ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/2439/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участі помічника судді Скрипки О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19
до 1. Приватного підприємства "Тандем" вул. Деміївська, 43-а, м. Київ, 03040
2. Гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
3. Гр. ОСОБА_2 , АДРЕСА_1
про стягнення 1 853 249,04 грн.
Представники сторін:
від позивача не з'явилися;
від відповідача 1 не з'явилися;
від відповідача 2 не з'явилися;
від відповідача 3 не з'явилися.
Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Тандем" та гр. ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 1 853 249,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Приватним підприємством "Тандем" як позичальником своїх зобов'язань за укладеним між ним та позивачем Кредитним договором № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017, виконання якого забезпечене відповідачами 1 та 2 Договорами поруки № BL20031-П1 та № BL20031-П2 від 18.07.2017, відповідно укладеними позивачем з гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 як поручителями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 суд постановив звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.
Через канцелярію суду 01.03.2021 від позивача надійшли пояснення № 2420-юд від 25.02.2021 про надання відомостей суду, а також 19.03.2021 - заява № 2460-юд від 17.03.2021 щодо виправлення описок в тексті позовної заяви щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача 2 та поштових індексів відповідачів 2 та 3. Документи судом долучені до матеріалів справи.
Окрім цього 16.03.2021 року у відповідь на запит від 22.02.2021 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листами від 09.03.2021 року №№ 647, 646 надано відповідні відомості стосовно громадян ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2439/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 підготовче засідання відкладено на 09.06.2021.
У підготовчому засіданні 09.06.2021 враховуючи те, що судом остаточно з'ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2439/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 15.07.2021.
До початку судового засідання 15.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання вих. № 2670-юд від 15.07.2021 про розгляд справи без участі представника АТ «Універсал Банк» за наявними матеріалами справи.
Уповноважені представники позивача та відповідачів 1, 2, 3 в судове засідання по розгляду справи по суті 15.07.2021 року не з'явилися.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 0105480086429.
З метою повідомлення відповідачів 2 та 3 про розгляд справи судом, ухвала господарського суду від 09.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, вказану у позовній заяві: АДРЕСА_1 , та яка співпадає з адресою, що надана на запит суду Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листами від 09.03.2021 №№ 647, 646.
Разом з тим ухвала суду від 09.06.2021 повернута відділенням поштового зв'язку 25.06.2021 та 22.07.2021 неврученою відповідачам 2 та 3 у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місце проживання відповідачів 2 та 3, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцю проживання/реєстрації відповідача - фізичної особи за даними відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
Суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідачі 2, 3 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/2439/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місця проживання/реєстрації відповідачів 2 та 3 та повідомлення їх про розгляд справи судом.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 22.03.2021, відповідачі мали подати відзиви на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідачі не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідачів станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне підприємство "Тандем", гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзивів на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача та об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено за матеріалами справи, що 18 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (банк/кредитор за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством "Тандем" (позичальник за договором, відповідач - 1 у справі) укладено Кредитний договір № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 3 600 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
Розділами 1 - 6 Кредитного договору сторони узгодили предмет договору, умови забезпечення, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов'язання позичальником тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з пунктом 6.14 Кредитного договору строк дії даного Договору встановлюється з дня укладання цього договору (підписання цього договору обома сторонами) до повного погашення суми грошових зобов'язань постачальника за цим договором.
Вказаний договір підписаний представниками позичальника та кредитора та скріплений печатками юридичних осіб.
В подальшому між сторонами підписані додаткові угоди № 1 від 14.08.2019 та № 2 від 27.12.2019 до Кредитного договору № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2007, відповідно до яких були внесені зміни та доповнення до Кредитного договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.
За приписами статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно преамбули Кредитного договору кредит та/або кредитні кошти - кошти, які надаються банком у користування позичальнику на визначений строк та під процент, однією сумою, на умовах, встановлених цим договором. Кредит не передбачає відновлення ліміту кредиту після повного або часткового погашення позичальником суми заборгованості.
Відповідно до пункту 1.2.1 Кредитного договору фактичне надання кредитних коштів має бути здійснене 18 липня 2017 року.
Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 , код банку (МФО) 322001, код ЄДРПОУ 21133352 (п. 1.1.1 Кредитного договору).
Цільове використання (мета) кредиту: купівля транспортних засобів (п.1.4 Кредитного договору).
Як свідчать наявні матеріали справи, зазначено позивачем та відповідачем 1 не заперечувалось, на виконання умов зазначеного Кредитного договору позивачем було надано відповідачу 1 - Приватному підприємству "Тандем" кредитні кошти в сумі 3 600 000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, що підтверджується банківською випискою по рахунку позичальника № НОМЕР_3 за період з 29.06.2017 по 02.02.2021, яка знаходиться в матеріалах справи.
Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем 1 не заперечувався.
Як вбачається із матеріалів справи будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг відсутні.
Доказів пред'явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку відповідача 1 відсутні.
За приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до пункту 1.3.1. Кредитного договору за користування кредитними коштами, наданими за цим договором, позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти у розмірі 22% річних (процентна ставка). Сторони погодили, що тип процентної ставки за цим договором визначається як фіксована (незмінювана) процентна ставка.
Згідно з пунктом 1.3.5 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів "факт/факт", починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку, відкритого в банку для обліку заборгованості позичальника за наданим кредитом, та перерахування їх на поточний рахунок позичальника у відповідній валюті, вказаний у договорі, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.
Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується виконувати свої грошові зобов'язання за цим Договором шляхом перерахування/переказу відповідної суми коштів на рахунок, вказаний в п.1.1.1 цього договору, з метою подальшого застосування банком договірного списання коштів з таких рахунків позичальника у порядку, передбаченому договором.
За умовами пункту 3.4.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний у строк, визначений цим договором, виконати свої зобов'язання по своєчасному погашенню суми заборгованості позичальника перед банком, а також сплачувати плату за кредит на користь банку відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2.2 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни/строки та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, викладеного у додатку № 1 до цього договору (Графік погашення кредиту), але в будь-якому випадку не пізніше 01 липня 2020 року (термін/строк повернення кредиту). При цьому, сторони погодили, що:- терміном/строком погашення кожного щомісячного платежу за Графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити платіж; - першим днем прострочення сплати суми щомісячного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно з Графіком погашення кредиту.
Зокрема сторонами було погоджено Додаток № 1 до Кредитного договору - Графік погашення кредиту.
В подальшому, 14.08.2019 року між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, в якій сторони підтверджують, що на момент укладення додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за Договором становить 1 537 139,36 грн., у т.ч.: заборгованість за основною сумою боргу - 1 100 000,00 грн.; прострочена заборгованість за основною сумою боргу - 338 593,52 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 68 350,59 грн.; заборгованість за нарахованим процентами - 8679,45 грн.; заборгованість за неустойкою/пенею - 21515,70 грн. Сторони домовились заборгованість минулих періодів за кредитом визнати строковою заборгованістю за кредитом.
Окрім цього сторонами погоджено нову редакцію Додатку № 1 до Кредитного договору - Графік погашення кредиту.
Також 27.12.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, в якій сторони підтверджують, що на момент укладення додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором становить 1 458 428,38 грн., у т.ч.: заборгованість за основною сумою боргу - 1 438 593,52 грн.; заборгованість за строковими відсотками - 19 834,86 грн. Сторони домовились заборгованість минулих періодів за кредитом визнати строковою заборгованістю за кредитом.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 27.12.2019 передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.2.2. Договору в новій редакції, а саме: "1.2.2. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни/строки та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, викладеного у Додатку № 1 до цього договору (далі - Графік погашення кредиту), але в будь-якому випадку не пізніше 01.07.2022 (далі - термін/строк повернення кредиту).
При цьому, сторони погодили, що:
- терміном/строком погашення кожного щомісячного платежу за Графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити платіж;
- першим днем прострочення сплати суми щомісячного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно з Графіком погашення кредиту.".
Заборгованість позичальника за договором має сплачуватися щомісячно у періоди та у розмірах передбачених договором та згідно з Графіком погашення кредиту встановленим в додатку № 1 до цієї додаткової угоди, при цьому будь-які інші Графіки погашення кредиту за договором втрачають силу (пункт 3 Додаткової угоди № 2 від 27.12.2019).
Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 від 27.12.2019 року до Кредитного договору сторони погодили Графік погашення кредиту в новій редакції.
При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Кредитним договором позивачем надано виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період 29.06.2017-02.02.2021, через який здійснювались всі погашення за спірним Кредитним договором.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем 1 як позичальником було частково виконано зобов'язання за Кредитним договором та здійснено повернення кредитних коштів в сумі 2 179 414,51 грн. та сплату відсотків в сумі 1 192 137,32 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості за кредитом склав 1 420 585,49 грн., в тому числі прострочена заборгованість по кредиту в сумі 631 679,33 грн. , та прострочена заборгованість за відсотками в сумі 361 842,50 грн.
Факт здійсненої оплати, її розмір та порядок зарахування банком з боку відповідача 1 як позичальника не заперечувався.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (статті 548 Цивільного кодексу України).
Водночас згідно з розділом 2 Кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника за цим договором, забезпечується заставою транспортних засобів, порукою громадянина ОСОБА_1 та порукою громадянки ОСОБА_2 .
Судом встановлено за матеріалами справи, що в якості забезпечення виконання зобов'язань Приватним підприємство "Тандем" як позичальником за Кредитним договором № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017, між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (кредитор за договором, позивач у справі), Приватним підприємством "Тандем" (позичальник за договором, відповідач 1 у справі) та гр. ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) 11 липня 2017 року укладено Договір поруки № BL20031-П1 (далі - Договір поруки 1), за змістом пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору № BL20031 від 18.07.2018, укладеного між кредитором та позичальником (з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому).
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань Приватним підприємство "Тандем" за Кредитним договором № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017, між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (кредитор за договором, позивач у справі), Приватним підприємством "Тандем" (позичальник за договором, відповідач 1 у справі) та гр. ОСОБА_2 (поручитель за договором, відповідач 3 у справі) 11 липня 2017 року укладено Договір поруки № BL20031-П2 (далі - Договір поруки 2), за змістом пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору №BL20031 від 18.07.2018, укладеного між кредитором та позичальником (з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому).
В подальшому між кредитором, позичальником та поручителями було укладено Додаткові угоди № 1 від 27.12.2019 до Договорів поруки 1 та 2.
Відповідно до п. 2.4. Договорів поруки в редакції Додаткової угоди 1 від 27.12.2019 вказані договори набирають чинності з дати їх укладання та діють до 01 липня 2025 року.
Згідно з пунктом 2.1 Договорів поруки 1 та 2 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 до Договорів поруки 1 та 2) порукою забезпечується виконання наступних зобов'язань: повернення кредиту в сумі (ліміті) 3 600 000,00 грн., зі строком користування кредитом до 01 липня 2022 року, у строки, у випадках та на умовах, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, в тому числі з дотриманням, при цьому, визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, та/або чинним законодавством України; сплати процентів за користування кредитом за фіксованою за типом процентною ставкою в розмірі 22 %, а також комісій, винагород, інших платежів в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором; сплати можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті кредитору за умовами кредитного договору у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором; сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають
Вказані Договори поруки та Додаткові угоди до них підписані поручителями, представником позичальника (відповідача 1) та представником позивача (кредитора) та засвідчені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поруки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.
В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителів визначається як умовами Договорів поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснюють поручителі, а саме Кредитного договору № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017 та Додаткових угод до нього.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до пункту 4.1.2 Договорів поруки у разі невиконання позичальником та/або поручителем будь-якого з забезпечених порукою зобов'язань, поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинного законодавства України, може бути звернено стягнення.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Так, за умовами пункту 4.1.1 Договорів поруки поручителі зобов'язуються в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора виконати забезпечені порукою зобов'язання шляхом перерахування заборгованості за забезпеченими порукою зобов'язаннями, в тому числі суми основної (позичкової) заборгованості за кредитом, процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів, а також витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором, на рахунки, вказані у вимозі кредитора.
Згідно зі статтею 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до пункту 3.1.2 Кредитного договору керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтею 611 Цивільного кодексу України, банк має право відмовити позичальнику в надання кредиту (частково або в повному обсязі) та/або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін/строк повернення кредиту та/або терміни/строки погашення (в сторону зменшення) в порядку, визначеному цим договором, у разі порушення позичальником умов цього договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за цим договором.
Згідно пункту 5.1 Кредитного договору сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства України (зокрема, ст. 525 та ст. 611 Цивільного кодексу України), у випадку настання будь-якої із нижчевказаних обставин та направлення банком позичальнику відповідного повідомлення /вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором з дня відправлення банком відповідного повідомлення/вимоги позичальнику, якщо інший новий термін/строк виконання основного зобов'язання позичальника не передбачений в такому повідомленні/вимозі банка. При цьому вважається, що строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором закінчився в день відправлення банком відповідного повідомлення/вимоги позичальнику або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі Банка.
Повідомлення/вимогу, про яку йде мова у цьому пункті договору, банк направляє позичальнику поштою за адресою позичальника, що вказана у цьому договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси. В разі порушення позичальником нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором, вважається, що такий позичальник користується кредитними коштами понад терміни/строк кредитування, встановлені цим договором, при цьому, починаючи з першого дня, що слідує за датою такого нового терміну/строку виконання основного зобов'язання, сума кредиту, процентів та інших грошових зобов'язань (за їх наявності) вважаються простроченою сумою основного боргу.
Обставинами, настання яких (або будь-якої з них) є істотним порушенням умов договору та/або є підставою для встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) позичальника за цим договором, сторони вважають, зокрема: прострочення сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобов'язань позичальника за договором (зокрема, але не виключно, щодо оплати кредиту (його частини) та/або процентів за користування кредитом тощо); та/або прострочення понад 30 календарних днів сплати щомісячного платежу з простроченої заборгованості (оплати кредиту (його частини) та/або процентів за користування кредитом та/або комісій, винагород (у разі їх наявності) та/або термінів сплати інших грошових зобов'язань).
Таким чином, порушення відповідачем 1 зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами надає позивачу право вимагати від відповідача 1 сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитними коштами та/або суми неустойки, передбачених цим договором.
Як свідчать матеріали справи, Акціонерним товариством "Універсал Банк" як кредитором внаслідок порушення позичальником - відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором було направлено останньому вимогу № 1938 від 15.06.2020 про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати заборгованості по кредиту станом на дату цієї вимоги в загальному розмірі 1 602 145,39 грн., з яких 260 429,41 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1 160 156,08 грн. строкова сума заборгованості за кредитом, 163 085,56 грн. відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами, 18 474,34 грн. підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов'язань за Кредитним договором, копія якої наявна в матеріалах справи.
Вказана вимога, факт надсилання якої підтверджується копією фіскального чеку від 06.07.2020, згідно наданої позивачем копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407404247258 була отримана Приватним підприємством "Тандем" 27.07.2020.
Також позивачем було направлено на адресу ПП «Тандем» вимогу № 1978 від 16.06.2020 року про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати заборгованості по кредиту станом на дату цієї вимоги в загальному розмірі 1 603 134,99 грн., з яких 260 429,41 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1 160 156,08 грн. строкова сума заборгованості за кредитом, 163 939,46 грн. відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами, 18 610,04 грн. підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов'язань за Кредитним договором
Проте, зазначені вимоги залишені відповідачем 1 без відповіді та задоволення.
Поряд із цим, оскільки всупереч досягнутим між сторонами домовленостям своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором, виконання яких було забезпечено Договорами поруки, відповідач 1 не виконав, позивач звернувся до відповідачів 2 та 3 із вимогами № 1942 та № 1949 від 15.06.2020 відповідно про виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017 про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати заборгованості по кредиту станом на дату цієї вимоги в загальному розмірі 1 602 145,39 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 260 429,41 грн., строкова заборгованість за кредитом в розмірі 1 160 156,08 грн., відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами в розмірі 163 085,56 грн. та підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов'язань за Кредитним договором в розмірі 18 474,34 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт надсилання зазначених вимог на адресу відповідачів 2 та 3 06.07.2020 та повернення їх не врученими на адресу позивача за закінченням терміну зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 0407404247282, 0407404247304 та відповідних поштових конвертів.
Однак, відповідачами 2 та 3 зазначені вимоги кредитора залишені без відповіді та задоволення.
Таким чином, оскільки, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору та Договорів поруки відповідачами 1, 2 та 3 не виконані, внаслідок чого у позичальника за Кредитним договором утворилась прострочена заборгованість по кредиту в сумі 631 679,33 грн., дострокова заборгованість по кредиту в сумі 788 906,16 грн., заборгованість за відсотками в сумі 361 842,50 грн. за період з 27.12.2019 по 02.02.2021, з позовними вимогами про стягнення яких з відповідача 1 як позичальника та відповідачів 2, 3 як поручителів позивач звернувся в судовому порядку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачами 1, 2 та 3 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Кредитного договору № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017 та Договорів поруки № BL20031-П1 та № BL20031-П2 від 18.07.2017 та Додаткових угод до них та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Кредитного договору та Договорів поруки на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1, 2, 3 щодо визначення розміру заборгованості за Кредитним договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.
Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договорів поруки сторони визначили до 01.07.2025, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за основним зобов'язанням правомірними.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1, 2 та 3 щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором № BL20031 (кредит без відстрочення, "класика", фіксована процентна ставка) від 18.07.2017 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 заборгованості за кредитом в сумі 1 420 585,49 грн., з яких 631 679,33 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 788 906,16 грн. - сума дострокового стягнення кредиту, підлягають задоволенню.
Щодо заявлених кредитором позовних вимог до відповідачів 1, 2 та 3 про солідарне стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 361 842,50 грн. за період 27.12.2019 по 02.02.2021 суд зазначає, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Так, поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Наразі, у даній справі сторони строк Кредитного договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання з погашення кредиту та сплати відсотків.
При цьому як зазначалось судом вище та відповідачами не заперечувалось, позивачем як кредитором було реалізовано право вимоги дострокового виконання позичальником та поручителями зобов'язань за Кредитним договором у відповідності до умов пунктів 3.1.2, 5.1 Кредитного договору та пункту 2.1, Договорів поруки, шляхом направлення позичальнику та поручителям вимог від 15.06.2020, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи.
Поряд із цим у вказаних вимогах зазначено, що у випадку їх невиконання термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку.
З урахуванням умов п. 5.1 Кредитного договору, а також враховуючи визначений у вимогах позивача граничний строк виконання зобов'язань за Кредитним договором - на 31 день з моменту отримання вимог (27.07.2020), за висновками суду граничним строком виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором є 27.08.2020.
Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, з огляду на вказане суд зазначає про можливість нарахування кредитором відсотків за користування кредитом за Кредитним договором виключно до моменту пред'явлення ним вимоги згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, після якої позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 процентів за користування кредитом.
Натомість судом встановлено згідно наявних у справі доказів, зокрема, доданого до позовної заяви розрахунку позивача, що позивачем здійснено нарахування відсотків до 02.02.2021, що не відповідає приписам чинного законодавства та умовам Кредитного договору, у зв'язку з чим за висновками суду обґрунтованим є нарахування відсотків річних за користування кредитними коштами згідно Кредитного договору до 27.08.2020 в сумі 235 520,95 грн. та відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку про стягнення решти відсотків за Кредитним договором.
Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1.3.2 Кредитного договору визначено, що за користування кредитними коштами понад строк (або терміни/строки погашення згідно Графіку погашення кредиту), встановлений цим договором банк має право додатково стягнути пеню, а позичальник при цьому зобов'язується її сплатити, в наступному розмірі, зокрема, в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні. Пеня стягується за кожен день прострочення (не включаючи день погашення суми заборгованості), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів НБУ.
Так, у зв'язку з простроченням відповідачем 1 виконання зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом за Кредитним договором позивачем нараховано та пред'явлено до солідарного стягнення з відповідачів 70 821,05 грн. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 01.01.2020 до 02.02.2021, які позивач просив суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу, відповідачами не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині процентів річних та пені суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Поряд із цим як встановлено судом за матеріалами справи, умови Кредитного договору не містять положень щодо застосування до позичальника такого виду відповідальності як пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позаяк в правочині сторони узгодили тільки можливість застосування до позичальника відповідальності за порушення виконання зобов'язань з повернення кревних коштів.
Згідно пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Зокрема, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" тощо. У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання.
При цьому, судом встановлено згідно матеріалів справи відсутність у При цьому, судом встановлено згідно матеріалів справи відсутність у підписаному кредитором та боржником кредитному договорі, невиконання зобов'язань позичальника за яким стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою, положень щодо передбаченої сторонами відповідальності у вигляді нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, що, за умови відсутності визначення такого обов'язку певним законодавчим актом, в свою чергу виключає можливість нарахування та стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом в даному випадку за порушення сторонами умов укладеного між сторонами кредитного договору.
Отже, як свідчать наявні у справі докази, у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом взагалі не визначено.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 547 та пункту 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені) за несплату процентів за користування кредитом, а розмір відповідної пені актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, наведене виключає правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем за порушення зобов'язань зі своєчасної сплати процентів, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині стягнення пені визнаються судом необґрунтованими.
Також згідно наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що банком здійснено нарахування пені в загальній сумі 70821,05 грн. згідно умов п.1.3.2 Кредитного договору за період 01.01.2020 - 02.02.2021 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, до складу якого як бази нарахування включено як прострочену заборгованість по кредиту, так і прострочену заборгованість за відсотками. Проте, як зазначено судом вище, правові підстави для нарахування пені на відсотки відсутні, позаяк розмір та базу нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом умовами Кредитного договору не визначено.
Окрім цього позивачем в позовній заяві та в здійсненому розрахунку зазначено тільки період нарахування та підсумкові суми, проте не наведено окремо нарахування пені за кредитом та пені за відсотками, відтак суд позбавлений можливості самостійно виокремити суми відповідних нарахувань та, як наслідок, здійснити перевірку правильності здійсненого позивачем нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 70821,05 грн. задоволенню не підлягають як такі, відповідність яких приписам чинного законодавства та умов Кредитного договору встановити та дослідити не виявляється за можливе.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка набрала чинності з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Тобто, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18).
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.
При цьому судом враховано, що згідно з абзацом 3 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Тандем" (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 43-А, код ЄДРПОУ 30302479), гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19 код ЄДРПОУ 21133352) 631 679,33 грн. (шістсот тридцять одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять грн. 33 коп.) простроченої заборгованості по кредиту, 788 906,16 грн. (сімсот вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот шість грн. 16 коп.) дострокового стягнення кредиту, 232 520,95 грн. (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять грн. 95 коп.) заборгованості по відсоткам за кредитом.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Тандем" (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 43-А, код ЄДРПОУ 30302479) на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19 код ЄДРПОУ 21133352) 8265,54 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 54 коп.) судового збору.
4. Стягнути з гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19 код ЄДРПОУ 21133352) 8265,54 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 54 коп.) судового збору.
5. Стягнути з гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19 код ЄДРПОУ 21133352) 8265,54 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 54 коп.) судового збору.
6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2021 року.
Суддя А.М.Селівон