справа № 631/232/20
провадження № 2/631/159/21
14 вересня 2021 року смт Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Пархоменко І. О.,
при секретарі - Бондаренко І. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернулось до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.04.2016 року у розмірі 10266,11 грн та судових витрат по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 25.04.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 16275,02 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил додаються до позовної заяви (з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» можна ознайомитись на сайті http://privatbank.ua/rules). АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 19.12.2019 року має заборгованість - 10266,11 грн., яка складається з наступного: 6480,04 грн. - заборгованість за кредитом; 675,67 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 3110,40 грн. - заборгованість за пенею; 0,00 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: розрахунком заборгованості; копією Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості; витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг»; копією документу, що посвідчує особу Відповідача. Посилаючись на ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.04.2016 року у розмірі 10266,11 грн станом на 19.12.2019, яка складається з наступного: 6480,04 грн - заборгованість за кредитом; 675,67 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3110,40 грн - заборгованість за пенею та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі.
Через канцелярію суду 16.12.2020 за вхідним № 6899 представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву і заяву про застосування строку позовної давності, де зазначила що позивач не визнає позов з наступних підстав. Відповідно до п 1.1.2 Генеральної угоди заборгованість за договором від 27.11.2020 року з дати підписання Генеральної угоди становить 17475,02 гривень. Згідно із пунктом 2.1 Генеральної угоди банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 16275,02 гривень на строк 36 місяців з 25 квітня 2016 року по 30 квітня 2019 року шляхом встановлення кредитної лінії на споживчі цілі в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у встановлені у заяві, Умовах та Правилах строки. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом внесення у період з 01 по 25 число кожного місяця, щомісячного платежу у сумі 590, 46 грн. Однак позивачем по справі до позовної заяви не долучена копія кредитного договору № SAMDN500008488207 від 27.11.2010, яка б підтверджувала, що генеральна угода укладена щодо реструктиризації кредитної заборгованості саме за цим договором, що термін дії кредитного договору/основного/ не сплив, що у позивача наявне право для нарахування процентів по кредиту за вказаним договором. Відсутність примірника кредитного договору № SAMDN500008488207 від 27.11.2010 року у відповідача по справі, відсутність інформації в долученій до позовної заяви копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку № 1111110900184585855 від 27.11.2010 року, позбавляє можливості встановити якими саме кредитними послугами користувався відповідач по справі, який термін дії кредитних зобов язань відповідача по справі, а також не є та не може бути підтвердженням того, що саме ця заява від 27.11.2010 року була та є підставою для укладення кредитного договору № SAMDN500008488207 від 27.11.2010 року та підписання генеральної угоди від 25.04.2016 року. За період з 26.04.2016 року відповідачем по справі сплачена заборгованість за кредитом в сумі 11796,03 гривень. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості прострочена заборгованість за кредитом за період з 25 листопада 2016 року по 25 квітня 2017 року становить 590,46 грн х 5 місяців = 2952,30 гривень- 248,52 грн - 209,00 грн = 2494,78 грн . Щодо зазначеного розміру заборгованості позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду. Позовні вимоги банку про стягнення процентів за кредитним договором в сумі 675,67 грн. є неправомірними, оскільки не підтверджене право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, оскільки зазначене право припиняється після спливу визначеного договором/ основним/ строку кредитування, в тому числі і після спливу терміну дії генеральної угоди 30.04.2019 року. Позовні вимоги про стягнення пені є недоведеними, не передбаченими умовами генеральної угоди. Просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Через канцелярію суду за вхідним № 187 представником позивача Меркуловою В. В. надано відповідь на відзив де зазначено наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за кредитним договором від 27.11.2010 року, де сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме з 25.04.2016 по 30.04.2019 року, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платіжів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості. В угоді зазначена валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, номери кредитних договорів, суми боргу, відповідальність, права та обов'язки сторін договору та багато іншого. Тобто, ознайомившись з умовами генеральної угоди до її підписання відповідач отримав повну інформацію про умови договору та власноруч підписав генеральну угоду про реструктуризацію. Відповідач підписанням Генеральної угоди приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Угода разом з Умовами та Тарифами є кредитним договором. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку починаючи із 25.04.2016 року. Відповідно до Кредитного договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Пеня нарахована згідно з п. 2.2. Генеральної угоди, де визначено, що при порушенні Позичальником термінів погашення заборгованості, зазначених у генеральній угоді, УІП, більш ніж на 31 день, з 32 дня порушення, заборгованість вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 3695,42н. - тобто та сума штрафу яка і вказана в позовній заяві. Щодо нарахування пені в розмірі 4% по договору реструктуризації, то 30.09.2014 року Наказом СП-2014-6951966 від 30.09.2014року внесено зміни до умов договору, а саме з 01.10.2014 року у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором реструктуризації Банком нараховується пеня, розмір якої складає 4% від суми заборгованості за кредитом. Щодо строків позовної давності зазначив, що за умовами договору строк виконання зобов'язань спливає 30.04.2019 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.03.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Також, через канцелярію суду за вхідним № 6486 представником позивача Савіною А. М. надано клопотання про долучення письмових доказів по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладеня розгляду справи, або розгляду справи за його відсутності не надав.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення аналогічні викладеному у відзиві. Наполягала на застосування строку позовної давності, просила відмовити у позові у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
25.04.2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 16275,02 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Сторони зазначили, що вказана генеральна угода укладається з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язання за кредитним договором від 27.11.2010 року № SAMDN500008488207( а. с. 8)
Пунктом 1.1.2 генеральної угоди визначено суму заборгованості позичальника за кредитним договором від 27.11.2010 року № SAMDN500008488207 в розмірі 17475,02 грн.
Згідно з п. 1.1.3. дата останньої сплати заборгованості - не пізніше 30.04.2019 року.
Відповідно до пункту 2.1 генеральної угоди позивач надав відповідачу кредит у розмірі 16275,02 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на строк 36 місяців, з 25.04.2016 року до 30.04.2019 року, в обмін на зобов'язання відповідача по поверненню кредиту, сплати відсотків у розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Сплата заборгованості здійснюється з 01 до 25 числа кожного місяця шляхом надання відповідачем позивачу щомісячного платежу в розмірі 590,46 грн для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших видатків відповідно до умов та правил.
За наданим позивачем розрахунком існує заборгованість відповідача за договором № б/н від 25.04.2016 року у розмірі 10266,11 грн станом на 19.12.2019, що складається з наступного: 6480,04 грн - заборгованість за кредитом; 675,67 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3110,40 грн - заборгованість за пенею.
Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 626 договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Частина 2 цієїж статті ЦК України встановила, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що позивач свої зобов'язання за генеральною угодою від 25.04.2016 року виконав та надав ОСОБА_1 кредитній кошти. Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання по вказаній генеральній угоді, сплативши у травні 2016 року - 600 грн, у червні 2016 року - 600 грн, , у липні 2016 року - 600 грн, у серпні 2016 року - 600 грн, у вересні 2016 року - 600 грн, у жовтні 2016 року - 600 грн, у листопаді 2016 року - 600 грн, після чого припинив вносити платежі в рахунок погашення заборгованості ( а. с. 74).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у встановленому розмірі, а ОСОБА_1 , у порушення умов угоди, припинив виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором з грудня 2016 року та не вчиняв ніяких дій направлених на виконання зобов'язання за кредитним договором від 27.11.2010 року № SAMDN500008488207 та генеральною угодою від 25.04.2016 року, станом на 19.12.2019 утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 10266,11 грн, та складається з наступного: 6480,04 грн - заборгованість за кредитом; 675,67 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3110,40 грн - заборгованість за пенею.
Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
З пункту 2.1. генеральної угоді від 25.04.2016 року вбачається, що кредит у сумі 16275,02 грн видається на строк з 25.04.2016 року до 30.04.2019 року. За користування кредитом передбачена сплата процентів 1,5% на місяць. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом внесення у період із 01 по 25 число кожного місяця, щомісячного платежу в сумі 590,46 грн.
Крім того, пунктом 2.2 генеральної угоди визначено, що згідно статей 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків повернення заборгованості зазначених у цій генеральній угоді більш ніж на 31 день, по зобов'язанням строк яких не настав, строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи із 32-го дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в сумі 3695,42 грн.
Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови (обставини) за яких строк повернення кредиту змінюється.
Судом встановлено, що з грудня 2016 року ОСОБА_1 у порушення пункту 2.1. генеральної угоди припинив сплати на погашення заборгованості.
Оскільки, за пунктами 2.1., 2.2 генеральної угоди строк повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 день з моменту виникнення порушення, ураховуючи, що відповідач не сплатив щомісячний платіж у розмірі 590,46 грн до 25 грудня 2016 року, тому строком повернення кредиту є 25 січня 2017 року, тобто 32 день з моменту виникнення порушення.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов'язання і така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін.
Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987св19).
Право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та комісію передбачені договором, припинилось зі спливом строку кредитування.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов'язання за укладеною з банком генеральною угодою від 25 квітня 2016 року, у відповідача перед банком існує борг за тілом кредиту, процентами нарахованими до закінчення строку кредитування, а у позивача виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості.
Разом з тим, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі з 26 січня 2017 року припинив спачувати кошти на виконання кредитного договору від 27.11.2010 року № SAMDN500008488207 та генеральної угоди від 25.04.2016 року, проте ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаним позовом лише у березні 2020 року.
Представник позивача Мякота Т. М. подала заяву про застосування строків позовної давності.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням умов генеральної угоди змінився строк виконання основного зобов'язання, тому банк мав право з 25 січня 2017 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 23 березня 2020 року.
Ураховуючи викладене суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також нарахованими до 25 січня 2017 року процентами має бути відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності у межах якого можливе звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення процентів, нарахованих після 25 січня 2017 року є те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 381/2770/17 (провадження № 61-523св17).
Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що умови Генеральної угоди, укладеної 25.04.2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт не містять визначення розміру пені.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, укладаючи із банком генеральну угоду від 29 листопада 2013 року.
Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зазначила, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з боржником АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.
Відтак, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення пені є їх недоведеність.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами частини 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, не підлягають відшкодуванню витрати позивача, пов'язані з розглядом справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 253, 256, 257, 261, 267, 525, 530, 625, 626, 628, 638, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення буде складено 17 вересня 2021 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
Суддя І. О. Пархоменко