вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6363/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до ОСОБА_2 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 241 608,22 грн. за надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, 3% річних та інфляції за договором № 250116 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.01.2016 року.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 241 608,22 грн. за надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, 3% річних та інфляції за договором № 250116 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.01.2016 року.
За змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі суд повинен отримати інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, яка не є підприємцем. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
У відповідності до п. 3 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження сільської, селищної або міської ради.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне звернутись до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичних осіб із запитом щодо надання інформації відносно фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2021 року зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька (вул. Комсомольська), 58, каб. 117) у строк протягом 5 (п'яти) днів надати у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .
29.07.2021 року від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла довідка щодо місця проживання/перебування ОСОБА_2 .
Дослідивши подані матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (241 608,22 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
28.08.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 20.08.2021 року.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 250116 від 25.012016, а саме в частині повного та своєчасного повернення наданої позивачем фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 200 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі13 808,22 грн. за період з 01.01.2019 по 20.04.2021 та інфляційні втрати у розмірі 27 800,00 грн. за період з січня 2019 по березень 2021.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнає мотивуючи тим, що отримані по договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 100516 від 10 травня 2016 року грошові кошти в сумі 200 000 грн. були повернуті на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агропрайд" в тому числі і в інтересах ОСОБА_1 з подальшою метою ведення спільної господарської діяльності та мінімізації витрат товариства на сплату відсотків за користування кредитними коштами по кредитному договору № 091072776REVOLLINE1 від 08.07.2016 року укладеного з ПАТ "Укрсоцбанк". Таке спільне у з Позивачем управлінське рішення було прийнято виключно в спільних інтересах з метою зменшення витрат на обслуговування кредиту в умовах рейдерського захоплення та вивезення зерна, що було надано на переробку Фермерськими товариствами.
Відповідач також зазначив, що внаслідок довірливих відносин, що існували на час підписання договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10 травня 2016 року не було враховані всі істотні умови договору № 250116 від 25 січня 2016 року, а також те, що так звана фінансова допомога використовувалась в інтересах Позивача ОСОБА_1 з метою отримання прибутку від спільної діяльності ТОВ "Дніпро-Агропрайд".
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 припинили підприємницьку діяльність у 2017 році.
За змістом ст.ст. 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202, 208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.
Спір в даній справі виник саме з господарської діяльності сторін, а позовні вимоги заявлено про стягнення боргу за неналежне виконання господарського договору, укладеного суб'єктами господарювання.
Із припиненням здійснення господарської діяльності зобов'язання для фізичної особи не припиняються, на відміну від юридичних осіб (ст. 609 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова ВП ВС від 09.10.2019 року у справі №127/23144/18).
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, строк дії договору, умови надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, строк повернення наданих коштів, відповідальність за порушення умов договору, наявність та періоди прострочення повернення коштів, наданих у якості фінансової допомоги.
Так, судом встановлено, що 25.01.2016 року між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позикодавець/Позивач) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Позичальник/Відповідач) було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 250116 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - "фінансова допомога"), а Позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк.
Згідно п. 1.2. Договору загальна сума фінансової допомоги, що надається за цим Договором становить 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) для поповнення обігових коштів Позичальника.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника .
Відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договором не нараховуються. Фінансова допомога за цим Договором надається на безоплатній основі та без інших видів компенсацій (п. 1.4. Договору).
Фінансова допомога відповідно до п. 1.5. Договору надається строком до 31 грудня 2018 року.
В пункті 1.6. Договору зазначено, що по закінченні строку, вказаного в п.1.5. цього Договору, Позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця.
Відповідно до другого розділу:
Позикодавець має право:
- вимагати від Позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до п. 1.5. цього Договору (п. 2.1. Договору);
Позикодавець зобов'язаний:
- надати у безготівковому порядку, шляхом переказу зазначеної в Договорі суми фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника, який зазначено в даному Договорі (п.2.2. Договору);
Позичальник зобов'язаний:
- повернути фінансову допомогу в сумі визначеній п.1.2 Договору в строки, що встановлені Договором;
- Позичальник має право повернути фінансову допомогу достроково та частками (п. 2.3. Договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за порушення умов даного Договору чи вимог чинного законодавства, Сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством.
Спори, що виникають під час виконання цього Договору, або пов'язані із ним, мають бути вирішені шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення згоди спір передається на розгляд Господарського суду (п.3.2. Договору).
Даний Договір відповідно до п. 4.1. Договору набуває чинності з дати перерахування фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника, і є дійсним до моменту його остаточного виконання.
В пункті 4.3. Договору зазначено, що у разі припинення реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця строк дії даного Договору не припиняється.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором Позивачем надано випуску по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 25.01.2016 про перерахування ФОП ОСОБА_2 коштів у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №0408-01250116 від 25.01.2016 без ПДВ" (а.с.10).
Позивач зазначає, що відповідачем у повному обсязі у передбачений договором строк фінансова допомога не повернута, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 200 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору та нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги є договором позики.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Надання позики у сумі 200 000,00 грн. підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 25.01.2016 про перерахування ФОП ОСОБА_2 коштів у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №0408-01250116 від 25.01.2016 без ПДВ"
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту п. 1.5. Договору слідує, що поворотна фінансова допомога надається до 31.12.2018 року, тобто строк повернення коштів у розмірі 200 000,00 грн. до 31.12.20 року включно.
При цьому, доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.
Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов'язку з повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем є 31.12.2018 року (включно).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Отже, уклавши вказаний договір, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов'язки, суму договору, строк повернення позичальником фінансової допомоги, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. відповідач не надав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, з огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму поворотної фінансової допомоги в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 250116 від 25.01.2016 року в розмірі 200 000,00 грн.
Викладені у відзиві доводи відповідача, що отримані кошти були направлені на погашення заборгованості від імені ТОВ «Агротрейд» за кредитним договором від 08.07.2016 укладеним останнім з ПАТ «Укрсоцбанк» та на рахунки фермерських господарств з метою отримання спільного з позивачем прибутку, суд вважає безпідставними.
Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 250116 від 25.01.2016 не містить жодних посилань на цілі отримання відповідачем фінансової допомоги, як не містить і підстав припинення зобов'язання з повернення отриманих коштів після використання їх відповідачем на цілі зазначені у відзиві.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 200 000,00 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені положення Закону, з огляду на порушення відповідачем строків повернення суми позики, суд вважає правомірним нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі13 808,22 грн. за період з 01.01.2019 по 20.04.2021 та інфляційні втрати у розмірі 27 800,00 грн. за період з січня 2019 по березень 2021.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) основний борг у сумі 200 000,00 грн., 3% річних у сумі 13 808,22 грн., інфляційні втрати у сумі 27 800,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 624,12 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 29.09.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік