Справа № 686/9201/21
Провадження № 22-ц/4820/1450/21
28 вересня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання: Шевчук Ю.Г.
за участю учасників справи: позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Латюка П.Я., представника відповідача Дзекара М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року (суддя Стефанишин С.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона більше 38 років працювала у комунальному підприємстві «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» на посаді майстра технічної дільниці №1.
Згідно наказу по підприємству №13-ж від 02.02.2021 року «Про закріплення дільниць за майстрами технічних дільниць» в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою своєчасного та якісного санітарного обслуговування і благоустрою прибудинкової території, організації, контролю та оцінки робіт, які виконуються по технічному, санітарному обслуговуванню будинків і благоустрою дворової території, за нею закріплено дільницю №4, яка є значно віддаленою від дільниці №1, що унеможливлює прибуття її на цю дільницю та виконання на ній трудових обов'язків.
Позивач вважає, що за станом здоров'я не в змозі виконувати посадові обов'язки на закріпленій дільниці №4, згідно вище зазначеного наказу.
Вважає наказ таким, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства та дійсним обставинам справи, порушує її права. Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №13-ж від 02.02.2021 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає, що рішення суду незаконним через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Посилається на те, що суд не звернув належної уваги на те, що про прийняття наказу ОСОБА_1 до 02.02.2021 року до відома не ставили.
Звертає увагу, що медичну довідку №158 від 13.04.2021 року було надано на запит відповідача, без належного обстеження стану здоров'я ОСОБА_1 так і її робочого місця - 4 дільниці, тобто всупереч вимог чинного трудового законодавства.
Зазначає, що переміщення ОСОБА_1 згідно наказу №13-ж від 02.02.2021 року з дільниці №1 на дільницю №4 відбулось без її згоди та згоди виборчого профспілкового органу КП «Управляюча муніципальна компанія «Дубове».
Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працювала в Комунальному підприємстві «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» на посаді майстра технічної дільниці №1.
Згідно п.1 розділу ІІ «Завдання та обов'язки» посадової інструкції №14 майстра (технічної дільниці) основним завданням майстра по технічній експлуатації, санітарному обслуговуванню житлового фонду і благоустрою прибудинкової території є організація, контроль, оцінка робіт, які виконуються по технічному, санітарному обслуговуванню будинків і благоустрою дворової території за закріпленою за майстром дільницею (а.с.22 зворот).
В зв'язку з виробничою необхідністю, згідно наказу по підприємству №13-ж від 02.02.2021 року «Про закріплення дільниць за майстрами технічних дільниць» в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою своєчасного та якісного санітарного обслуговування і благоустрою прибудинкової території, організації, контролю та оцінки робіт, які виконуються по технічному, санітарному обслуговуванню будинків і благоустрою дворової території, за майстром технічних дільниць ОСОБА_1 закріплено дільницю №4 (а.с. 7).
Згідно акту від 02.02.2021 року ОСОБА_1 відмовилась від проставлення підпису про ознайомлення з наказом №13-ж від 02.02.2021 року по УМК «Дубове» (а.с.26).
Відповідно до актів від 05.04.2021 року, 06.04.2021 року, 07.04.2021 року, 15.04.2021 року ОСОБА_1 не бажає виконувати і відмовилася усно неодноразово виконувати свої обумовлені трудовим договором та чинним законодавством, посадовою інструкцією та вказаним вище наказом трудові обов'язки з 05.04.2021 року по 14.04.2021 року на дільниці №4 (а.с.31, 32, 36, 39).
Судом встановлено, що на день прийняття спірного наказу 02.02.2021 р. позивачем не було надано документів про підтвердження факту погіршення стану здоров'я і про неможливість працювати на дільниці №4.
Даними медичної довідки №158 від 13.04.2021 року поліклініки №4 КП «Хмельницького міського лікувально-діагностичного центру підтверджується, що відносно стану здоров'я майстра технічної дільниці ОСОБА_1 проти показів, не виявлено (а.с.37).
З акту Управління Держпраці у Хмельницькій області №ХМ2392/175/АВ від 22.04.2021 року складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду вбачається, що порушень трудового законодавства при прийнятті спірного наказу №13-ж від 02.02.2021 року, не виявлено (а.с.45-48).
