61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
29.09.2021р. Справа №905/443/17
за скаргою від 05.08.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь
на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Воробйова Владислава Володимировича щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17
за позовом Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус-2015”, м.Маріуполь
про стягнення заборгованості в розмірі 15880,47 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
державний виконавець: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2017р. у справі №905/443/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус-2015” на користь Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” заборгованість в розмірі 15880,47 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.
18.04.2017р. господарським судом Донецької області на виконання рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2017р. по справі №905/443/17, яке набрало законної сили 14.04.2017р., видано відповідний наказ.
17.06.2020р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга від 09.06.2020р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) при виконання рішення суду по справі №905/443/17.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.07.2020р. скаргу від 09.06.2020р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17 задоволено:
- визнано неправомірними дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хаваліц С.В. в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.05.2020р. у виконавчому провадженні №59445243;
- визнано недійсною постанову заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Хаваліц С.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.05.2020р. у виконавчому провадженні №59445243;
- зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчинити виконавчі дії згідно з вимог Закону України “Про виконавче провадження” направлені на примусове виконання наказу господарського суду Донецької області від 18.04.2017р. по справі №905/443/17;
- стягнуто з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь витрати на правничу допомогу в сумі 1800,00 грн.
28.07.2020р. господарським судом Донецької області на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 28.07.2020р. по справі №905/443/17, яка набрала законної сили 28.07.2020р., видано відповідний наказ.
22.09.2020р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга від 17.09.2020р. Акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) при виконання рішення суду по справі №905/443/17.
Ухвалою від 05.10.2020р. скаргу від 17.09.2020р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17 задоволено:
- визнано неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 18.04.2017р. №905/443/17, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.
19.01.2021р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга від 13.01.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Воробйова Владислава Володимировича при виконанні рішення суду по справі №905/443/17.
Ухвалою від 03.02.2021р. відмовлено у задоволенні скарги від 13.01.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Воробйова Владислава Володимировича щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17.
09.08.2021р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга від 05.08.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Воробйова Владислава Володимировича при виконанні рішення суду по справі №905/443/17. Зокрема, скаржником заявлено про:
- визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Воробйова Владислава Володимировича щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 18.04.2017р. №905/44317, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій з урахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”;
- стягнення з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) документально підтверджену суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою суду від 10.08.2021р. повідомлено сторони та державного виконавця про розгляд скарги від 05.08.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь в судовому засіданні, що відбудеться 18.08.2021 року о 10:45 год.
Ухвалою суду від 18.08.2021р. відкладено розгляд скарги на 13.09.2021р. об 11:45 год.
Ухвалою суду від 13.09.2021р. призначено розгляд скарги на 29.09.2021р. о 12:00 год.
В судові засідання сторони та ВДВС не з'явилися, ВДВС пояснень по суті скарги, матеріалів виконавчого провадження до справи не надано.
При цьому, ухвали суду про призначення скарги до розгляду отримані Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 17.08.2021р., 25.08.2021р. згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:
Як вбачається з матеріалів скарги, а також з офіційного веб-сайту загального доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 03.07.2019р. на підставі заяви стягувача Центральним відділом державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження №59445243 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 03.04.2017р. у справі №905/443/17, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Постановою від 03.07.2019р. ВП№58592773 приєднано вищевказане ВП до зведеного виконавчого провадження №59454527, яке перебувало на виконанні у Центральному ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус-2015”, м.Маріуполь, Донецька область загальної суми боргу на користь юридичних осіб та виконання рішень господарських судів.
Постановою від 05.07.2019р. ВП№59445243 Центральним відділом державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення.
З представлених державним виконавцем під час розгляду попередніх скарг документів вбачається, що станом на момент приєднання ВП по даній справі до зведеного ВП №59454527 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таурус-2015” заборгованості, в межах останнього державним виконавцем були вжиті наступні заходи: 28.03.2019р. направлено запити до Головного управління ДФС у Донецької області щодо наявності дебіторської заборгованості ТОВ “Таурус-2015”, запит до ДП “Інститут інтелектуальної власності” щодо наявності або відсутності серед власників об'єктів промислової власності - боржника, до Державної служби морського та річкового транспорту Морської адміністрації про наявність суден, плав. засобів тощо, запит до ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області про наявність на праві власності у боржника сільськогосподарської, дорожньо-будівельної, меліоративної техніки. З 13.03.2019р. по 12.05.2020р. державним виконавцем також направлялися запити до ДФС у Донецької області щодо наявності відкритих рахунків у боржника.
За наслідками запитів від 28.03.2019р. в межах ЗВП №59454527, до відділу державної виконавчої служби від уповноважених органів надійшли наступні відповіді: лист ГУ ДФС у Донецької області від 08.04.2019р. про те, що дебіторська заборгованість станом на 30.09.2016р. за товари послуги складала 335 тис. грн., дебіторська заборгованість за розрахунками 7578 тис.грн.; лист від 04.04.2019р. №46-07/2634/100866 Ощадбанку про відсутність коштів на рахунка та договорів про зберігання цінностей або надання йому в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; лист від 02.04.2019р. №28-33/18 ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області про відсутність зареєстрованих за боржником сільськогосподарської, дорожньо-будівельної, меліоративної техніки, лист від 23.04.2019р. Морської адміністрації про відсутність записів щодо суден, плав. засобів тощо; лист №1360/2019 від 08.04.2019р. ДП “Інститут інтелектуальної власності” про те, що не виявлено за результатам пошуку об'єктів промислової власності, що належить боржнику лист від 09.04.2019р.№056/1-30/2/738 ГУ Статистики у Донецькій області про те, що ТОВ “Таурус -2015” не надавало фінансову звітність за 2018р., лист №31/5-1441-3704 від 20.05.2019р. ТСЦ №1441 про відсутність зареєстрованих транспортних засобів, а також відповіді ДФС щодо відкритих рахунків у банківських установах за період з 13.03.2019р. по 20.11.2019р. (Ощадбанк), відповіді ДФС від 17.04.2020р. та 12.05.2020р. про відсутність відкритих рахунків, відповідь МВС України від 12.05.2020р. про відсутність за боржником зареєстрованих транспортних засобів.
Постановою від 16.01.2020р. ВП№59445243 передано на виконання Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у зв'язку з тим, що наказом Міністерства юстиції України №4053/5 від 17.12.2019р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Про деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (із змінами), та наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області виведено зі складу районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в областях, та до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції з підпорядкуванням цим міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, збереженням статусу юридичних осіб Реєстраційний та перейменуванням, введено до складу Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
28.05.2020р. заступником начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову ВП№59445243 про повернення виконавчого документа стягувачу. В мотивувальній частині постанови державний виконавець зазначив, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно з відповіддю ГУ ДФС у Донецькій області остання звітність була подана за три квартали 2016 року, існувала дебіторська заборгованість. Згідно з відповіддю Управління статистики у м. Маріуполі підприємство з 2018 не звітувало. Згідно з відповідями ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області, Морської адміністрації, Укрпатенту, ТСЦ № 1441 майно за боржником не зареєстровано. Винесені постанови про арешт коштів боржника в АТ "Ощадбанк", кошти на рахунку відсутні. Згідно з відповіддю ДФС інших рахунків, ніж ті, на кошти на яких накладено арешти, боржник не має та не мав. Виконавчий збір не стягнуто. Сума боргу не стягнута.
Згідно з довідками, сформованими 01.07.2020р., відомості щодо речових прав боржника на нерухоме майно відсутні.
Відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 28.07.2020р. постановою від 11.08.2020р. відновлено ВП №59445243 та постановою від 11.08.2020р. виведено виконавче провадження із зведеного виконавчого провадження.
11.08.2020р. був здійснений запит №84684933 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповіді на запит зазначено, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
12.08.2020р. за дорученням в.о. начальника відділу Хаваліц С. виконавче провадження передане державному виконавцю Воробйову В.В.
Згідно постанови від 08.09.2021р., яка винесена під час розгляду даної скарги, приєднано виконавче провадження з виконання наказу суду у цій справі до зведеного виконавчого провадження №66758147.
Позивач, посилаючись на те, що по теперішній час наказ господарського суду Донецької області від 18.04.2017р. по справі №905/443/17 не виконаний, звернувся до суду із вказаною скаргою на бездіяльність державного виконавця. Зокрема, як зазначено позивачем, державним виконавцем виконавчі дії вчинені не у повному обсязі та не систематично.
Дослідивши матеріали скарги, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку про те, що скарга від 05.08.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17 підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
За приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень Закону України “Про виконавче провадження” основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.
За приписами статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
При цьому, системний аналіз Закону України “Про виконавче провадження” дає підстави дійти висновку, що після відновлення ВП, останнє підлягає виконанню на загальних засадах, у порядку на та на підставі передбаченому Законом. Так, за змістом статті 10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем, інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч.1 п.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України “Про виконавче провадження”, надає виконавчій службі широке коло повноважень для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Зокрема, статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
При цьому, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч.ч.4, 5 ст.24 Закону).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом ч.8 статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” перевірка майнового стану боржнику державним виконавцем проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Викладене свідчить, що законом встановлено обов'язок державного виконавця саме періодично та систематично здійснювати дії, направлені на виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення (направляти запити, подання). Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.2018р. по справі №911/167/17.
Крім того, системний аналіз Закону України “Про виконавче провадження” свідчить про наявність у державного виконавця права застосовувати до боржників заходи впливу за невиконання рішення суду, а саме за невиконання законних вимог державного виконавця накладати штрафи (ст.188-13), за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, звертатися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ст.76 Закону України “Про виконавче провадження”) тощо.
Як встановлено вище, предметом оскарження по даній справі є бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17.
