вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2021 р. Cправа № 902/667/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Пром Буд" (пров. Артилерійський 2, буд. 6, приміщення 9, м. Одеса, Одеська область, 65039)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Дорожньо-Будівельна Компанія" (вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, Вінницька область, 21021)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтер Мега" (вул. Білогородська, буд. 19А, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150).
про стягнення 2976100,26 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників:
позивача: Коваленко О.М.
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПРОМ БУД" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Дорожньо - Будівельна Компанія" про стягнення 2 976 100,26 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 дану справу передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 29.06.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/667/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.08.2021 р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтер Мега" (вул. Білогородська, буд. 19А, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150).
На визначену дату судом 09.08.2021 р. з'явився представник позивача.
Представники відповідача та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 29.06.2021 р.
Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про закриття провадження в частині сплаченого боргу.
Суд дане клопотання долучив до матеріалів справи.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.08.2021 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 20.09.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 210180330188 від 18.09.2021 р.
Представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.08.2021 р.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Будмайстерпро" та товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницька Дорожньо-будівельна компанія» (Покупець за Договором, Відповідав укладено Договір поставки № 151 від 30.10.2020 (далі-Договір поставки)
Водночас 11.02.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вінницька дорожньо-будівельна компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмайстерпро» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Пром Буд» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 5. Відповідно до умов укладеного договору Первісний кредитор передав Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв від Первісного кредитора всі права та обов'язки Первісного кредитора за Договором поставки № 151 від 30.10.2020 року, який було укладено між Боржником та Первісним кредитором,
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Товар (далі Товар), що вказується у рахунках, видаткових накладних тощо, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його. Сторони домовились, що остаточна вартість, асортимент кількість, одиниця виміру Товару вказується у видаткових накладних та додатках до Договору
Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки, Постачальник передає Покупцю Товар (партію товару) на умовах Міжнародних Правил Тлумачень Термінів - «ІНКОТЕРМС» 2020. Поставка товару здійснюється на умовах доставки, визначених за домовленістю сторін.
Згідно з пунктом 2.3. Договору поставки, право власності на Товар (партію Товару) і ризики втрати та/або пошкодження переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару (партії Товару) Покупцю або Перевізнику. Датою поставки вважається дата отримання Товару (партії Товару) Покупцем відповідно до умов Договору, що засвідчується випискою видаткової накладної.
Між сторонами було погоджено, що Покупець зобов'язаний з моменту отримання від Постачальника оригіналу видаткової накладної, підписати та протягом трьох робочих днів направити один оригінальний примірник Постачальнику на адресу Постачальника, визначену Договором або надати вмотивовану відмову від підписання. У разі відмови від підписання видаткової накладної без надання вмотивованої відмови, видаткова накладна вважається підписаною, товар поставлений належним чином та підлягає оплаті в повному обсязі (п.2.4. договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору поставки, претензії по якості та/або кількості поставленого Товару (партії Товару) Покупець пред'являє в момент отримання Товару. У разі недотримання даної вимоги, Покупець позбавляється права пред'являти претензії щодо кількості та/або якості Товару.
Відповідно до п. 3.5. Договору поставки, кожна Сторона зобов'язується належним чином виконувати обов'язки, передбачені дійсним Договором або Додатковими угодами до нього.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, у випадку порушення строків оплати або поставки, Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення та визначеної від вартості неоплаченого або непоставленого Товару (партії Товару), за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання зобов'язання. У разі поставки Товару на умовах відстрочення платежу, якщо Покупець порушує обумовлені строки оплати, Постачальник має право притримати поставку наступних партій товару до повного виконання Покупцем зобов'язань щодо оплати усіх партій товару.
Згідно з п. 5.1. Договору поставки, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін Договору та скріплення печаткою і діє до « 31» грудня 2020 р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.
Відповідно до п. 7.1. Договору поставки, у випадку виникнення спорів за даним Договором, Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів. В порядку досудового врегулювання спору, претензія підлягає розгляду і на неї дається письмова відповідь протягом 10 робочих днів з дати її отримання.
При цьому, згідно п. 2.2 Договору поставки, Постачальник вважається таким, що виконав свій обов'язок з поставки Товару (партії Товару) з моменту передачі Товару Покупцю. Факт передачі Товару (партії Товару) підтверджується виписаною видатковою накладною на Товар (партію Товару) або документом, який підтверджує передачу товару Перевізнику.
Таким чином, розділами 2 - 5 Договору поставки сторони узгодили порядок погодження поставки товару, якість та кількість товару, строки та порядок поставки і передачі товару, ціну товару та порядок розрахунків, зобов'язання та відповідальність сторін, термін дії договору тощо.
Позивачем стверджується, що на виконання умов Договору поставки ТОВ «Будмайстерпро» було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 636 269, 28 грн з ПДВ 20%, що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно- транспортними накладними та податковими накладними які наявні в матеріалах справи.
Позивачем на адресу ТОВ «Вінницька Дорожньо - Будівельна Компанія» було направлено претензію про сплату заборгованості за Договором поставки (вих. № 66 від 26.04.2021), проте вказана претензія не була отримана Відповідачем та повернута на адресу Позивача. Вказана претензія також направлялася на електронну адресу Відповідача (визначену у договорі), але також проігнорована.
Станом на день звернення з позовом до суду сума 2 636 269,28 грн за поставлений товар позивачу не сплачена, що і стало підставою звернення з позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору поставки № 151 від 30.10.2021 р. між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Водночас, судом встановлено, що 11.02.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька дорожньо-будівельна компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмайстерпро» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Пром Буд» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 5.
Відповідно до умов укладеного договору Первісний кредитор передав Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв від Первісного кредитора всі права та обов'язки Первісного кредитора за Договором поставки № 151 від 30.10.2020 року, який було укладено між Боржником та Первісним кредитором. Договором поставки не встановлено заборони відступлення права вимоги. За даним Договором до Нового кредитора переходять всі права та обов'язки Первісного кредитора за Договором поставки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладення даного Договору Новий кредитор вважається стороною Договору поставки, а Первісний кредитор втрачає всі права за Договором поставки. Новий кредитор заявляє, що належним чином повідомлений та ознайомлений зі змістом та умовами Договору поставки. Сторони заявляють та гарантують, що строк діє Договору поставки встановлено до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання. Боржник не оплатив поставлений товар згідно Договору поставки. Таким чином, на дату укладення даного Договору, Боржник не виконав зобов'язання на суму 2 636 269, 28 грн з ПДВ 20%. Після укладення даного Договору, у Нового кредитора виникає право вимоги до Боржника на суму 2 636 269, 28 грн з ПДВ 20%.
Тобто, за Договором про відступлення права вимоги № 5 від 11.02.2021 р. сторони дійшли згоди про заміну кредитора з ТОВ «Будмайстерпро» на ТОВ «Дельта Пром Буд».
За приписами статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, суд зазначає, що оскільки заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на зміст зобов'язання, після підписання Договору про відступлення права вимоги № 5 від 11.02.2021 уповноваженими особами сторін, що підтверджує факт відсутності заперечень з відповідача (Боржника) щодо заміни Кредитора, до Нового кредитора перейшли всі права Первісного кредитора.
Згідно приписів ст. 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що з боку ТОВ «Вінницька Дорожньо-Будівельна Компанія» будь - які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни кредитора, зокрема, стосовно невиконання або неналежного виконання зобов'язань з поставки, недійсності правочину не надходило.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підтвердження позовних вимог позивачем подано копії видаткової накладної № 340 від 31.10.2020 р. про поставку товару на суму 676 601, 35 гри з ПДВ 20%; видаткової накладної № 396 від 13.11.2020 р. про поставку товару на суму 701 448, 88 грн з ПДВ 20%; видаткової накладної № 394 від 14.11.2020 р. про поставку товару на суму 267 080, 53 грн з ПДВ 20%; видаткової накладної № 395 від 14.11.2020 р. про поставку товару на суму 793 798, 73 грн з ПДВ 20%; видаткової накладної № 397 від 15.11.2020 р про поставку товару на суму 165 699, 73 грн з ПДВ 20%; видаткова накладна № 398 від 15.11.2020 про поставку товару на суму 31 640, 06 грн з ПДВ 20% та товарно транспортними накладними.
Вказані видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплена печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень.
В той же час, на підтвердження факту отримання відповідачем товару за вказаною видатковими накладними позивач подав копію виданої податкових накладних та квитанції про їх реєстрацію Державною фіскальною службою України, які підтверджують здійснення позивачем операцій з постачання відповідачеві товару в указані в спірних видаткових накладних дати та на вказані в них суми.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за договором № 151 від 30.10.2020 р. підписаного та скріпленого печатками сторін між первинними кредитором та відповідачем, у відповідності до якого сума боргу останнього складала 2 636 269,28 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, із наведеного, зважаючи, що акт звірки взаєморозрахунків містить посилання на видаткові накладні, які, як встановлено судом, є самостійними та достатніми доказами здійснення господарської операції - поставки товару, суд дійшов висновку, що акт звірки, як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, матеріалами справи підтверджено заборованість відповідача в розмірі 2 636 269,28 грн.
При цьому суд зазначає, що відповідачем після подання позову до суду було сплачено суму основного боргу в розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою банку від 05.07.2021 р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З огляду на вищезазначене, та факт сплати суми основного боргу після подання позову до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 1 000 000,00 грн суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.
З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню в частині суми основного розміру в сумі 1 636 269,28 грн.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 166 336,47 грн пені та інфляційних втрат в розмірі 128 068,56 грн та 3 % річних в розмірі 45 425,95 грн.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 4.2. договору поставки у випадку порушення строків оплати або поставки, Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення та визначеної від вартості неоплаченого а о непоставленого Товару (партії Товару), за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання зобов'язання. У разі поставки Товару на умовах відстрочення платежу, якщо Покупець порушує обумовлені строки оплати, Постачальник має право притримати поставку наступних партій товару по повного виконання Покупцем зобов'язань щодо оплату усіх партій товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що позивачем вірно обраховано пеню, 3 % та інфляційні втрати у вказаний період, як наслідок позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1ст.77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 1315, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, Вінницька область, 21021, код ЄДРПОУ 42063576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПРОМ БУД" (пров. Артилерійський 2, буд. 6, приміщення 9, м. Одеса, Одеська область, 65039, код ЄДРПОУ 43975421) 1 636 269,28 грн боргу, пеню в розмірі 166 336,47 грн, інфляційних втрат в розмірі 128 068,56 грн, 3% річних в розмірі 45 425,95 грн та 44 641,51 грн витрат на сплату судового збору.
3. Закрити провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору в частині вимоги про стягнення 1 000 000,00 грн. боргу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси:ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повне рішення складено 29 вересня 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пров. Артилерійський 2, буд. 6, приміщення 9, м. Одеса, Одеська область, 65039)
3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, Вінницька область, 21021)
4 - третій особі (вул. Білогородська, буд. 19А, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150)