Справа №162/503/21
Номер провадження 2-а/162/27/2021
23.09.2021 року смт Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Цибень О.В.,
з участю секретаря судового засідання Будько І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого ДОП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кравчука Сергія Адамовича, поліцейського СРПП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Корецького Юрія Вікторовича та Головного управління Національної поліції у Волинській області про оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася в суд до старшого ДОП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кравчука С.А., поліцейського СРПП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Корецького Ю.В. та ГУНП у Волинській області із вказаним позовом.
Позивач обгрунтовує вимоги тим, що 16.07.2021 року поліцейським СРПП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Корецьким Ю.В. та 20.07.2021 року старшим ДОП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кравчуком С.А. на неї накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 183 КУпАП, а саме здійснення завідомо неправдивих викликів працівників поліції щодо вчинення протиправних дій членами її родини.
Вказує, що протиправна поведінка з боку членів її сім'ї дійсно мала місце, однак працівники поліції після опитування осіб, причетних до цього не знайшли достатньої доказової бази на підтвердження таких проступків, вважає, що відповідачі, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили виклик працівників поліції, притягнули її до адміністративної відповідальності. Тому вважає вказані постанови незаконними і такими, що підлягають скасуванню.
Крім цього, просить поновити строк на оскарження постанов, оскільки в день прийняття вона їх не отримувала, а отримала 10.08.2021 року від працівників поліції, що підтверджується супровідним листом, а тому до суду із позовом звернулася із дотриманням строку.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
23.09.2021 року від відповідачів надійшли копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП 20.07.2021 року та диск з відео відображенням обставин притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП 16.07.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, подані відповідачами докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що копію постанови у день її складання позивач не отримувала. З доданого до позову супровідного листа ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області №Д-34 вбачається, що вказані постанови направлені ОСОБА_1 10.08.2021 року.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, які визнаються поважними, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення з позовною заявою.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з постановою серії ГАВ №089391 від 20.07.2021 року що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за неправдивий виклик працівників поліції, за що відповідальність встановлена ст. 183 КУпАП. А саме, ОСОБА_1 повідомила на Урядову «гарячу лінію», що її мати вживає алкогольні напої та примушує мешканців бити доньку. В ході опрацювання даного звернення інформація виявилась неправдивою.
Судом із наданих відповідачем Кравчуком С.А. копій матеріалів справи встановлено, що за фактом звернення ОСОБА_1 проводилась перевірка обставин, за наслідками якої інформація, яка надійшла, не знайшла свого підтвердження. Вказане підтверджується листом №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області №Д-30/53/2/01-2021 від 26.07.2021 року, рапортом капітана поліції Кравчука С.А., довідкою про результати розгляду матеріалів по зверненні ОСОБА_1 , письмовими пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП, тому в частині задоволення вимоги про скасування постанови старшого ДОП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кравчука С.А. слід відмовити.
Із постанови серії ГАВ №091545 від 16.07.2021 року вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за неправдивий виклик працівників поліції, а саме 16.07.2021 року, за що відповідальність встановлена ст. 183 КУпАП. А саме, ОСОБА_1 повідомила на лінію «102», що батько вчиняє домашнє насильство, хоча насправді такого факту не було.
Відповідачем Корецьким Ю.В. суду надано відеозапис на підтвердження обставин, вказаних у протоколі. Однак, відображене на даному відеозаписі не спростовує зазначені позивачем обставини в обгрунтування позову . Крім цього, на відеозаписі поліцейським зазначається про опитування батьків заявниці по вказаному факту, проте жодних доказів цього суду не надано.
Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, суд констатує, що відповідач жодним чином не довів правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно були вчинене вказане адміністративне правопорушення.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" (від 6 грудня 1988 року, серія А, № 146, с. 31, п. 77 ) ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
В даному випадку посилання представника органу владних повноважень на порушення позивачем ст. 183 КУпАП будь-якими доказами не підтверджені, а тому зазначені позивачем обставини в обгрунтування позову - не спростовані.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв'язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог ст. 183 КУПАП, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про скасування постанови поліцейського СРПП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Корецького Ю.В. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,9, 251, 255 КУпАП, ст.ст. 72-74, 283, 293 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до старшого ДОП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кравчука Сергія Адамовича, поліцейського СРПП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Корецького Юрія Вікторовича та Головного управління Національної поліції у Волинській області про оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову поліцейського СРПП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Корецького Юрія Вікторовича серії ГАВ №089391 від 20.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні вимоги про скасування постанови старшого ДОП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кравчука Сергія Адамовича ГАВ №091545 від 16.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 28 вересня 2021 року.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області О.В. Цибень