Зокрема, як вказує стягувач у своїй скарзі, державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження не було застосовано всіх можливих заходів примусового характеру після відновлення виконавчого провадження.
За своїм змістом бездіяльність є формою поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків згідно з законодавством України.
За висновками суду, матеріали справи не містять доказів реалізації державним виконавцем наданих йому повноважень під час виконання судового рішення по справі №905/443/17 у повному обсязі, що вбачається з наданих документів до скарги від 05.08.2021р., а також з відомостей офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Зокрема, доказів вчинення будь-яких виконавчих дій в період з 11.08.2020р. (виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження) по 08.09.2021р. (приєднання виконавчого провадження до зведеного) матеріали справи не містять.
Таким чином, навіть зважаючи на вжиття державним виконавцем деяких заходів, направлених на виконання судового рішення у справі, шляхом направлення запитів та винесення постанов, в матеріалах скарги відсутні відомості щодо систематичної повної перевірки державним виконавцем майнового стану боржника, з метою встановлення актуальної інформації щодо відомостей органів статистики, актуальної дебіторської заборгованості, звітності за 2020р., перше півріччя 2021р., щодо наявності корпоративних прав, іншого рухомого майна, що перебуває на балансі підприємства, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу, тощо.
Також, державним виконавцем не надано відомостей щодо виклику осіб власника та керівника боржника, не вчинено заходів щодо виклику інших посадових осіб боржника, не направлено вимоги щодо надання пояснень матеріально відповідальних осіб, не вжито заходів направлених на встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України.
Крім того, як вбачається з матеріалів скарги, відсутні будь-які відомості щодо виходу державного виконавця за адресою місцезнаходження боржника з метою огляду, опечатування, перевірки приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, відсутні дані щодо вжиття державним виконавцем заходів процесуального впливу у вигляді накладення штрафів на боржника, направлення заяв до правоохоронних органів.
За таких обставин, враховуючи, що сам факт здійснення окремих дій з виявлення майна та коштів боржника, без встановлення факту періодичності та повноти перевірки майнового стану не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника, та виходячи з відсутності доказів здійснення всіх заходів, необхідних для звернення стягнення на виявлене рухоме майно боржника для своєчасного та повного виконання рішення в період з11.08.2020р. по теперішній час, суд вважає наявною неправомірну бездіяльність державного виконавця під час виконання рішення по справі №905/443/17, внаслідок чого скарга підлягає задоволенню.
Стягувачем також заявлено до стягнення з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, за змістом ст.344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо. Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів скарги, 04.08.2021р. між позивачем (Клієнтом) та адвокатом Кальченко Андрієм Володимировичем був укладений договір про надання правових послуг адвоката, за умовами якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов'язання на представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Донецької області за скаргою Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” з питань визнання неправомірною буздіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Воробйова В.В. щодо виконання наказу суду по справі №905/443/17. Для цього Адвокату надано право представляти інтереси Клієнта окрім переліченого суду, в Східному апеляційному господарському суді та Верховному суді з наданням всіх прав та обов'язків, що передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України, в тому числі з правом підписувати та подавати скаргу, заяви з процесуальних питань, оскаржувати судові рішення; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами без обмежень.
За умовами розділу 3 вказаного договору вартість послуг, наданих Адвокатом за умовами даного Договору складає: 1000,00 грн. за одну годину роботи, 2 000,00 грн. за участь у одному судовому розгляді, але не повинна перевищувати 5000,00 грн. Клієнт додатково сплачує Адвокату транспорті витрати, пов'язані з судовим представництвом справи та витрати, пов'язані з відправкою поштовою кореспонденції.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2021 року (п.6.1 договору).
05.08.2021р. між сторонами підписано акт виконаних робіт, за яким Адвокат відповідно до Договору про надання правових послуг адвоката від 04.08.2021р. надав, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги, пов'язані з розглядом скарги ПрАТ “Агропромислова компанія” від 05.08.2021р.:
- ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження за допомогою АСВП, консультація клієнта, підготовка скарги.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №27 від 05.08.2021р. позивачем (скаржником) сплачено адвокату витрати за правничу допомогу сумі 2000,00 грн.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, враховуючи висновки суду щодо правомірності доводів скаржника щодо наявності неправомірної бездіяльності ДВС під час виконання судового рішення у справі, вартість витрат на правничу допомогу на підставі ст.344 Господарського процесуального кодексу України підлягає відшкодуванню ДВС на користь позивача в сумі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 126, 129, 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу від 05.08.2021р. Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання рішення суду по справі №905/443/17 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Воробйова Владислава Володимировича щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 18.04.2017р. № 905/443/17, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.
Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Грецька, 19, ЄДРПОУ 34908779) на користь Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь (72319, Запорізька обл., м.Мелітополь, вул.Героїв України, 175, ЄДРПОУ 31914947) витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Видати наказ.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.09.2021р.
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина