Постанова від 07.09.2021 по справі 911/2799/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2021 р. Справа№ 911/2799/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 07.09.2021,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 (повний текст складено 19.04.2021)

у справі №911/2799/20 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

до 1) ОСОБА_1 ;

2) Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Національного банку України;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок»,

прo визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі, відповідач-1) про визнання недійсним Договору поруки №732/5-1 від 27.05.2015, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк»; застосування наслідків недійсності Договору поруки шляхом визнання недійсним договору від 27.05.20105 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 року про припинення іпотеки, номер запису: 9838179, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони), буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000), скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 про припинення обтяження, номер запису: 9837891, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ОСОБА_1 не виникло обов'язку дострокової оплати заборгованості згідно з умовами Договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, оскільки прострочення виконання зобов'язання було відсутнім, договір поруки №732/5-1 від 27.05.2015, на думку позивача, є фіктивним правочином, укладений Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» із перевищенням повноважень, а також, за твердженнями позивача, Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» було недієздатним укладати договір поруки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2020 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі, відповідач-1 або ПАТ «УПБ»), залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний банк України (далі, третя особа-1 або НБУ), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, третя особа-2 або ФГВФО), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок» (далі, третя особа-3 або ПрАТ «Банкомзв'язок»).

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» прo визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наступним:

- до матеріалів справи долучено Звіт аудиторської фірми «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» №833 від 26.08.2016 (далі, Звіт). У розділі ІІ Звіту зазначено, що можливість дострокового погашення кредитів та розірвання договорів передбачена п.п. 6.2 та 6.3 кредитного договору. Зокрема, у кредитному договорі, укладеному відповідачем-2 з третьою особою на стороні відповідача-1, дострокове погашення кредиту передбачено пунктом 6.2. з попереднім письмовим попередженням відповідача-2 про це не пізніше, ніж за три календарні дні до дати погашення, що планується третьою особою на стороні відповідача-1, та пунктом 6.3. про дострокове розірвання договору із попередженням про це відповідача-2 не менше, ніж за сім банківських днів, із попереднім повним поверненням одержаного кредиту. Разом з цим, як зазначено у звіті аудиторської фірми «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» №833 від 26.08.2016, у наданих кредитних справах відсутнє попереднє листування з приводу дострокового погашення кредиту. 27 травня 2015 року між відповідачем-2 та третьою особою на стороні відповідача-1 був укладений договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 у зв'язку із повним погашенням заборгованості за нею. Наступного дня (28 травня 2015 року) третій особі на стороні відповідача-1 була надана довідка про відсутність заборгованості перед відповідачем-2 за підписом начальника управління обслуговування клієнтів ОСОБА_2 . Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 був порушений порядок дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2. кредитного договору;

- аудиторською перевіркою встановлено, що в травні 2015 року відбулось дострокове погашення заборгованості (як повне, так і часткове) за кредитами позичальників, права вимоги за якими були надані в заставу Національному банку України як забезпечення за кредитним договором №19 від 24.03.2014 року. У Звіті зазначено, що внаслідок цих операцій відбулося вивільнення з-під застави ліквідного майна, яке виступало предметом застави за цими кредитами перед банком та могло в подальшому позитивно вплинути на формування ліквідаційної маси публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», а також зменшення розміру застави по кредитному договору №19 від 24.03.2014 року, укладеному публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» з Національним банком України. Джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунках, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами банку на дати здійснення таких перерахувань;

- ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015 року, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ «Український професійний Банк», що підтверджується Звітом від 26.08.2016 року. Крім цього, у п. 3.7.2 Розділу ІІ Звіту зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Український професійний Банк» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також у п. 7 Розділу ІІ Звіту зазначено, що, починаючи з 27 травня 2015 року на ОСОБА_1 , як інсайдера банку, розповсюджувалась заборона, встановлена постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 року в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк»;

- суд послався на положення пунктів 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статтю 228 Цивільного кодексу України та зазначив, що укладаючи договір поруки та стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача-1, відповідач-1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача-1 згідно з умовами договору поруки. Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, нікчемним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 19.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити мотивувальну частину рішення, шляхом виключення із неї наступних положень:

1. «Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 був порушений порядок дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2. кредитного договору.»

2. «Джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунках, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами банку на дати здійснення таких перерахувань.»

3. « ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015 року, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ «Український професійний Банк», що підтверджується Звітом від 26.08.2016 року.»

4. «Крім цього, у п. 3.7.2 Розділу ІІ Звіту зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Український професійний Банк» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ».

5. «Також у п. 7 Розділу ІІ Звіту зазначено, що, починаючи з 27 травня 2015 року на ОСОБА_1 , як інсайдера банку, розповсюджувалась заборона, встановлена постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 року в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк».

6. «Укладаючи договір поруки та, стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача 1, відповідач 1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача 1, згідно з умовами договору поруки. Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, нікчемним».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з мотивувальною частиною рішення, вважає її помилковою, оскільки остання зроблена із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:

- приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції порушив норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не врахувавши обставини, встановлені рішеннями у господарських справах №911/3886/15 та №911/3880/15. Так, суди у названих справах розглянули доводи ПАТ «УПБ» та заперечення відповідача ПрАТ «Банкомзв'язок» та ОСОБА_1 щодо нікчемності Договору поруки, операцій з повного погашення ще в 2015 році кредиту поручителем та договору про розірвання кредитного договору та прийняли рішення про відмову в задоволенні позовів у зв'язку з повним законним погашенням Кредитного договору та припиненням зобов'язань по ньому. Зважаючи на викладене, з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню наступний висновок: «Укладаючи Договір поруки та стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача-1, відповідач-1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача-1 згідно з умовами договору поруки. Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, є нікчемним.» (стор. 14 рішення). Підтвердженням наявності підстав для виключення із судового рішення названих висновків є також те, що обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності погашення кредиту суд посилався тільки на Звіт аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» від 26.08.2016, виконаний на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УПБ» з метою встановлення фінансової та не фінансової інформації щодо окремих операцій вказаного банку, у той час, як проведення погашення кредиту підтверджується доданими до позовної заяви виписками з рахунків ПАТ «УПБ», призначених для обліку заборгованості по Кредитному договору, номери яких збігаються з номерами рахунків, погоджених сторонами цього договору, а також підтверджуються і сальдовою відомістю ПАТ «УПБ» за період з 26.05.2015 по 31.05.2015, яка надана банком на вимогу суду;

- посилання суду на Аудиторський звіт як на підтвердження джерел погашення «зазначених вище кредитів» є неправомірними. Крім того, суд взагалі не перевірив належними та допустимими доказами посилання аудиторів на те, що неназвані «інші клієнти» банку були його кредиторами на дату перерахування коштів і між ними та банком існували будь-які договірні відносини;

- суд першої інстанції не перевірив належними та допустимими доказами викладене в Аудиторському звіті припущення аудиторів про те, що ОСОБА_1 був інсайдером банку станом на спірний період. Також суд не вказав, яким чином заборона на дострокове повернення ПАТ «УПБ» коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі впливає на дійсність або недійсність/нікчемність Договору поруки, адже будь-яких заборон на укладення договорів поруки з інсайдерами ПАТ «УПБ» не встановлено;

- обґрунтовуючи інсайдерство ОСОБА_1 з ПАТ «УПБ», суд посилався на те, що « ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015, в якому він виступав від імені акціонерів банку», однак вказаний лист судом не досліджувався та у матеріалах справи відсутній;

- при прийнятті рішення суд першої інстанції припустився помилки, посилаючись на пункт 3.7.2. Розділу II Звіту в підтвердження того, що «згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Український професійний банк» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У той же час, в пункті 3.7.2. розділу II Аудиторського звіту (стор. 64 звіту) зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Банкомзв'язок» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції допустив порушення норм частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Так, позивач заявляв вимогу про визнання спірного Договору поруки недійсним, а суд першої інстанції при прийнятті рішення розглядав та досліджував, серед іншого, підстави нікчемності Договору поруки та в мотивувальній частині рішення обґрунтовував його нікчемність. Вимога щодо нікчемності даного договору позивачем не заявлялась, відповідно, нікчемність Договору поруки не є предметом доказування;

- висновки суду про порушення порядку дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановленого пунктом 6.2. Кредитного договору, не відповідають обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною даного Кредитного договору та, відповідно, зобов'язаною особою згідно з даним договором, а отже не може порушувати його вимоги;

У тексті апеляційної скарги міститься також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги порушено лише на один робочий день, а період, наданий для підготовки та надання мотивованої апеляційної скарги припав на тривалі вихідні та карантинні заходи, встановлені урядом України.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

05.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- стосовно посилань скаржника на судові рішення у справах №911/3886/15 та №911/3880/15 позивач зазначив, що слід відрізняти преюдиціальні факти від оцінки іншим судом обставин справи. Судами при винесенні рішень у названих справах, на які посилається апелянт як на такі, що мають преюдиціальне значення, не досліджувалися питання саме укладення договору поруки, обставини, при яких його було укладено, а також, безпосередньо наслідки, для чого його було укладено. Висновки, які були зроблені в рішеннях, на які посилається апелянт, не мають абсолютного характеру і не могли сприйматись судом як неможливість їх спростування під час розгляду справи №911/2799/20. Крім того, приймаючи рішення у справах №910/3880/15 та №910/3886/15, судом не здійснено дослідження постанови НБУ від 30.04.2015 №293/БТ. Також, судами не було враховано положення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і не надано оцінку в сукупності із встановленою обставиною механізму надходження коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , що було здійснено як повернення вкладів та процентів по ним, а також інші надходження, які надійшли на поточний рахунок фінансового поручителя від юридичних осіб;

- на момент виконання зобов'язання поручителем простроченої заборгованості за кредитним договором не було, позичальник належним чином виконував умови договору, банк не вимагав дострокового погашення, а боржник не попереджав про таке погашення, як це передбачено пунктом 6.2. Договору, тому у поручителя не виникло обов'язку з погашення заборгованості;

- внаслідок укладення Договору поруки відбулося вивільнення з-під застави ліквідного майна, яке виступало предметом іпотеки, та в подальшому могло б позитивно вплинути на формування ліквідаційної маси; зменшення розміру застави по Кредитному договору №19 від 24.03.2014, що укладений Банком з НБУ;

- оспорюваний договір, окрім порушення публічного порядку, має ознаки нікчемності, встановлені пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, перераховуючи відповідні кошти, відповідач отримав можливість повернути кошти поза межами ПАТ «УПБ», чим фактично отримав пріоритет перед іншими кредиторами банку в погашенні власних грошових вимог, а Банк, в свою чергу, сприяв в отриманні зазначеного пріоритету, змінивши строк повернення депозитів, уклавши оспорюваний договір, розірвавши кредитний договір та провівши зміну відомостей про облік грошових коштів на рахунках за відсутності реального погашення грошових зобов'язань боржником за кредитними договорами;

- оспорюваний договір також має ознаки нікчемності, встановлені пунктом 8 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно пункту 13 частини 3 постанови НБУ №293/БТ від 30.04.2015 інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «УПБ» заборонено здійснювати дострокове повернення коштів. Оскаржуваний договір поруки укладено Банком з перевищенням службових повноважень та з пов'язаною особою. На момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 був пов'язаною з банком особою (акціонером), а також кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позичальника ПрАТ «Банкомзв'язок», що підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема: копія Звіту Аудиторської фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», копія повідомлення для НБУ про визначення пов'язаних із банком осіб станом на 29.05.2015 з додатками, копія витягу переліку пов'язаних осіб ПАТ «УПБ (Додаток до постанови Правління НБУ №315), Відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності банку станом на 08.03.2015, копія листа з інформацією щодо керівників ПАТ «УПБ» станом на 28.05.2015, копія ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2016. Окрім доказів та пояснень з приводу пов'язаності ОСОБА_1 та ПАТ «УПБ» в ході проведення аудиторських процедур встановлено, що 27.05.2015 ОСОБА_1 на адресу НБУ було направлено листа «Щодо діяльності УПБ» (Лист від 27.05.2015 за вих. №01-08/1521, вхідн. НБУ №1 від 27.05.2015), в якому він виступав від імені акціонерів Банку;

- оскільки Банк фактично відчужив права вимоги до боржника, які були предметом застави Національного банку України на користь пов'язаної особи без отримання попередньої згоди заставодержателя, було допущено порушення умов договору Застави майнових прав, статті 17, 50 Закону України «Про заставу» та статтю 586 Цивільного кодексу України.

06.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник Національного банку України подав пояснення та додаткові пояснення у справі.

У письмових поясненнях НБУ зазначив наступне:

- відповідно до Договору про заставу майнових прав №19/ЗМП від 24.03.2014, що укладений як забезпечення наданого Національним банком України Публічному акціонерному товариству «Український Професійний Банк» кредиту рефінансування (кредитний договір від 24.03.2014 №19), АТ «Український Професійний Банк» передав Національному банку України майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем з юридичними та фізичними особами за переліком, наведеним у Додатку №1. Згідно з пунктом 3.4.2. Договору застави майнових прав заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-якій спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя - Національного банку України. Відповідно до пункту 3.4.5. Договору застави майнових прав заставодавець (ПАТ «УПБ») зобов'язався не вносити надалі зміни до Договору кредитної лінії, що укладений між ПАТ «УПБ» та ПАТ «Банкомзв'язок» і забезпечувальних договорів, що забезпечують його виконання, без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя. Однак, договір поруки було укладено без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (НБУ);

- згідно пункту 13.1. кредитного договору забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед Банком за цим договором є майно, яке прийняте за Генеральним договором №5 від 25.11.2010. Інших видів забезпечення кредиту умови кредитного договору не містять. Отже порука - це вид забезпечення, який не передбачений у кредитному договорі, що суперечить положенням статті 548 Цивільного кодексу України і підлягає визнанню недійсним з підстав положень частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України;

- скаржник у апеляційній скарзі жодним чином не спростовує належними та допустимими доказами висновки суду щодо того, що укладаючи договір поруки та стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача-1, відповідач-1 повинен був мати на меті погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача-1 згідно з умовами договору поруки та того, що фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, нікчемним.

19.07.2021 від ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява щодо врахування при вирішенні спору правових висновків та практики Верховного Суду, у якій скаржник наголосив на тому, що висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, однак у даному спорі судом першої інстанції зроблено висновок про нікчемність договору, зокрема, на тій підставі, що нібито поручитель ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПАТ «УПБ» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є недостовірною інформацією, оскільки згідно з відомостями із ЄДРПОУ ОСОБА_1 не був кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «УПБ». Також рішення суду містить нічим не підтверджений висновок про те, що ОСОБА_1 є інсайдером ПАТ «УПБ». Крім того, скаржник із посиланням на судову практику наголошує на правомірності погашення кредитів шляхом внутрішньобанківських розрахунків.

06.09.2021 електронною поштою та 07.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від ФГВФО надійшли ідентичні за змістом письмові пояснення у справі до апеляційної скарги.

У поясненнях ФГВФО наголосив на наступному:

- Договір поруки №732/5-1 від 27.05.2015 було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, яка забороняє ПАТ «УПБ» передавати в забезпечення третім особам майно та активи, а також із порушенням умов Договору застави майнових прав №19/ЗМП від 24.03.2014 без згоди НБУ. Договір поруки був направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку - ОСОБА_1 , який при цьому приймав управлінські рішення та є пов'язаною з ПАТ «УПБ» особою;

- Договір поруки є нікчемним в силу пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку з відсутністю у ПАТ «УПБ» грошових коштів станом на 27.05.2015, як готівкових так і безготівкових. До того ж, при оформленні транзакцій зі штучного погашення ОСОБА_1 заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11 червня 2013 року платежі не проходили через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, відповідно, кошти від погашення даної заборгованості взагалі в Банк не надходили. Цим було прямо порушено заборону, встановлену постановою правління НБУ №293/БТ. Погашення заборгованості відбулося виключно шляхом штучного коригування структури банківського балансу банку шляхом зміни обліку грошових зобов'язань;

- Договір поруки є нікчемним в силу пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за наслідком укладення договору поруки та проведення штучних транзакцій було виведено належні банку активи, що жодним чином не покращило його ліквідність;

- Договір поруки є нікчемним в силу пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ОСОБА_1 , будучи пов'язаною з ПАТ «УПБ» особою та володіючи повним обсягом інформації про фінансовий стан ПАТ «УПБ», здійснив укладення низки правочинів, які суперечать чинному законодавству України та направлені виключно на виведення власних коштів останнього з неплатоспроможного Банку.

Представники Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок» письмових відзивів або пояснень на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №911/2799/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Враховуючи, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2799/20, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

03.06.2021 матеріали справи №911/2799/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.07.2021.

У судове засідання, призначене на 06.07.2021, з'явилися представники позивача та відповідача-1. Інші учасники судового процесу не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 відкладено на 20.07.2021.

У судове засідання, призначене на 20.07.2021, з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники інших учасників судового процесу не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд у судовому засіданні 20.07.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 відкладено на 31.08.2021.

У судове засідання, призначене на 31.08.2021, з'явилися представники позивача та відповідача-1. Інші учасники судового процесу не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 31.08.2021 суд продовжив розгляд апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №911/2799/20 оголошено перерву до 07.09.2021.

У судовому засіданні 07.09.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 07.09.2021 з'явилися представники позивача, відповідачів, третьої особи-2

Представники третіх осіб -1, -3 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися неодноразово, про що у матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб -1, -3, які про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись судом належним чином та неявка яких не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Представник відповідача-1 просив суд задовольнити апеляційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Представники позивача, відповідача-2, третьої особи-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

11.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (Банк, відповідач-2) та Приватним акціонерним товариством «Банкомзв'язок» (позичальник, третя особа-3) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №732/5 (далі, Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач-2 відкриває третій особі-3 відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 000 000,00 дол. США (один мільйон доларів США 00 центів) з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн. (нуль гривень 00 коп.) терміном до «05» січня 2017 року, на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №339/5 від 25.11.2010. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з червня 2013 року, в сумі 20 000,00 дол. США (двадцять тисяч доларів США 00 центів), остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 140 000,00 дол. США (сто сорок тисяч доларів США 00 центів) здійснюється не пізніше « 05» січня 2017 року.

Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору забезпеченням виконання третьою особою-3 своїх зобов'язань перед відповідачем-2 за цим договором є майно, яке прийняте за генеральним договором №5 від 25.11.2010.

Пунктом 2.2. Кредитного договору встановлено, що кредитні ресурси, надані відповідачем-2, забезпечуються всім належним третій особі-3 майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у разі недостатності суми, отриманої від реалізації заставленого майна.

13.06.2013 між відповідачем-2 та третьою особою-3 укладено додатковий договір до договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, згідно з умовами якого пункт 1.1. Розділу 1 Кредитного договору викладено в новій редакції: « 1.1. Банк відкриває позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 625 000,00 дол. США (один мільйон шістсот двадцять п'ять тисяч доларів США 00 центів) з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн. (нуль гривень 00 коп.) терміном до « 05» січня 2017 року, на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №339/5 від 25.11.2010. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з липня 2013 року, в сумі 20 000,00 дол. США (двадцять тисяч доларів США 00 центів), остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 785 000,00 дол. США (сімсот вісімдесят п'ять тисяч доларів США 00 центів) здійснюється не пізніше « 05» січня 2017 р.».

24.03.2014 між Національним банком України та ПАТ «УПБ» укладено кредитний договір №19 (далі, кредитний договір №19), відповідно до умов якого третя особа-1 надає відповідачу-2 кредит для збереження ліквідності у сумі 120 000 000,00 грн. з процентною ставкою 19,5% річних, яка є змінною, в залежності від діючої облікової ставки Національного банку України, строком до 15.06.2015.

Відповідно до пункту 1.8. кредитного договору №19 основним забезпеченням виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань перед третьою особою-1 за цим договором є майнові права за укладеними з відповідачем-2 кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 545 946 028,39 грн, згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.03.2014 №19/ЗМП, зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, що був укладений між відповідачем-2 та третьою особою-3.

З метою забезпечення виконання третьою особою-3 зобов'язань згідно з умовами Договору про відкриття кредитної лінії №732/5, між ПрАТ «Банкомзв'язок», ОСОБА_1 та ПАТ «УПБ» (Банк) був укладений Договір поруки №732/5-1 від 27 травня 2015 року (далі, Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки за договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 Банк відкрив відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 185 000,00 дол. США (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч доларів США 00 центів), терміном до 05.01.2017, на поновлення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №339/5 від 25.11.2020. Станом на 27.05.2015 кредитна заборгованість становить 695 125,35 дол. США (шістсот дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять п'ять доларів США 35 центів).

Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено, що відповідач-1 бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед відповідачем-2 як солідарний боржник за кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.3. Договору поруки відповідач-1 доручає відповідачу-2 у випадку затримки виконання зобов'язань третьою особою-3 за кредитним договором здійснити списання суми заборгованості з поточного рахунку відповідача-1 у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки у разі повного або часткового невиконання третьою особою-3/відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором в передбачені кредитним договором строки відповідач-2 має право задовольнити свої вимоги за рахунок відповідача-1.

Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що відповідач-2 має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів відповідача-1, а в разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності відповідача-1 в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поруки цей договір набуває чинності з 27 травня 2015 року та діє до 05 січня 2017 року, але у будь-якому випадку до повного виконання третьою особою-3 та/або відповідачем-1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього.

27.05.2015 між ПАТ «УПБ» та ПрАТ «Банкомзв'язок» укладено додатковий договір до Договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, згідно з умовами якого пункт 2.1. Розділу 2 кредитного договору викладено в новій редакції: « 2.1. Забезпеченням виконання третьою особою на стороні відповідача-1 своїх зобов'язань перед відповідачем-2 за цим договором є майно, яке прийняте за генеральним договором №5 від 25.11.2010, та порука ОСОБА_1 (договір поруки №732/5-1 від 27.05.2015)».

27.05.2015 між ПАТ «УПБ» та ПрАТ «Банкомзв'язок» був укладений договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5від 11.06.2013 (далі, договір про розірвання), згідно з умовами якого сторони погодили з 27 травня 2015 року розірвати кредитний договір, який укладений між ними.

30.01.2015 постановою Правління Національного банку України №73/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та призначення куратора» (далі, постанова №73/БТ) у діяльності відповідача-2 були встановлені окремі обмеження, а 30.04.2015 постановою Правління Національного банку України №293/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних за запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» (далі, постанова №293/БТ) встановлювалися певні обмеження у господарській діяльності відповідача-2 як юридичної особи, що входить до банківської системи України, зокрема:

1) заборонено передавати в забезпечення майно та активи відповідача-2;

2) заборонено відповідачу-2 використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

3) всі розрахунки у національній валюті повинні здійснюватися виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;

4) не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу та інші.

Постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» (далі, постанова №348) Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вищевказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015, відповідно до якого з 29 травня 2015 року в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №158 від 28 серпня 2015 року «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

18 серпня 2016 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1556, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» на один рік до 30 серпня 2017 року включно.

01 липня 2019 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1640 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «УПБ» строком на один рік з 31 серпня 2019 року до 30 серпня 2020 року включно.

27.04.2020 між ПАТ «УПБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (позивачем) був укладений договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання (далі - договір купівлі-продажу майнових прав), відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язувався передати позивачу майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, а позивач зобов'язувався прийняти права вимоги, зазначені у додатку №1 до договору.

Пунктом 1.3. Договору купівлі-продажу майнових прав встановлено, що майнові права вважаються переданими позивачу з моменту підписання цього договору.

У додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав (реєстр договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами) міститься найменування: приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок» (АТ «Банкомзв'язок»), договір про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, з усіма додатковими договорами.

Позивач зазначає, що за вказаним Договором купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами до нього перейшли майнові права до Договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 з усіма додатковими договорами, що укладені між ПАТ «УПБ» та ПрАТ «Банкомзв'язок». Після укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами позивачу стало відомо про укладення Договору поруки та про те, що ПрАТ «Банкомзв'язок» не погоджується із наявністю заборгованості за Кредитним договором, стверджує, що вона погашена ОСОБА_1 згідно Договору поруки.

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» вважає Договір поруки недійсним, у зв'язку з чим звернулося до суду із позовом у даній справі з наступних підстав:

- у поручителя не виникло обов'язку погасити достроково заборгованість за Кредитним договором, оскільки не було прострочення за основним зобов'язанням (стаття 554 Цивільного кодексу України);

- Договір поруки є фіктивним правочином - він не був спрямований на реальне настання наслідків у вигляді погашення заборгованості за кредитним договором (статті 234, 526 Цивільного кодексу України);

- Договір поруки був укладений з перевищеннями повноважень із пов'язаною особою ПАТ «УПБ» (стаття 241 Цивільного кодексу України);

- ПАТ «УПБ» було недієздатним укладати оспорюваний договір поруки, який слід визнати недійсним (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України, стаття 215 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, що оскільки на підставі оспорюваного Договору поруки було здійснено фіктивні транзакції, укладено договір від 27.05.2015 про розірвання Кредитного договору та подано лист, на підставі якого припинено запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав, слід застосувати наслідки недійсності Договору поруки шляхом розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 року про припинення іпотеки, номер запису: 9838179, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони), буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000), скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 про припинення обтяження, номер запису: 9837891, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, а мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом виключення із неї положень, про які вказує відповідач-1 у прохальній частині апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Приймаючи оскаржуване у даній справі судове рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним Договору поруки та застосування наслідків його недійсності, Господарський суд Київської області дійшов висновку, що Договір поруки є нікчемним.

У мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення «суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 був порушений порядок дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2. кредитного договору.».

Відповідач-1 в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції виключити з мотивувальної частини рішення вказаний висновок.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо наявності підстав для виключення із мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення вказаного висновку, враховуючи наступне.

Мотивуючи судове рішення у зазначеній частині, суд першої інстанції досліджував порядок дострокового погашення Кредитного договору.

Згідно пункту 6.2. розділу 6 Кредитного договору позичальник має право достроково погашати кредити, попередньо повідомивши про це Банк не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до дати погашення, що планується позичальником.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Так, сторонами Кредитного договору є Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» (кредитор) та Приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок» (позичальник), відповідно, права та обов'язки лише вказаних юридичних осіб регулюються кредитним договором.

ОСОБА_1 (відповідач-1) не є стороною Кредитного договору, а відтак не є зобов'язаною особою згідно з даним договором, у тому числі і в частині обов'язку, передбаченого пунктом 6.2. Договору, а отже не може порушувати його вимоги.

Водночас, Договір поруки, на виконання якого діяв ОСОБА_1 , здійснюючи погашення кредиту, не містить будь-яких вимог щодо попередження поручителем про майбутнє виконання даного договору. Отже, поручитель згідно Договору поруки ОСОБА_1 не брав на себе зобов'язання перед ПАТ «УПБ» попередньо повідомляти останньому про майбутнє погашення кредиту і жодний порядок погашення заборгованості поручителем не порушувався.

Отже, висновок суду першої інстанції про порушення поручителем порядку погашення Кредитного договору в оскаржуваному рішенні не відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, доводи апеляційної скарги відповідача із приводу чого є обґрунтованими.

Крім того, висновок суду про порушення порядку виконання Кредитного договору не відповідає позовній вимозі про визнання недійсним Договору поруки.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що «Укладаючи договір поруки та, стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача 1, відповідач 1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача 1, згідно з умовами договору поруки. Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, нікчемним.», колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції, роблячи вказаний висновок, не врахував наявності преюдиційних рішень у господарських справах №911/3886/15 та №911/3880/15, на існуванні яких наголошував відповідач-1.

Колегією суддів встановлено, що у межах господарської справи №911/3886/15 розглядався позов Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку Приватним акціонерним товариством «Банкомзв'язок» Публічному акціонерному товариству «УПБ» згідно Іпотечного договору від 25.11.2010.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2016 у справі №911/3886/15, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд встановив, що зобов'язання ПрАТ «Банкомзв'язок» за Договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 (Кредитним договором) перед ПАТ «УПБ» припинилося шляхом його виконання громадянином ОСОБА_1 на підставі тристороннього Договору поруки №732/5-1 від 27.05.2015 в повному обсязі, а саме, в сумі 695 125,35 доларів США основної заборгованості по кредиту та 7970,13 доларів США основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом. Відсутність заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 (Кредитним договором) у зв'язку з її погашенням поручителем в повному обсязі виключило можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Також колегією суддів встановлено, що у межах господарської справи №911/3880/15 розглядався позов ПАТ «Український професійний банк» до ПрАТ «Банкомзв'язок», треті особи Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 729 050,39 дол. США заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, а саме: 695 125,35 дол. США основної заборгованості по кредиту, 31 366, 36 дол. США заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом та 2 558, 68 дол. США пені за період з 02.06.2015 по 26.08.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/3880/15, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018, у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди встановили, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2016 у справі №911/3886/15, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Український професійний банк» до ПАТ «Банкомзв'язок», за участю третьої особи ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши факт її погашення в повному обсязі поручителем. Судом у справі №911/3886/15 встановлений факт припинення зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 шляхом його виконання поручителем.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням суду у справі №911/3886/15, положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суди у справі №911/3880/15 дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з ПрАТ «Банкомзв'язок» заборгованості за кредитним договором №732/5 від 11.06.2013 у зв'язку з її погашенням.

Водночас, у межах справи №911/3880/15 господарськими судами були перевірені доводи позивача та третіх осіб на стороні позивача щодо нікчемності договору поруки від 27.05.2015 на підставі частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку з його укладенням банком з пов'язаною особою банку ОСОБА_1 (пункт 8 частини 3 статті 38), здійснення поручителем штучного погашення заборгованості по кредиту та перерахування коштів зі свого поточного рахунку в ПАТ «УПБ» (пункт 1 частини 3 статті 38), взяття до дня визнання банку неплатоспроможним на себе зобов'язання, внаслідок чого Банк став неплатоспроможним або внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (пункт 2 частини 3 статті 38), отриманням ОСОБА_1 , який є кредитором банку, внаслідок укладення договору поруки переваг перед іншими кредиторами банку (пункт 7 частини 3 статті 38), взяття Банком на себе зобов'язання, умови якого передбачають платіж чи передачу майна банку як забезпечення виконання грошових вимог до банку та/або зобов'язань третіх осіб, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (пункт 5 частини 3 статті 38), та визнано вказані доводи безпідставними.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов'язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, воно також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/11429/17 касаційний суд висловив правову позицію, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Зі змісту наведеної норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного Суду можна зробити висновок, що однією з цілей вказаної норми законодавець визначив уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу правової визначеності.

Таким чином, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 12.04.2016 у справі №911/3886/15 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/3880/15, зокрема, щодо факту погашення поручителем ( ОСОБА_1 ) кредитних зобов'язань ПрАТ «Банкомзв'язок» перед ПАТ «УПБ» за Кредитним договором, відсутності ознак нікчемності Договору поруки із вказаних позивачем у справі №911/3880/15 підстав, є преюдиційними, не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Протилежні висновки суду суперечили б принципу правової певності.

Посилання позивача на те, що він не є правонаступником Банку, а тому встановлені у вказаних судових рішеннях обставини не є для нього обов'язковими, як не для учасника справ №911/3886/15 та №911/3880/15, оцінюються судом критично, оскільки в обґрунтування позову в даній справі позивач посилається на те, що за договором купівлі-продажу майнових прав до нього перейшли майнові права до Договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 з усіма додатковими договорами, що укладені між ПАТ «УПБ» та ПрАТ «Банкомзв'язок», тобто на правонаступництво Банку у названих кредитних відносинах.

При цьому, як уже наголошувалось, у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/11429/17 касаційний суд висловив правову позицію про те, що не лише для сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а також і для їх правонаступників, є обов'язковими обставини, встановлені судовим рішенням у відповідній справі.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що погашення кредиту по Кредитному договору поручителем ( ОСОБА_1 ) за Кредитним договором не відбулось є недоведеним у першу чергу з огляду на вищенаведені преюдиційні обставини, встановлені у межах господарських справ №911/3886/15 та №911/3880/15.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини судового рішення, обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності погашення кредиту, суд послався на Звіт аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» №833 від 26.08.2016 про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі, Звіт), виконаний на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УПБ» (том 2).

Однак, даний Звіт не є первинним документом, яким можна підтвердити або спростувати проведення будь-яких платежів.

Так, відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку факт погашення кредиту повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, а не аудиторським звітом.

Як зазначає відповідач-1 та підтверджується матеріалами справи, проведення погашення кредиту підтверджується доданими до позовної заяви виписками з рахунків ПАТ «УПБ», призначених для обліку заборгованості по Кредитному договору, номери яких збігаються з номерами рахунків, погоджених сторонами Кредитного договору, а також підтверджується випискою НБУ з особового рахунку ПАТ «УПБ» за період з 26.05.2015 по 29.05.2015, яка надана НБУ на вимогу суду першої інстанції.

Отже, у матеріалах справи наявні не тільки рішення господарських судів, які досліджували та встановили факт проведення платежів в погашення кредиту по Кредитному договору, але і первинні документи, які також підтверджують проведення цих платежів.

Також колегія суддів звертає увагу суду на те, що попри посилання суду на Звіт як на доказ, що свідчить про відсутність погашення кредиту, останній містить підтвердження аудиторів щодо списання коштів з рахунку ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ПрАТ «Банкомзв'язок» по Кредитному договору на підставі Договору поруки, що відображено в додатку 8.1. Аудиторського звіту (стор. 275 звіту) (том 2, а.с. 276). Номери рахунків, на які здійснені перерахування коштів в погашення кредиту та процентів за його використання, відповідають рахункам, встановленим сторонами у Кредитному договорі для погашення боргу.

Натомість, суд першої інстанції зробив висновок про те, що погашення кредиту не відбулось, що, виходячи із вищенаведеного у сукупності, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Зважаючи на викладене вище, з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню наступний висновок: «Укладаючи Договір поруки та стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача 1, відповідач 1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача 1, згідно з умовами договору поруки. Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, є нікчемним.».

Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виклав у ньому також наступний висновок: «Джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунках, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами банку на дати здійснення таких перерахувань.».

Вказані обставини згідно з позицією суду підтверджуються копією Звіту аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» від 26.08.2016, виконаним на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УПБ».

Однак, як уже наголошувалось вище, аудиторський звіт не є належним доказом проведення певних банківських операцій та укладення угод між різними юридичними та фізичними особами, а також і наявності будь-якого листування. Такими доказами можуть бути тільки первинні документи, зокрема, банківські виписки з рахунків (для підтвердження проведення перерахування коштів) тексти угод (для підтвердження укладення угод) та тексти листів (для підтвердження наявності листування). Крім цього дані, наведені в аудиторському звіті, які стосуються укладення певних угод між юридичними та фізичними особами, що не є учасниками даної справи, не стосуються предмету доказування.

Згідно з пунктом 1.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, яка діяла на дату проведення спірного погашення кредитів), особовий рахунок - рахунок аналітичного обліку операцій з клієнтами банку, що здійснюються відповідно до укладених між банком і клієнтами договорів; первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пункту 5.6. вказаного Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, допустимим доказом проведення банківської операції є виписка по рахунку клієнта. Посилання ж суду першої інстанції на аудиторський звіт як на підтвердження джерел погашення «зазначених вище кредитів» є неправомірними. Крім того, суд не перевірив належними та допустимими доказами посилання аудиторів на те, що неназвані «інші клієнти» банку були його кредиторами на дату перерахування коштів і між ними та банком існували будь-які договірні відносини.

У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд також навів висновки про інсайдерство ОСОБА_1 з ПАТ «УПБ», зазначивши наступне:

1. «Також у п. 7 Розділу ІІ Звіту зазначено, що, починаючи з 27 травня 2015 року на ОСОБА_1 , як інсайдера банку, розповсюджувалась заборона, встановлена постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 року в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк».

2. « ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015 року, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ «Український професійний Банк», що підтверджується Звітом від 26.08.2016 року.».

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не перевірив належними та допустимими доказами викладене в аудиторському Звіті припущення аудиторів про те, що ОСОБА_1 був інсайдером Банку станом на спірний період.

Так, у матеріалах справи відсутній та судом, відповідно, не досліджувався лист №01-08/1521 від 27.05.2015. Отже, зміст даного листа невідомий, суд не перевірив існування такого листа та не дослідив його зміст та той факт, чи підтверджує даний лист інсайдерство ОСОБА_1 з ПАТ «УПБ».

Відтак, твердження про інсайдерство ОСОБА_1 з ПАТ «УПБ» підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду.

Відповідно, з огляду на недоведеність висновків про інсайдерство ОСОБА_1 з ПАТ «УПБ», підлягають виключенню з мотивувальної частини і висновки суду про те, що на ОСОБА_1 , як інсайдера банку, розповсюджувалась заборона, встановлена постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк.

Також колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача-1 про те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції припустився помилки, посилаючись на п. 3.7.2. Розділу II Звіту в підтвердження того, що «згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Український професійний банк» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ».

Судом встановлено, що в пункті 3.7.2. розділу II Аудиторського звіту (стор. 64 Звіту) зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Банкомзв'язок» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже суд, вирішуючи справу, виходив з помилкового уявлення про факт бенефіціарності відповідача-1 в ПАТ «УПБ», в результаті чого включив у рішення помилкові твердження про встановлені ним факти, які підлягають виключенню.

Місцевий господарський суд не перевірив твердження, відображене в аудиторському Звіті, шляхом дослідження відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним первинним джерелом при підтвердженні будь-яких відомостей, що містяться в цьому реєстрі та знову керувався даними не з первинного документа, а з аудиторського Звіту, який не є належним доказом наявності будь-яких даних в ЄДРПОУ та при цьому ще й припустився помилки в назві господарського товариства і в результаті вважав встановленими обставини, яких не існувало.

Натомість, як встановив суд апеляційної інстанції, в ЄДРПОУ відсутні відомості про те, ОСОБА_1 був чи є кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «УПБ», відповідно, не існує документів, які б підтверджували такий його зв'язок з ПАТ «УПБ».

Колегія суддів зазначає, що суд, всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення перевіряв доводи сторін за допомогою аудиторського Звіту, у той час, як такі доводи мають перевірятись судом тільки за допомогою первинних документів, яким аудиторський Звіт не являється.

Так, згідно з аудиторським звітом, «аудиторське завдання виконане винятково з метою встановлення фінансової та не фінансової інформації щодо окремих операцій ПАТ «УПБ» за період діяльності з 01.01.2014 року по 28.05.2015 року, та її аналізу, на предмет встановлення відповідей на питання, поставлені в Технічному завданні, що є невід'ємним додатком до договору про надання послуг ПА Т «УПБ» від 30 травня 2016 р. № 856... необхідно прийняти до уваги, що відповідно до МСА результати аналітичних процедур можуть мати певну статистичну похибку, зокрема і у зв'язку із обмеженням строку на проведення таких процедур. Всі проведені нами процедури, включаючи й отримання фінансової інформації від персоналу Банку за нашими запитами, проводилися на підставі узгодженого із Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «УПБ» технічного завдання. Даний звіт не адресований широкому колу користувачів, тому при його використанні слід враховувати вузьку та виключну мету його застосування. Будь-яке використання результатів наших процедур у відносинах із третіми сторонами можливе виключно за погодженням з АФ «Інтер-аудит.» (стор. 6 аудиторського звіту).

Отже, аудиторський звіт охоплює тільки окремі операції ПАТ «УПБ», в матеріалах судової справи відсутнє відповідне Технічне завдання на проведення дослідження, з якого можна встановити, які саме питання були поставлені аудиторам і подання яких саме документів аудиторам було передбачено цим технічним завданням.

У даній справі висновки суду, про які зазначає скаржник у прохальній частині апеляційної скарги, зроблені на підставі недоведених належними та допустимими доказами обставинах, а тому рішення суду в даній справі підлягає зміні шляхом виключення відповідних висновків з його мотивувальної частини.

Доводи позивача, відповідача-2 та третьої особи-2, викладені у відзиві та поясненнях на апеляційну скаргу, які не стосуються оскаржуваних висновків мотивувальної частини рішення, судом до уваги не приймаються з огляду на межі перегляду справи в апеляційній інстанції. Дослідження та встановлення обставин недійсності Договору поруки в апеляційному провадженні про оскарження мотивувальної частини судового рішення про відмову в задоволенні позову за відсутності поданих позивачем, відповідачем-2 та третьої особою-2 апеляційних скарг із вимогами про скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позову суперечитиме положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у даній справі є таким, що підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків, наведених у прохальній частині апеляційної скарги.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 задовольнити.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 шляхом виключення з неї наступних положень:

1. «Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 був порушений порядок дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2. кредитного договору.» (пункт 2.1 прохальної частини апеляційної скарги).

2. «Джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунках, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами банку на дати здійснення таких перерахувань.» (пункт 2.2 прохальної частини апеляційної скарги).

3. « ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015 року, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ «Український професійний Банк», що підтверджується Звітом від 26.08.2016 року.» (пункт 2.3 прохальної частини апеляційної скарги).

4. «Крім цього, у п. 3.7.2 Розділу ІІ Звіту зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Український професійний Банк» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .» (пункт 2.4 прохальної частини апеляційної скарги).

5. «Також у п. 7 Розділу ІІ Звіту зазначено, що, починаючи з 27 травня 2015 року на ОСОБА_1 , як інсайдера банку, розповсюджувалась заборона, встановлена постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 року в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк».» (пункт 2.5 прохальної частини апеляційної скарги).

6. «Укладаючи договір поруки та, стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача 1, відповідач 1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача 1, згідно з умовами договору поруки. Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, нікчемним.» (пункт 2.6 прохальної частини апеляційної скарги).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (04080, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8А, офіс 111, код ЄДРПОУ 41264766) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/2799/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2021 після виходу головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І. з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко