Справа № 444/640/20
Провадження № 2/444/103/2021
15 вересня 2021 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Сагаль Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 , третя особа: Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Жовківської РДА про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Жовківської РДА про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Свої позовні вимоги мотивує тим, що Великодорошівською сільською радою встановлено, що на території Великодорошівської сільської ради Жовківського району Львівської області має місце використання земельної ділянки, на якій розміщена тимчасова споруда, без правовстановлюючих документів. Зокрема, торговий павільйон по АДРЕСА_1 , який встановлений гр. ОСОБА_1 навпроти адмінбудівлі Великодорошівської сільської ради по АДРЕСА_2 , що на даний час функціонує з порушенням вимог ст. 212 Земельного Кодексу України, ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно звернень Великодорошівської сільської ради від 30.05.2017 №210, від № 42, ОСОБА_1 на письмові вимоги Великодорошівської сільської ради не відреагував та не надав жодних дозвільних документів, які надають право на користування земельною ділянкою, на якій розташована тимчасова споруда. Незважаючи на письмові попередження останній не вживає заходів щодо демонтажу даної споруди.
Зазначає, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області в результаті здійснення державного контролю встановлено, що гр. ОСОБА_1 самовільно використовується земельна ділянка комунальної власності із земель загального користування площею 0.0150 га. на котрій встановлено торговий павільйон, чим порушено ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП. Також за участі представника Великодорошівської сільської ради, у присутності порушника ОСОБА_1 складено відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення, вручено припис на усунення порушень вимог земельного законодавства, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення та розраховано розмір заподіяної шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.
Також із листа Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області від 03.04.2019 за № 18-13-0.4-573/90-19 вбачається, що при повторній перевірці встановлено, що припис ОСОБА_1 не виконано, порушення вимог земельного законодавства не усунуто, про що 10.10.2018 складено Акт за № 895-ДК/864/АП/09/01/-18. В результаті здійснення державного контролю ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., та повторно видано припис про усунення порушень вимог земельного законодавства. Штраф за невиконання вимог винесеного припису ОСОБА_1 сплатив в добровільному порядку. Отже позивачем з'ясовано, що відповідачем ОСОБА_1 встановлено торгівельний павільйон, який містить ознаки стаціонарної тимчасової споруди з порушенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» № 224 від 21.10.2011 року, без належних для цього документів, а саме паспорта прив'язки.
Станом на день подання позову відповідач ОСОБА_1 не надав жодних документів, які надавали б право користування земельною ділянкою, по АДРЕСА_2 , на якій розміщена тимчасова споруда та не вжив заходів щодо демонтажу даної споруди. А тому у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування змушені звернутись до суду з даним позовом. Позовні вимоги просить задоволити.
Представник позивача Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду подав клопотання про слухання справи у відсутності представника ради, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просить такі задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності. Проти позовних вимог заперечує, зазначає, що він являється неналежним відповідачем, оскільки власником самовільно збудованої тимчасової споруди є його брат ОСОБА_2 , у позові просить відмовити повністю.
Представник третьої соби Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Жовківської РДА в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такогобув повідомлений належним чином, однак на адресу суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Оскільки сторони по справі в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч. 2 ст. 81 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що на території Великодорошівської сільської ради Жовківського району Львівської області має місце використання земельної ділянки, на якій розміщена тимчасова споруда, без правовстановлюючих документів. Зокрема, торговий павільйон по АДРЕСА_1 , який встановлений гр. ОСОБА_1 навпроти адмінбудівлі Великодорошівської сільської ради по АДРЕСА_2 , що на даний час функціонує з порушенням вимог ст. 212 Земельного Кодексу України, ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до листів №210 від 30.05.2017 року та №42 від 28.01.2019 року вбачається, що Великодорошівська сільська рада просить громадянина ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудований торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_2 та перенести його на орендовану ним земельну ділянку в АДРЕСА_1 .
Відповідно до актів обстеження земельної ділянки від 10.10.2017 року та 07.03.2018 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 користується без правовстановлюючих документів земельною ділянкою орієнтовною площею 0,0150 га, на котрій встановлений торговий павільйон орієнтовною площею 14 кв.м..
Відповідно до листа Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області №18-13-0.4-629/90-18 від 10.04.2018 року вбачається, що Управлінням контролю за за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області разом з представником Великодорошівської сільської ради 03.04.2018 року складено акт перевірки, акт обстеження земельної ділянки та в присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, вручено припис на усунення порушень вимог земельного законодавства. Винесено пгостанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та розраховано розмір заподіяної шкоди за самовільне зайняття земельної відповідно до вимог Постанови КМ України № 963 від 25.07.2007 року.
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №895-ДК/864/АП/09/01/-18 від 10.10.2018 року вбачається, що порушення вимог земельного законодавства, щодо земельної ділянки площею 0,0150 га на території Великодорошівської сільської ради в АДРЕСА_1 - не усунено.
Тобто враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що гр. ОСОБА_1 , отримавши особисто припис Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області №255-ДК/0060 Пр/03/01/-18 від 03.04.2018 року - не виконав його. Тобто твердження відповідача ОСОБА_1 , що самовільно збудований торговий павільйон йому не належить, а належить його братові ОСОБА_2 - не знайшли свого документального підтвердження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Самовільне зайняття без оформлення права користування земельною ділянкою порушує право Великодорошівської сільської ради, передбачене статтею 12 Земельного кодексу України, оскільки тільки власник має право розпоряджатися своїм майном. Порушення інтересів сільської ради полягає в тому, що власник землі - Великодорошівська сільська рада не може вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, а землекористувач використовувати її для своїх потреб.
Як визначено в статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
У ст. 13 Закону України «Про оренду землі» наведено визначення договору оренди землі. Відповідно до норм вказаної статті - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав- учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. З, ст. 8).
Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Відповідно до вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.
У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення Великодорошівської сільської ради до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Інтерес держави у даному випадку полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу.
Відповідно до ч. 2 п.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача. А тому, суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 23, 141, ч.2 ст.247, ст.258, 259, 264, 265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (ІПН№ НОМЕР_1 ) за власний рахунок привести до попереднього стану земельну ділянку, площею 0.0150 га, яка належить Куликівській селищній (колишній Великодорошівській сільській) раді та розташована у АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасової споруди (торгового павільйону).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН№ НОМЕР_1 ) на користь Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області судовий збір в сумі 2102,00 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Мікула В. Є.