Справа № 594/1256/21
28 вересня 2021 року м.Борщів
Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Губіш О.А.
при секретарі - Окулянко У.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Шевчук Валентина Олексійовича, як представника боржника ОСОБА_1 , про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Заліщицького відділу ДВС у Тернопільській області Південно-Західного МРУ Міністтерства юстиції ( м. Івано-Фрнківськ) Небеснюк З.М., скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
Адвокат Шевчук В.О., як представник боржника ОСОБА_1 , звернувся до суду з даною скаргою, посилаючись на те, що рішенням Борщівського районного суду від 24.06.2021 у цивільній справі №594/637/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Поряд з тим зазначив, що на підставі виконачого листа та заяви про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження та старшим державним виконавцем Заліщицького відділу ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 06.05.2021 і до досягнення сином повноліття.
Крім того зазначив, що умовою стягнення із боржника аліментів у розмірі, що перевищує платіж за один місяць, який був допущений до негайного виконання, є набрання рішенням суду законної сили. Станом, як на день видачі виконавчого листа, так і на день винесення оскаржуваної постанови, рішення суду не набрало законної сили. Крім того, зазначене рішення суду оскаржується в апеляційному порядку, а тому вважає, що відсутні підстави для винесення оскажуваної постанови.
Посилаючись на правомірність своїх вимог вказав, що боржник оскаржувану постанову отримав особисто 10 вересня 2021 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а тому, звернення до суду із скаргою 13 вересня 2021 року, вважає поданим у визначені законом строки.
За клопотанням скаржника розгляд справи було розпочато в режимі відеоконференції з таким через систему EASYCON, в ході чого адвокат Шевчук В.О. зазначив, що скаргу підтримує повністю та просив таку задоволити.
Проте, через неналежні технічні умови та у зв'язку з цим неможливістю продовження розгляду справи в режимі відео конференції, за відсутності інших учасників судового провадження, скаржник просив розгляд справи продовжити без його участі.
Представник Заліщицького відділу ДВС у Тернопільській області Південно - Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано - Франківськ) в судове засідання не з'явився. Виконуючий обов'язки начальника відділу Чокан Б. подав до суду заперечення на скаргу, у яких просив розгляд справи проводити у відсутності представника відділу, а у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що державний виконавць діяв відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», і дії виконавця є законними.
Стягувач за виконавчим листом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, до суду подала заперечення на скаргу, у яких просила розгляд справи проводити у її відсутності, а у задоволенні скарги відмовити, оскільки така є необгрунтованою, доводи скарги засновані на хибному розумінні чинного законодавства, крім того, скаржником не надано доказів того, що дії державного виконавця призвели до будь-якого порушення його прав і з нього стягнуто аліменти у розмірі, що перевищує платіж за один місяць, який був допущений до негайного виконання.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши доводи поданої ним скарги, заперечення виконуюючого обов'язки начальника Заліщицького відділу ДВС у Тернопільській області Південно - Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Івано - Франківськ), заперечення стягувача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст.6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (абз.1 ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").
У відповідності до п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).
Як слідує з копії оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, наданої скаржником, виконавче провадження відкрито 11 серпня 2021 року.
Витребувані судом матеріали цивільної справи № 594/637/21, за рішенням в якій видано виконавчий лист, вказують на те, що виконавчий лист стягувачем отримано 09.08.2021 року, оскільки на момент видачі такого рішення набрало законної сили, про що у виконавчому листі зазначено відповідну дату - 27 липня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду була подана відповідачем поза строком, визначеним законом для цього. У зв'язку з чим, відповідач клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження.
А тому, твердження скаржника в тій частині, що суд видав виконавчий документ щодо рішення, яке не набрало законної сили, є помилковим.
Посилання скаржника на те, що рішення не може вступити в законну силу протягом 30 денного строку з моменту отримання учасником справи, який не отримав таке у день його проголошення, суд не приймає, оскільки такі ґрунтуються на вільному тлумаченні норм права.
В цій частині законодавцем чітко визначено строк набрання рішенням законної сили - після закінчення 30 денного строку після його проголошення, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Що і мало місце у даному випадку - виконавчий лист стягувану видано у відповідності до вимог закону, після завершення строку на апеляційне оскарження рішення суду, при відсутності апеляційної скарги.
З огляду на наведене, судом встановлено, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження та винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження повністю дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виходячи з наведеного вище, керуючись ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 7, 18, 26, 71, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 430, 447-451, 453 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Головуюча :