вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2021 р. Справа№ 920/119/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Дикунської С.Я.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.09.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 (повний текст рішення складено 16.03.2021)
у справі № 920/119/21 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради
до Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба»
про стягнення 35759,58 грн
У січні 2021 року Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» (далі - відповідач) про стягнення 32179 грн 96 коп. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 2030 грн 00 коп. пені, 504 грн 44 коп. 3% річних, 1045 грн 18 коп. інфляційних нарахувань за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.01.2019 договору № 116 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Суми (надалі - договір).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем були перевищені гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору. Вищезазначені порушення, на думку позивача, є підставою для виставлення ним відповідачу рахунку на оплату боргу та штрафних санкцій.
Відповідач заперечуючи проти позову у своєму відзиві вказав, що висновки позивача про виявлені ним 24.02.2020 та 16.06.2020 перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин під час скиду стічних вод є недостовірні та помилкові.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі №920/119/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради 32179,96 грн заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 2030,00 грн пені, 504,44 грн 3% річних, 1045,18 грн інфляційних нарахувань, 2207 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Колективне торгівельно-виробниче підприємство «Сумириба» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі №920/119/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Крім того, апелянт просив суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Весела Торбинка».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/119/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.
Через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.
У зв'язку з перебуванням суддів Коробенко Г.П. та Козир Т.П. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.06.2021 у справі №920/119/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я., поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021, розгляд справи призначено на 08.07.2021, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 задоволено клопотання Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання 08.07.2021 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 задоволено клопотання Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. 08.07.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.07.2021 у справі №920/119/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 справу №920/119/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
11.06.2021 та 29.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву відповідно. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 11.03.2021 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Весела торбинка».
За клопотанням Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» розгляд справи відкладено на 02.09.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 задоволено клопотання Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання 02.09.2021 в режимі відеоконференції.
У судове засідання 02.09.2021 з'явилися представники позивача та відповідача. Представники сторін приймали участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції через Господарський суд Сумської області.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради та Колективним торгівельно-виробничим підприємством «Сумириба» 01.01.2019 було укладено договір № 116 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Суми (а.с.17-20).
За умовами договору позивач зобов'язався надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Сторони у своїх взаємовідносинах керуються також Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Суми, затверджені рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 № 4 (надалі - Правила № 4).
Згідно з п. 4.2.15 Договору, п. 2 Розділу 2 Правил № 4 та п. 6.1 Розділу 6 Правил № 4 відповідач зобов'язаний дотримуватись встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаціних випусках, оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.
Відповідно до підп. 2.1.3 п. 2.1 Розділу 2 Правил № 4, п. 4.3.7 Договору позивач повинен контролювати якість, кількість та режим скидання стічних вод відповідачем (споживачем) і здійснює відбір контрольних проб.
Пунктом 4.2. Правил № 4 визначено, що для всіх споживачів, що скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м. Суми або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, встановлюються максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин (ДК).
Пунктом 4.3 Розділу 4 Правил № 4 передбачено, що у разі визначення ДК забруднюючої речовини в стічних водах, що скидаються до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, за ДК у каналізаційні мережі приймають ДК, визначені додатком № 3 до цих Правил. У разі виявлення у стічних водах споживачів речовин, ДК яких не передбачені Правилами № 4, виробник визначає ДК забруднюючих речовин у стічних водах згідно з Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (надалі - Правила № 316).
24.02.2020 на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 9 відібрані проби стічних вод по об'єкту відповідача.
За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією позивача, атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 24.02.2020 № 207, протоколом якості стічних вод від 28.02.2020 № 53.
Також, 16.06.2020 на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 9 відібрані проби стічних вод по об'єкту відповідача.
За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією позивача, атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 16.06.2020 № 429, протоколом якості стічних вод від 22.06.2020 № 143.
Всі зазначені акти відбору проб стічних вод підписані представником споживача без зауважень (а.с.35, 49).
Для визначення вмісту забруднень у стічних водах споживачів використовуються дані лабораторії виробника, тобто позивача, що передбачено п. 6.4 Правил № 4.
Хімічна лабораторія контролю промстоків КП «Міськводоканал» Сумської міської ради (позивача) відповідає критеріям і атестована на право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується Свідоцтвом про атестацію від 23.02.2018 № РУ-0110/18.
Плата за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення розраховуєься за формулою, яка зазначена у п. 8.3 Правил № 4. Величина плати за скид складається: із плати за скид стічних вод споживача у межах, обумовлених довогором; плати за скид стічних вод споживача понад обсяги, обумовлені договором; плати за скид стічних вод споживача з понаднормативним забрудненням.
Відповідно до п. 8.13 Правил № 4 плата за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі порушення вимог щодо якості і режиму їх скидання вноситься споживачем на розрахунковий рахунок виробника протягом десяти днів з дня отримання рахунку.
Рахунок № 116 від 28.02.2020 на суму 22820 грн 24 коп. та рахунок № 116 від 30.06.2020 на суму 9359 грн 72 коп. направлено на адресу відповідача.
Як зазначає позивач, за період з 01.02.2020 по 24.02.2020 плата склала 22820 грн 24 коп. За період з 25.02.2020 по 24.05.2020 плата за скид склала 9359 грн 72 коп. Загальна сума величини плати за скид стічних вод відповідачем у систему централізованого водовідведення виробника (за понаднормативний скид) складає 32179 грн 96 коп.
Позивач звертався до відповідача з претензіями. Однак борг не сплачено відповідачем, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунок позивача заборгованості відповідача за скид стічних вод відповідачем у систему централізованого водовідведення виробника (за понаднормативний скид), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обгрунтованим. Позивачем було зазначено детальний розрахунок вказаних сум та алгоритм їх нарахування.
У свою чергу, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі. Скаржником належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 32179 грн 96 коп. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що водовідведення стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин не є предметом укладеного між сторонами правочину, оскільки вказане твердження суперечить п. 4.2.15 договору та Правилам № 4.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що в актах відбору проб стічних вод не зазначено точне місце розташування контрольного колодязя. Місцевий господарський суд вірно зазначив, що акти містять адресу проведення такого відбору, що спростовує доводи відповідача. Крім того, як вже зазначалось, представник відповідача брав участь при складанні акту і заперечень не висловлював. Своїм правом бути присутнім при виконанні аналізів (дослідження) якості відібраних у споживача проб стічних вод споживач не скористався. Як і не скористався правом на звернення до незалежної лабораторії для проведення аналізу арбітражних проб, які були відібрані одночасно з контрольною пробою, що передбачено п. 6.9. Правил № 4.
Отже, позивачем дотримано процедуру відбирання, зберігання та транспортування проб. Аналіз (дослідження) стічних вод позивачем проведено своєчасно, в строки, визначені чинним законодавством. Акти відбору проб стічних вод та протоколи дослідження якості стічних вод складені з дотриманням вимог Правил № 4; п. 9.1. КНД 211.1.0.009-94, а отже є дійсними та належними доказами по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відсутністю необхідності подальшого зберігання було проведено утилізацію арбітражних проб, що підтверджується актами: № 207/5 від 02.03.20; № 429/10 від 23.06.20; № 429/9 від 23.06.20; 429/7 від 23.06.20; 429/6 від 17.07.20; 429/5 від 23.06.20; 429/8 від 23.06.20. Отже доводи скаржника про можливість та необхідність проведення судової експертизи та повторного лабораторного дослідження є необґрунтованими.
Щодо повноважень позивача на проведення лабораторних досліджень, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до свідоцтва про атестацію № РУ-0110/18 виданого 23.02.2018 хімічна лабораторія контролю промстоків КП «Міськводоканал» Сумської міської ради атестована на проведення вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології за видом діяльності: контроль у сфері законодавчо регульованої метрології за видом діяльності: контроль стану навколишнього природного середовища. Об'єкт вимірювання - води стічні.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що оскільки Колективне торгівельно-виробниче підприємство «Сумириба» не є власником нерухомого майна, а лише орендує приміщення яке ним передано у суборенду іншій юридичній особі, а тому на думку скаржника відповідач не може нести відповідальність за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод. Судова колегія звертає увагу що така відповідальність скаржника настала на підставі укладеного між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради та саме з Колективним торгівельно-виробничим підприємством «Сумириба» 01.01.2019 договору № 116 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Суми, яким, зокрема п 4.2.15 споживач зобов'язаний дотримуватися встановлені кількісні та якісні показники стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.
Крім суми основного боргу, у зв'язку із простроченням оплати заборгованості за об'єми скинутих відповідачем понаднормативно забруднених стічних вод, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2030 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1045 грн 18 коп. та 3% річних у розмірі 504 грн 44 коп.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.1.2 договору за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. На переконання судової колегії, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2030 грн 00 коп. за загальний період з 09.06.2020 по 31.12.2020.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у розмірі 1045 грн 18 коп. та 3% річних у розмірі 504 грн 44 коп, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок позивача є правильними та арифметично вірним, у зв'язку із чим, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги у цій частині повністю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 32179 грн 96 коп. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 2030 грн 00 коп. пені, 1045 грн 18 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 504 грн 44 коп.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Колективним торгівельно-виробничим підприємством «Сумириба» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 11.03.2021, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 11.03.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Приписами п.п. 1 п. 2 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.
З огляду на вищевикладені приписи Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником за подання позовної заяви у даній справі №920/119/21, становить 2270 грн.
Згідно платіжного доручення №563 від 02.02.2021 позивач сплатив судовий збір за подання позову у даній справі 2207 грн.
Враховуючи, що місцевим господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо задоволення позову у повному обсязі та розподілено судові витрати - стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2207, колегія суддів беручи до уваги вказані вище приписи Закону України «Про судовий збір», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 129 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 63 грн. ( 2270 грн - 2207 грн.) за розгляд справи у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі №920/119/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі №920/119/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Колективне торгівельно-виробниче підприємство «Сумириба».
4. Стягнути з Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» (40020, Сумська область, місто Суми вулиця Скрябіна, 44, код ЄДРПОУ 04689116) в дохід Державного бюджету України 63 (шістдесят три) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
5. Видачу наказу по справі №920/119/21 доручити Господарському суду Сумської області.
6. Матеріали справи № 920/119/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 27.09.2021 після виходу судді з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Я. Дикунська
С.Р. Станік