ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/647/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання Мамчич Р.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р.
по справі № 916/647/21
за позовом фізичної особи - підприємця Кошель Оксани Анатоліївни, м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса
за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1
про усунення перешкод в користуванні орендованим майном
суддя суду першої інстанції: Желєзна С.П.
час та місце ухвалення рішення: 09.06.2021 р., пр. - т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
за участю представників сторін:
від ОСОБА_1, м. Одеса: Безсмерта М.Т.
від фізичної особи - підприємця Кошель Оксани Анатоліївни, м. Одеса: Савицька О.М.
від Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса: Гусаров О.Л.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р. у справі № 916/647/21 та призначено її до розгляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В березні 2021 р. фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлового приміщення АДРЕСА_1, та передачі його позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне приміщення було передано фізичній особі - підприємцю Кошель Оксані Анатоліївні, м. Одеса за договором оренди від 01.12.2018 р. № 01/12-18, укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Одеса, проте приміщення, що є предметом договору оренди, використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса за відсутності на це правових підстав.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р. позов фізичної особи - підприємця Кошель Оксани Анатоліївни, м. Одеса задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , та передачі його фізичній особі-підприємцю Кошель Оксані Анатоліївні, м. Одеса.
Наведене рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт використання відповідачем нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , що свідчить про порушення прав позивача, як орендатора наведеного приміщення за договором оренди від 01.12.2018 р. № 01/12-18.
Не погодившись з наведеним рішенням, ОСОБА_1 , м. Одеса оскаржив його до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , м. Одеса зазначає, що фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса є кінцевим беніфіціаром та власником 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса, що взагалі унеможливлює порушення її прав з боку відповідача.
Крім того, ОСОБА_1 , м. Одеса зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса було укладено договір оренди спірного приміщення від 01.04.2012 р. № 6/12.
Додатковими угодами до цього договору продовжувався строк дії оренди нежитлового приміщення, зокрема додатковою угодою від 26.01.2018 р. № 26-01-18 продовжено строк дії договору оренди до 28.12.2020 р.
При цьому, як зазначає третя особа, додаткові угоди до договору оренди від 01.04.2012 р. № 6/12 не були нотаріально посвідчені, що свідчить про безпідставне перебування відповідача у спірному приміщенні та виключає можливість усунення Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса перешкод у користуванні об'єктом оренди фізичною особою - підприємцем Кошель Оксаною Анатоліївною, м. Одеса.
Перелічені вище обставини, на думку ОСОБА_1, м. Одеса, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.05.2021 р. №255866460, нежитлове приміщення, загальною площею 76,5 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1, м. Одеса.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2012 р. між ОСОБА_1 , м. Одеса (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 6/12.
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 76,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Приміщення, що орендується, надається орендарю для використання під аптечний заклад - аптеку.
Згідно з п. 4.1. договору термін оренди складає 2 роки та 11 місяців з 01.04.2012 р. по 28.02.2015 р. з моменту прийняття приміщення, що орендується на підставі підписаного договору та акту приймання-передачі.
01.06.2012 р. між ОСОБА_1 , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору від 01.04.2012 р. № 6/12
02.03.2015 р. між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду № 02-03-15 до договору оренди нежилого приміщення від 01.04.2012 р. № 6/12, згідно якої продовжено строк дії договору до 28.01.2018 р.
26.01.2018 р. між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса було укладено додаткову угоду № 26-01-18 до договору оренди нежилого приміщення від 01.04.2012 р. № 6/12, якою продовжено строк дії договору до 28.12.2020 р.
01.12.2018 р. між ОСОБА_1 , м. Одеса (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Кошель Оксаною Анатоліївною, м. Одеса (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 01/12-18.
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 76,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Приміщення, що орендується, надається орендарю для використання під аптечний заклад - аптеку.
Згідно з п. п. 3.1. - 3.3. договору передача та повернення приміщення здійснюється на підставі підписання даного договору та акту приймання-передачі приміщення орендарем та орендодавцем.
На протязі 3 (трьох) днів з моменту підписання договору орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу орендаря повинен бути забезпечений безперешкодний доступ до орендованого приміщення.
Приміщення, що орендується, повинне бути передане орендодавцю у тому ж стані, в якому воно було передане в оренду з урахуванням нормального зносу.
Пунктами 4.1., 5.1 договору передбачено, що термін оренди складає 2 роки та 11 місяців з 01.12.2018 р. по 01.11.2021 р. з моменту прийняття приміщення, що орендується на підставі підписаного договору та акту приймання-передачі.
Розмір орендної плати складає 28 000 грн.
Розмір оренди може змінюватися за згодою сторін, але не частіше одного разу на рік.
Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду.
Актом приймання - передачі приміщення (додаток №1) ОСОБА_1, м. Одеса передав, а фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса прийняла у тимчасове платне володіння та користування приміщення загальною площею 76,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
15.05.2019 р. фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса з листом № 15/02, яким проінформовано про укладення договору оренди та проханням у 7-ми денний строк звільнити займане приміщення.
08.01.2021 р. фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса повторно звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса з листом № 08/01, який містить вимогу про звільнення приміщення, яке було передано позивачу у користування згідно договору оренди нежилого приміщення від 01.12.2018 р. № 01/12-18.
З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса приміщення загальною площею 76,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не звільнило, фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса звернулась до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
За результатами розгляду матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Одеса не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В силу положень ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як зазначалося вище, 01.04.2012 р. між ОСОБА_1 , м. Одеса (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 6/12, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 76,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26.01.2018 р. між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса було укладено додаткову угоду № 26-01-18 до договору оренди нежилого приміщення від 01.04.2012 р. № 6/12, якою продовжено строк дії договору до 28.12.2020 р. Разом з тим, 01.12.2018 р. між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем Кошель О.А. було укладено договір оренди нежилого приміщення № 01/12-18, згідно умов якого Кошель О.А. передано за актом приймання - передачі у користування приміщення, загальною площею 76,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 01.11.2021 р.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Реєстру місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса здійснює роздрібний продаж лікарських засобів за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України врегульовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- викупу (приватизації) об'єкта оренди;
- ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря;
- загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Як свідчать матеріали справи, фізична особа - підприємець Кошель О.А., м. Одеса листами від 15.05.2019 р. № 15/02 та від 08.01.2021 р. № 08/01 зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса з вимогою звільнити займане приміщення, у зв'язку з укладенням договору оренди нежилого приміщення від 01.12.2018 р. № 01/12-18.
Наведені обставини справи, дають можливість дійти висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса до закінчення строку договору оренди укладеного з ОСОБА_2 було обізнано про відсутність у орендодавця наміру укласти договір на новий строк, у зв'язку з укладенням договору оренди з іншим орендарем.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в результаті укладення договору оренди між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем Кошель О.А., м. Одеса, договір оренди від 01.04.2012 р. № 6/12 укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса припинив свою дію, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи, судове рішення, яке набрало законної сили та яким договір оренди від 01.12.2018 р. № 01/12-18, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем Кошель О.А., м. Одеса визнано недійсним відсутне.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується самим відповідачем факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса нежитлового приміщення АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про про наявність правових підстав для задоволення заявлених фізичною особою - підприємцем Кошель Оксаною Анатоліївною, м. Одеса позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним майном шляхом його звільнення та передачі позивачу.
Посилання ОСОБА_1, м. Одеса на те, що додаткові угоди, якими було продовжено строк дії договору оренди від 01.04.2012 р. № 6/12 укладеного між ним та відповідачем не були нотаріально посвідчені, що свідчить про безпідставне перебування відповідача у спірному приміщенні та виключає можливість усунення Товариством з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса перешкод у користуванні об'єктом оренди фізичною особою - підприємцем Кошель Оксаною Анатоліївною, м. Одеса не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Як вбачається з додаткової угоди від 26.01.2018 р. № 26-01-18, строк дії договору оренди продовжено до 28.12.2020 р. (2 роки 11 місяців), тобто на строк, менший ніж три роки, а отже підстави для її нотаріального посвідчення відсутні.
Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 , м. Одеса про те, що фізична особа - підприємець Кошель Оксана Анатоліївна, м. Одеса є кінцевим беніфіціаром та власником 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ", м. Одеса, що взагалі унеможливлює порушення прав позивача з боку відповідача, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи закріплене приписами чинного законодавства поняття суб'єкта господарювання, якими виступають юридичні особи та фізичні-особи підприємці, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для ототожнення господарської діяльності та інтересів вказаних суб'єктів господарювання, навіть у випадку здійснення фізичною особою вирішального впливу на діяльність юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 та ч. 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р. у цій справі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, а тому правові підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р. залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді О.Ю. Аленін
М.А. Мишкіна