Справа № 464/5014/21
пр.№ 2/464/1459/21
23.09.2021 м. Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі: головуючого Мички Б.Р.
секретар судового засідання Воловець Ю.І.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №464/5014/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 171273, 06 грн. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 08.06.2018 позивачем надано відповідачу позика у сумі 132600 грн., що за курсом еквівалентно 5100 доларів США. Факт отримання позики оформлений розпискою відповідача. Однак, вказаних боргових зобов'язань відповідач не виконав та вказані у розписці кошти позивачу, не повернув, а тому ОСОБА_1 змушений звернутись за захистом свого порушеного права до суду.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили такий задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав.
Заслухавши позивача та його представника, відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.
Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 Цивільного кодексу України регламентує, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, 08 червня 2018 року позивач дав у борг відповідачу 132600 грн., що підтверджується розпискою, яка написана власноручно ОСОБА_3 08.06.2018 року, про що не заперечив у судовому засіданні відповідач.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Судом встановлено, що у визначений договором строк відповідач свої зобов'язання не виконав і коштів не повернув.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, та присуджує стягнути з відповідача на користь позивача 171273, 06 грн. заборгованості, яка складається із основної суми боргу 132600 грн., 3 відсотків річних у розмірі 11617, 94 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 27055, 12 грн.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1712, 80 грн. Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що позивачу ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 856, 40 грн.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 856, 40 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд -
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою від 08.06.2018 року у розмірі 171273, 06 грн.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 856,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем при подачі позову до суду судові витрати в розмірі 856, 40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 28.09.2021.
Головуючий Б.Р. Мичка