16 вересня 2021 року Справа № 160/13761/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінню №135 треста «Дніпростальконструкція»;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2021, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управління №135 треста «Дніпростальконструкція» та провести виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачу призначена пенсія по інвалідності, 2 група, загальне захворювання. Однак, відповідачем до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні № 135 треста «Дніпростальконструкція». З метою підтвердження періодів трудового стажу позивач звернувся до відповідача з заявою, за результатами розгляду якої, відповідачем прийнято 02.07.2021 рішення № 2, що для підтвердження ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135» недостатньо документів. Позивач не погоджується з відмовою відповідача та зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування пенсії.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 01 вересня 2021 року; витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 01.09.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копія ухвали засобами телекомунікаційного зв'язку направлена сторонам на адреси електронної пошти 25.08.2021, відповідачу разом з копією позовної заяви, тобто строк на подання відзиву до 09.09.2021.
Суд зазначає, що станом на 09.09.2021 від відповідача до суду відзив на позов та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, не надходили.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 16.09.2021 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 17.08.2021 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв'язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження Головному управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області процесуального строку, встановлений судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 01.03.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Після призначення пенсії позивач звернувся 21.05.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження періодів роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція».
На звернення позивача, Відділ перерахунків пенсій № 2 Управління Пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 10.06.2021 за № 18910-14802/С-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення» відмовив в зарахування до стажу позивача період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція», оскільки у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.08.1981 наявні невідповідності назви установи при прийомі на роботу та звільненні, тобто запис про звільнення завірено печаткою іншого підприємства - Дочірнього підприємства Дніпропетровське будівельно-монтажне управління відкритого акціонерного товариства «Дніпростальконструкція», запис про перейменування установи до трудової книжки не внесено.
Тому, як зазначено в листі відповідача, визначити правомірність записів, внесених різними установами та відповідно, зарахувати до стажу позивачавищезазначений період не має підстав.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.08.1981, останній прийнятий в Будівельно-монтажне управління №135 треста «Дніпростальконструкція» на посаду столяром-теслярем, 4 розряду, на підставі наказу №255 від 05 серпня 1981 року (запису передує відбиток штемпелю з назвою підприємства на російській мові: «Строительно-монтажное управление-135 ордена Ленина треста «Днепростальконструкция») (запис № 1 від 10 серпня 1981 року).
Наказом № 129 від 21.04.1982 звільнений з 30.04.1982 за п. 3 ст. 36 КЗпП України з призивом до Радянської армії, Служба в Радянській армії (військовий квиток НОМЕР_2 ).
Наказом № 212к від 31.07.1984 ОСОБА_1 прийнятий 01.08.1984 столяром-теслярем, 4 розряду (запису передує відбиток штемпелю з назвою підприємства на російській мові: «Строительно-монтажное управление-135 ордена Ленина треста «Днепростальконструкция»)
Наказом № 140 від 01.12.1987 позивачу присвоєно 3 розряд тесляра.
Наказом № 112 від 22.11.1989 позивачу присвоєно 4 розряд тесляра.
Відповідно до наказу № 20 від 01.08.1991 позивачу присвоєно 5 розряд тесляра
Відповідно до наказу № 60к від 04.09.2000, ОСОБА_1 04.09.2000 звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, запис завірено печаткою Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135».
Згідно з профспілковим квитком № НОМЕР_3 , виданого 26.12.1985, позивача 01.08.1984 прийнято на облік профспілки Будівельно-монтажного управління №135 треста «Дніпростальконструкція» (копія наявна в матеріалах справи).
Також почесною грамотою від 04.11.1986 нагороджено позивача - тесляра Будівельно-монтажного управління 135 треста «Дніпростальконструкція» за активну та високовиробничу роботу та особисту ініціативу при будівництві житла в с Лукаши Баришевського району Київської області.
25.03.1991 ОСОБА_1 було видано довідку мовою оригіналу: «Строительно-монтажным управлением-135 ордена Ленина треста «Днепростальконструкция», що він дійсно працює в Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» на посаді тесляра.
Згідно з інформацією з газети мовою оригіналу: «Днепр вечерний», № 183 від 07.08.1986 підтверджено проходження стажу тесляра Будівельно-монтажного управління 135 треста «Дніпростальконструкція» ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 з вказаними вище документами та з заявою про підтвердження періодів трудового стажу на підставі показань свідків звернувся до відповідача.
20.07.2021 Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ухвалила рішення № 2 про результати розгляду заяви позивача про підтвердження періодів трудового стажу на підставі показань свідків.
Відповідно до рішення № 2 від 20.07.2021 Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановила наступне:
- згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 04.09.2000 працював теслярем будівельно-монтажного управління № 135 тресту «Дніпростальконструкція», звільнений з Дочірнього підприємства «Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135», документи про реорганізацію відсутні;
- згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру державна реєстрація Дочірнього підприємства ВАТ «Дніпростальконструкція» Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135 (код 05427105) припинена за судовим рішенням у зв'язку з банкрутством;
- згідно з довідками від 02.04.2021 № С-1121/0/217-21 Державного архіву Дніпропетровської області, від 24.05.2021 № 8/1-1337 архівного управління Дніпровської міської ради, документи ДП ДБМУ № 135 на зберігання до архівних управлінь не надходили;
- в довідці з ЄДР зазначено, що засновником підприємства є ВАТ «Дніпростальконструкція» (01413490), яке перебуває в стані припинення;
- свідок, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджує, що у період її роботи у Дніпропетровському будівельно-монтажному управлінні № 135 разом з нею працював заявник ОСОБА_1 , записами трудової книжки підтверджується робота малярем - штукатуром на зазначеному підприємстві з 02.06.2981 по 10.12.2001;
- свідок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджує, що у період її роботи у Дніпропетровському будівельно-монтажному управлінні № 135 разом з нею працював заявник ОСОБА_1 , записами трудової книжки підтверджується робота ОСОБА_3 на зазначеному підприємстві малярем-штукатуром з 01.04.1977 по 01.03.2001;
- в індивідуальних відомостях про застраховану особу відомості про роботу ОСОБА_1 в ДП ДБМУ № 135 відсутні. Засновник ВАТ (ПАТ) «Дніпростальконструкція» не ліквідовано, інформація про відсутність документів ліквідованого дочірнього підприємства не надана.
За таких обставин, 20.07.2021 Комісією при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №2, що для підтвердження ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Дочірньому підприємстві «Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135» недостатньо документів.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Абзацом 1 частини 1статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу 1 частини 2статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу частини 4 статті 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України та згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі КМУ).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
При цьому, як визначено пунктом 4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27 квітня 1993 року, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пункту 2.6 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1981 виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із засвідченням підписами відповідальної особи та печаткою роботодавця.
Однак, відповідачем взагалі не включено до трудового стажу позивача його період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» з підстав недостатності документів та відсутності запису в трудовій книжці про перейменування установи.
Щодо спірного періоду роботи позивача, судом досліджено трудову книжку позивача НОМЕР_1 від 11.08.1981, запис № 1 від 10 серпня 1981 року свідчить про прийняття ОСОБА_1 в Будівельно-монтажне управління №135 треста «Дніпростальконструкція» на посаду столяра-тесляра, 4 розряду, на підставі наказу №255 від 05 серпня 1981 року (запису передує відбиток штемпелю з назвою підприємства на російській мові: «Строительно-монтажное управление-135 ордена Ленина треста «Днепростальконструкция»).
Відповідно до наказу № 60к від 04.09.2000 ОСОБА_1 04.09.2000 звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, запис завірено печаткою Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135 (код ЄДРПОУ 05427105).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135 (код ЄДРПОУ 05427105) припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 у справі № Б26/13-09.
Слід зазначити, що у період з 01.08.1984 по 04.09.2000 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162 (далі Інструкція № 162), згідно з пунктом 2.14. якої у разі, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване в таке-то", а в графі 4 проставляється підстава перейменування наказ (розпорядження), його дата і номер.
Аналогічні вимоги до порядку ведення трудових книжок містяться і в Інструкції № 58.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом по справі № 275/615/17 (К/9901/768/17) від 07 лютого 2018 року.
Крім того, позивач на підтвердження спірного трудового стажу звертався до архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради з запитом про надання архівної довідки про підтвердження стажу роботи та заробітну плату в Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція», однак згідно з листом архівного управління від 24.05.2021 №7/1-1337 повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) вищезазначеного підприємства до архівного управління Департаменту не надходили.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що страховий стаж позивача за період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» підтверджений відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.08.1981. Достовірність записів сумніву не викликає.
Крім того, суд враховує, що з метою додаткового підтвердження цього періоду трудового стажу позивачем під час звернення до відповідача з заявою про підтвердження періодів трудового стажу були розглянуті показання свідків, надано профспілковий квиток № 16166995, грамоту від 04.11.1986, довідку про підтвердження його роботи у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція», тобто позивачем було вжито всіх можливих заходів для підтвердження спірного періоду роботи у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція».
Доказів того, що позивач не працював або його період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує у собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
При цьому суд враховує відсутність вини позивача щодо відсутності у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.08.1981 записів про перейменування підприємства з Будівельно-монтажного управління №135 треста «Дніпростальконструкція» на Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське будівельно-монтажне управління № 135» внаслідок перейменування або реорганізації, на якому працював ОСОБА_1 , з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії.
Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його трудового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Суд звертає увагу, що відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Враховуючи наведене, а також те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки позивача відповідачем не надано, пенсійний орган протиправно відмовив зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» з 01.08.1984 по 04.09.2000.
Така позиція суду узгоджується і з висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також, судом враховано, що внаслідок відсутності у пенсійного органу індивідуальних відомостей про застраховану особу (позивача), на що посилається відповідач у оскарженому рішенні № 2 від 20.07.2021, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» з 01.08.1984 по 04.09.2000, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) не може бути самостійною підставою для позбавлення особи права на врахування стажу або права на пенсію. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 482/434/17.
Суд наголошує, що оскільки позивач не може відповідати за неналежне виконання роботодавцем свого обов'язку щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, підстави для не зарахування йому до страхового стажу спірного періоду роботи - відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Статею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-I передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Разом з тим, вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» підлягають коригуванню, з огляду на наступне.
Бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи, тобто не вчинення дій.
В даному випадку рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 2 від 20.07.2021 відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція».
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про незарахування наведеного періоду до страхового стажу з моменту звернення позивача із заявою про призначення пенсії, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак, з метою ефективного захисту порушених прав позивача належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 2 від 20.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» та зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з моменту призначення пенсії, з урахуванням загального страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» та виплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу, а тому позовні підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (частина 1 статті 139 КАС України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено 1 вимогу немайнового характеру (про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція») та 1 похідну вимогу (про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінню №135 треста «Дніпростальконструкція»).
Позивачем при подачі адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2 724,00грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2223300949.1 від 09.08.2021.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову ставка судового збору для фізичною особою сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року становить 2 207,00 гривні.
За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за подання цього адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. (2 207,00 * 0,4 = 908,00 грн.).
Оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00грн.
При цьому, позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі, який відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернений за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Щодо вимог про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Крім того, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 05.08.2021 між Адвокатським бюро «Коптілов» в особі керуючого бюро, адвоката Коптілова Юрія Володимировича (Адвокатське бюро), та Стрекаловим Сергієм Семеновичем (Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №5-08.
Відповідно до п.1.1. вказаного Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору предметом Договору є: підготовка позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, консультація, супроводження справи в суді першої інстанції (участь у судовому засіданні, підготовка пояснень, заперечень - за необхідністю).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість наданих юридичних послуг адвокатського бюро складає 4 000,00 грн.
Факт оплати за надані послуги на вищезазначену суму підтверджується квитанцією від 05.08.2021 № 0.0.2219950452.1.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.
Разом з тим, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи, суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, заявлена позивачем вартість правничої допомоги у цій справі у розмірі 4 000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи, зважаючи, що дана справа є справою незначної складності, яка підлягає розгляду та розглянута судом в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 2 000,00 грн.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 2 від 20.07.2021 щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з моменту призначення пенсії, з урахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 по 04.09.2000 у Будівельно-монтажному управлінні №135 треста «Дніпростальконструкція» та з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094,м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно