021; за видатковою накладною № ДФ-00001922 від 12.05.2021 за період з 27.06.2021 по 14.07.2021; № ДФ-00002457 від 27.05.2021 за видатковою накладною за період з 12.07.2021 по 14.07.2021.
Судом встановлено, що позивачем допущено помилки у визначенні початку нарахування пені на заборгованість за видатковими накладними № ДФ-00001769 від 29.04.2021 та № ДФ-00001922 від 12.05.2021, оскільки враховуючи встановлені сторонами строки оплати, правильними є періоди нарахування за видатковою накладною № ДФ-00001769 від 29.04.2021 - з 18.06.2021 по 14.07.2021 та за видатковою накладною № ДФ-00001922 від 12.05.2021 - з 30.06.2021 по 14.07.2021.
Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 1683,98 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Нарахування 3% річних здійснено позивачем за період з 30.05.2021 по 14.07.2021 та інфляційних втрат за червень 2021 року на заборгованість за видатковою накладною № ДФ-00001302 від 14.04.2021.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, здійснений у відповідності до вимог законодавства та умов договору.
Щодо заявленої суми 3% річних, судом встановлено, що у позовній заяві позивачем нараховані 3% річних на заборгованість за видатковою накладною № ДФ-00001302 від 14.04.2021. Сума 3% річних становить 314,41 грн. Розрахунок є арифметично правильним. Нарахувань на додатково заявлену у прохальній частині позову суму 542,97 грн (857,38 грн - 314,41 грн) матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 314,41 грн.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1608,04 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІДЕАЛІНВЕСТБУД" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 42659230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФОРТ" (04050, місто Київ, вул. Студентська, будинок 6, ідентифікаційний код 43839114) заборгованість у сумі 105037,94 грн, пеню у сумі 1683,98 грн, 3% річних у сумі 857,38 грн, інфляційні втрати у сумі 166,32 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1616,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.09.2021.
Суддя С. О. Турчин