Справа № 263/6474/21
Провадження № 2/263/1889/2021
29 вересня 2021 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Соловйова О.Л., за участю секретаря судового засідання Кирилюк В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоотриманої пенсії,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хмаріна О.В. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправної та стягнення недоотриманої пенсії. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В день його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла недоотримана за життя пенсія у розмірі 225 116,96 грн. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Кудлаєвим О.О. від 07.12.2020, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 . Позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за отриманням належної йому, на праві приватної власності грошової суми - 225 116,96 грн., однак виплачена була тільки грошова сума у розмірі 183001,59 грн. У зв'язку з тим, що наявна різниця у виплаченій недоотриманій пенсії у розмірі 42115,37 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму та визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати вказаної суми.
Відповідач Маріупольське об'єднане УПФУ Донецької області своїм право не скористалося та відзив на позов до суду не подало.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.05.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено сторонам у справі їх право та строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та письмових заперечень.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2021 року замінено неналежного відповідача - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3). Вищевказана ухвала отримана 18 серпня 2021 року.
Представник позивача - адвокат Хмаріна О.В. надала до суду заяву з клопотанням провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача надав 29 вересня 2021 року на електронну адресу суду письмовий відзив, з якого вбачається, що Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області позовні вимоги не визнає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що недоотримана пенсіонером з власної вини пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що вчинений актовий запис № 456.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 грудня 2020 року, виданим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Кудлаєва О.О., спадкоємцем до зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дружина - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, зокрема з: недоотриманої пенсії у розмірі 225116 грн. 96 коп., що належала спадкодавцю, що підтверджується листом-повідомленням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 листопада 2019 року № 13175/34-2/10.
Відповідно службового чеку від 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 виплачено 183001 грн. 59 коп.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
При цьому, обставини, що стосується перерахування та відповідно отримання суми пенсії за віком у розмірі 183001,59 грн. не заперечувалися жодною із сторін, тому вони відповідно до ст. 81 ЦПК України окремому доказуванню не підлягають.
Предметом спору (зміст позовних вимог) між сторонами є стягнення нарахованої, однак не виплаченої у повному обсязі пенсії за віком, яка входить до спадкової маси у розмірі 225116,96 грн., ці обставини стороною відповідача не спростовані.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми.
Відповідно до положень статті 46 Закону № України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується до вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу або своєчасно не отриманих пенсіонером, на виплату яких він мав право, з власної вини.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Отже, норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, що регулюються нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених норм матеріального права, правові підстави для обмеження виплати недоотриманої спадкодавцем пенсії за період три роки до дня звернення спадкоємця за отриманням пенсії відповідно до ст. 46 наведеного Закону у відповідача були відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає обмеження виплати недоотриманої пенсії строком три роки необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами матеріального права, згідно з якими сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім'ї у повному обсязі, тому позовні вимоги на суму 42115,37 грн. ґрунтуються на нормах ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та підлягають задоволенню.
При цьому обставини щодо недоплати вказаної суми відповідачем не спростовані.
Щодо вимог позивача про визнання дії відповідача незаконними щодо несплати в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
З огляду на те, що спірна сума уже нарахована відповідачем, але не сплачена, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав буде саме стягнення суми в розмірі 42115,37 грн. з відповідача, з урахуванням приписів ст. 5 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
При зверненні із позовом до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., тому з урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1218, 1227 ЦК України, ст. ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 89, 158, 160, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоотриманої пенсії - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , недоотриману суму пенсію у розмірі 42 115,37 грн, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не була отримана ним за життя, які набуті ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 908 грн.
В інший частині вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Л. Соловйов