ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/192/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від прокуратури - Немцев Є.Г., посвідчення № 063517, дата видачі: 20.04.21;
від Міністерства оборони України - Добров Ю.І., на підставі витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрайм Холдинг”
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021
по справі №916/192/21
за позовом Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрайм Холдинг”
про усунення перешкод у користуванні майном,
(суддя першої інстанції: Невінгловська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 16.06.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)
27.01.2021 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району за вх. ГСОО №202/21 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг», в якій прокурор просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 18, 45 га, розміщеною в межах військового містечка №5 на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області та припинити самовільне вирощування сільськогосподарської продукції на зазначеній земельній ділянці, а також стягнути з останнього витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог військова прокурор посилається на самовільне зайняття та використання відповідачем земельної ділянки №1, площею 18,45 га в межах військового містечка №5, розташованого на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, чим порушено оборонний потенціал Збройних Сил України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 позов задоволено, зобов'язано ТОВ "Агропрайм Холдинг" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 18,45 га, розміщеною в межах військового містечка №5 на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області та припинити самовільне вирощування сільськогосподарської продукції на зазначеній земельній ділянці, стягнуто з ТОВ «Агропрайм Холдинг» на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 2270 грн. 00 коп. судового збору.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідачем не надано суду відповідних доказів законного використання земельної ділянки №1, площею 18,45 га, розташованої на території військового містечка №5 Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області. Крім того, намагання відповідача укласти договір під час розгляду справи свідчить про відсутність в нього підстав для користування такою ділянкою, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про самовільне зайняття ТОВ "Агропрайм Холдинг" земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Агропрайм Холдинг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апелянт вважає рішення місцевого господарського суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не досліджено та не встановлено, а позивачами не надано жодних доказів розміщення чи постійної діяльності військової частини, установи, військово-навчального закладу, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, розташованих в межах земельних ділянок, наданих у користування КЕЧ Арцизького району згідно з Державним Актом на право користування землею Б №031785.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що в Державному акті на право користування землею Б №031785, який міститься в матеріалах справи, не вказана ціль, призначення наданих земельних ділянок, серед яких є і земельна ділянка площею 18,45 га. Отже відсутні і підстави для віднесення їх до земель оборони. Позивачами не надано рішення відповідного органу щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони.
Відповідач вказує, що військовим прокурором не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, чи є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ТОВ «Агропрайм Холдинг», саме тією земельною ділянкою, яка входила до складу наданих КЕЧ Арцизького району у користування згідно з Державним актом на користування землею Б№031785.
На думку апелянта, здійснення ТОВ «Агропрайм Холдинг» господарської діяльності на земельній ділянці площею 18,45 га є правомірним, зважаючи на відсутність заперечень зі сторони Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини з приводу користування даною земельною ділянкою та вимог про її повернення належному землекористувачеві впродовж тривалого часу.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що з позовом до відповідача про повернення земельної ділянки прокурор звернувся лише у 2021 році, тобто з пропуском строку позовної давності. До того ж прокурор не довів суду того факту, що особи, яких він представляє, не могли дізнатися про порушення їх прав в межах позовної давності, встановленої ст.257 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/192/21 за апеляційною скаргою ТОВ “Агропрайм Холдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/192/21.
21.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Білгород-Дністровської КЕЧ району надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Агропрайм Холдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №916/192/21, в якому позивач вказує про безпідставність доводів апеляційної скарги.
27.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, а також Міністерства оборони України також надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких учасники просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ “Агропрайм Холдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №916/192/21 на: 27.09.2021 року о 14-00 год.
В судовому засіданні представники позивачі підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово у відзивах на апеляційну скаргу. Представники відповідача та Білгород-Дністровської КЕЧ району в судове засідання не з'явились, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 року між Тарутинською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Агропрайм Холдинг" (Орендар) укладено договір короткострокової оренди землі №253, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 105,67 га ріллі.
Пунктом 8 Договору встановлено, що договір укладено терміном на 1 (один) рік до 01.02.2014 року.
Відповідно до п. 19 Договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №031785 Квартирно-експлуатаційній частині Арцизького району, правонаступником якої є Білгород-Дністровська КЕЧ району, у 1991 році виконавчим комітетом Тарутинського районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 1970,9 га, до складу якої увійшла земельна ділянка 1/75 (Веселий Кут) площею 1565,8414 га, розташована між с. Веселий Кут Арцизького району та с. Красне Тарутинського району Одеської області (військове містечко № 5).
29.03.2019 року на підставі даних технічного звіту по встановленню окружних меж для видачі Державного Акту на право користування землею КЕЧ Арцизького району в Тарутинському районі Одеської області від 1991 року, виготовленого Одеською філією «УКРНИИЗЕМПРОЕКТ» спеціалістами 13 фотограмметричного центру ЗСУ, проведено огляд та встановлення на місцевості фактичних меж земельної ділянки №1/75 (с. Веселий Кут) площею 1565,8414 га, наданої у користування КЕЧ Арцизького району відповідно до Державного Акту на право користування землею Б № 031785 від 13.02.1991 року.
За допомогою технічних засобів вимірювання встановлено 26 земельних ділянок різної площі та конфігурації загальною площею 505,2061 га, розміщених в межах військового містечка №5, які використовуються сторонніми особами в сільсько-господарських цілях. Серед вказаних земельних ділянок визначено земельну ділянку №1 площею 18,45 га.
Протоколом допиту свідка ОСОБА_1 (начальник відділу земельних відносин ТОВ "Агропрайм Холдинг", проведеного в рамках досудового розслідування за №42018161020000087 від 17.10.2019 року) встановлено, що земельна ділянка №1 площею 18,45 га, використовується ТОВ "Агропрайм Холдинг " з грудня 2012 року на підставі договору короткострокової оренди землі № 253 від 24.12.2012 укладеного між ТОВ «Агропрайм Холдинг» та Тарутинською районною державною адміністрацією Тарутинського району Одеської області, на строк до 01.01.2014.
Вказаний договір укладено на загальну площу 105,67 га, до якої входить і земельна ділянка №1площею 18,45 га, розміщена в межах військового містечка №5. У зв'язку з втратою з січня 2013 року районними державними адміністраціями права на укладання договорів оренди землі, новий договір на вказану земельну ділянку не укладався, строк дії вказаного договору в письмовій формі також не продовжувався. Проте за усним погодженням з Тарутинською районною державною адміністрацією Тарутинського району Одеської області та Красненською сільською радою Тарутинського району Одеської області (з ким саме з посадових осіб погоджувалось питання щодо подальшого використання вказаних земель мені не відомо) «Агропрайм Холдинг» продовжує використовувати вказану земельну ділянку до теперішнього часу та сплачує до бюджету Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області орендну плату за використання земель відповідно до визначеного Красненською сільською радою відсотку від нормативно грошової оцінки землі відповідного призначення. Станом на 2019 рік з урахуванням розміру нормативно грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення, розмір орендної плати за використання 1 га землі становить 1875,20 грн.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019161020000058 протоколом огляду від 16.10.2020 року проведено огляд території військового містечка №5 та встановлено, що земельна ділянка №1 площею 18,45 га. продовжує використовуватися ТОВ "Агропрайм Холдинг" для вирощування сільськогосподарської продукції.
У відповіді на запит Військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про те, чи приймалися уповноваженими органами виконавчої влади або уповноваженими органами місцевого самоврядування рішення (розпорядження, тощо), щодо скасування Державного Акту на право користування землею Б №031785 від 13.02.1991 року, виданого виконавчим комітетом Тарутинської районної ради народних депутатів УССР, зазначено про відсутність інформації стосовно прийняття відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування розпоряджень/рішень щодо скасування державного акту на право користування землею серії Б № 031785 від 13.02.1991 року.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення Військової прокуратури до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою №1, площею 18,45 га, що розташована на території військового містечка №5, у зв'язку з бездіяльністю Міністерства оборони України щодо здійснення захисту інтересів держави.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Положеннями ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Статтею 2 Закону України «Про використання земель оборони» встановлено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
За приписами ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Пунктами 4.4, 4.5 Положення «Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» визначено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про використання земель оборони». Фонди військових містечок закріплюються на праві оперативного управління за військовими частинами, про що видаються відповідні накази Міністерства оборони України. Командир військової частини зобов'язаний забезпечувати утримання і експлуатацію за призначенням переданих військовій частині фондів і території військового містечка, квартирного майна та земельних ділянок, вживати заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів у районі розташування військової частини, забезпечувати економне використання комунальних послуг та енергоносіїв. У разі самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна командир військової частини зобов'язаний вжити заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору короткострокової оренди землі №253 від 24.12.2012 у Тарутинської районної державної адміністрації не було повноважень на розпорядження земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору.
Так, Квартирно-експлуатаційній частині Арцизького району, правонаступником якої є Білгород-Дністровська КЕЧ району, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б №031785 у 1991 році виконавчим комітетом Тарутинського районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 1970,9 га, до складу якої увійшла земельна ділянка 1/75 (Веселий Кут) площею 1565,8414 га, розташована між с. Веселий Кут Арцизького району та с.Красне Тарутинського району Одеської області (військове містечко № 5).
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників осіб, названих у ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України).
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У розумінні норм ст. 391 Цивільного кодексу України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
При цьому підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.
З огляду на викладене, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, рішення чи розпорядження власника, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/1
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що відповідачем не надано суду відповідних доказів про те, що ним законно використовується земельна ділянка №1, площею 18,45 га, розташована на території військового містечка №5 Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, суд апеляційної інстанції погоджуєься з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для користування ділянкою.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про самовільне зайняття ТОВ "Агропрайм Холдинг» спірної земельної ділянки.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині необхідності застосування строку позовної давності, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Так, відповідач зазначає про те, що прокурором подано позовну заяву з пропущенням строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №648/533/16-ц.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що позивачем у даній справі заявлено негаторний позов, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності відсутні.
З огляду на вищевикладене, доводи апелянта в частині необхідності застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судовою колегією не приймаються до уваги.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, доводи, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрайм Холдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №916/192/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №916/192/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропрайм Холдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №916/192/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по справі №916/192/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош