Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/644/21
Провадження № 2/499/373/21
Іменем України
28 вересня 2021 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт. Іванівка Березівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулася до суду із позовною заявою до Іванівської селищної ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємицею померлого за заповітом.
Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач не може оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок та вони не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Позивач у судове засідання не з'явилася, проте надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволені позовних вимог наполягала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, проти позову не заперечував.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з положенням ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд, при дослідженні доказів, якими позивач обґрунтував позов встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з по господарської книги.
Позивач є спадкоємицею померлого за заповітом, що підтверджується копією заповіту, заповіт чинний та не скасований.
Позивач вже оформила право власності на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, а саме на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,0689 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Судом встановлено, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 позивач прийняла у встановленому законом порядку: звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами зі спадкової справи.
Оформлення спадкового майна не є можливим в нотаріальному порядку, оскільки відповідно до ст.42 Закону України «Про нотаріат» та п.1 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Відповідно до відповіді нотаріуса, з якої вбачається, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , позивачу необхідно надати нотаріусу оригінали документів, що підтверджували б право власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, як зазначила позивач у позовній заяві, за життя ОСОБА_2 не встиг оформити право власності на вказаний вище житловий будинок та документи про право власності на житловий будинок не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до копії технічного паспорту на спірний будинок, право власності на даний будинок не зареєстроване, що також підтверджується матеріалами спадкової справи.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року права на нерухоме майно та їх обтяжень визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Згідно вимог ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
В силу ч.4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстрованим в Мін'юсті 18.02.2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки з громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до виписки з погосподарської книги Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області вищевказаний житловий будинок внесений в погосподарську книгу, має особовий рахунок, що підтверджується оригіналом даної виписки, так як рік побудови даного будинку - 1952 рік, головою домогосподарства вказаний ОСОБА_2 .
З огляду на вищенаведене, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 володів будинком за адресою АДРЕСА_1 , тобто йому належало право власності на зазначений будинок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд вважає за можливе позовну заяву задовольнити.
Керуючись ст.ст. 16,328,1216,1218,1221,1222,1223 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування » № 7 від 30 травня 2008 р., ст. ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 ) до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (Одеська область, Березівський район с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги 70, код ЄДРПОУ 04378439) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
СуддяІ. В. Погорєлов