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що аргументи позивача про незаконність наказу №13-ж від 02.02.2021 року є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, судом не встановлено порушення прав позивача при прийнятті спірного наказу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Згідно ст. 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
В пункті 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.11.2017 року у справі № 6-1471 цс 17 зазначена норма трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, в зв'язку з виробничою необхідністю згідно наказу по підприємству №13-ж від 02.02.2021 року було закріплено певний перелік будинків за майстрами з вказаними технічними дільницями (а.с.7).
Доцільність запровадження відповідачем вищенаведених змін в організації виробництва і праці, а також право відповідача на запровадження таких змін передбачено статями 42, 44 Господарського кодексу України, якими визначено, що суб'єктам підприємницької діяльності надано право самостійно визначати порядок залучення та використання матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів (в тому числі і трудових), самостійно встановлювати та змінювати організацію виробництва і праці.
З огляду на зазначене, відповідач був вправі впроваджувати будь-які зміни в організації виробництва і праці як в цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності.
Отже, дії відповідача щодо зміни в організації виробництва та праці були обґрунтованими та документально оформленими. Відповідач дотримався установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.
Таким чином, доводи позивача, наведені в апеляційній сказі, що на підприємстві відповідача не відбувалось змін в організації виробництва і праці і що саме вважається змінами в організації виробництва і праці, спростовуються наданими відповідачем доказами того, що у відповідача дійсно була необхідність переміщення ОСОБА_1 у тій же організації на інше робоче місце, у тій же місцевості, у межах тієї ж спеціальності, кваліфікації, посади обумовленої трудовим договором без зміни істотних умов праці, відповідно до статті 32 КЗпП України.
Закріплення за позивачем майстерської дільниці №1 не є переведенням в іншу місцевість у розумінні статті 32 КЗпП України, оскільки її робоче місце було визначене в межах Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» та міста (однієї місцевості) зі збереженням посадових обов'язків у межах тієї ж спеціальності, кваліфікації та обов'язків, передбачених посадовою інструкцією.
Доводи позивача про те, що переміщення згідно наказу №13-ж від 02.02.2021 року з дільниці №1 на дільницю №4 відбулось без її на те згоди є необґрунтованим.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином повідомив позивача про зміну місця праці, проте позивач не надала згоди на продовження роботи на новому місці, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Актом від 02.02.2021 року, складеним Комунальним підприємством «Управляюча муніципальна компанія «Дубове», зафіксований факт ознайомлення з наказом №13-ж від 02.02.2021 року по УМК «Дубове» «Про закріплення дільниць за майстрами технічних дільниць», зокрема за майстром ОСОБА_1 закріплено дільницю №4, зазначено, що працівник відмовилася від проставлення підпису і не проставила свій підпис про ознайомлення з цим наказом (а.с.9).
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що ОСОБА_1 не заперечувала, що вона була ознайомлена із повідомленням про зміну місця виконання службових обов'язків. Заперечення ОСОБА_1 щодо їх правової природи в частині наявності змін в організації виробництва є необгрунтованим.
Посилання ОСОБА_1 про те, що за станом здоров'я вона не в змозі виконувати посадові обов'язки на дільниці №4, не знайшли свого підтвердження.
Колегією суддів встановлено, що на день прийняття наказу 02.02.2021 року позивачкою не було надано документів про підтвердження факту погіршення стану здоров'я і про неможливість працювати внаслідок цього саме замість дільниці №1 вже на дільниці №4.
Документи як письмові докази такого факту позивач надала лише з заявою від 04.04.2021 року екіприз із медичної картки амбулаторного хворого про погіршення здоров'я і ускладнень станом на 24.02.2021 року після лікування від наслідків коронавірусу з 21.09.2020 року по 16.10.2020 року та продовження лікування на дату видачі екіпризу.
04.04.2021 року надано працівником також довідку від 02.03.2021 року з висновком ЛКК КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради (поліклініка №4) про визначення протипоказання фізичних навантажень і тривалий час перебування в стоячому положенні. Однак, як вбачається із довідки, не вказано у цьому висновку конкретних протипоказань саме на цій посаді при такому обсязі повноважень і обов'язків, які позивач повинна виконувати до сьогодні та має виконувати на новій дільниці.
Крім цього, відповідно до направлення зі згоди позивача до КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради та результатами обстеження медкомісією згідно довідки від 13.04.2021 р. визначено придатною для роботи за професією майстра технічної дільниці ОСОБА_1 . Доказів протипоказання виконання роботи на зазначеній дільниці за станом здоров'я апелянт не надала.
Не надано апелянтом доказів зміни, внаслідок переведення на іншу дільницю, істотних умов праці.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону.
Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 375 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк