справа № 492/955/21
про повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням
ухвали про залишення позовної заяви без руху
28 вересня 2021 року м.Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,
розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 86878,24 грн., а також судові витрати.
Пред'явлена позовна заява в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України ухвалою судді від 16 вересня 2021 року була залишена без руху, оскільки вона була подана з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, тому що до позовної заяви не додано документів (статуту юридичної особи, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, тощо), на підтвердження цивільної процесуальної правоздатності позивача, як юридичної особи. Також, в матеріалах поданої позовної заяви відсутні документи (копія наказу про призначення, контракт), що посвідчують службове становище і повноваження голови правління АТ «Ощадбанк» Пишного А.Г., зокрема, підписувати довіреність на відповідних осіб на представництво інтересів позивача в судах. Крім того, позовну заяву підписано адвокатом Ногай Д.С., однак до матеріалів справи не додано доказів, що Ногай Д.С. є адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката, тощо). В позовній заяві не зазначено не зазначено обставин та доказів, які підтверджують: здійснення позивачем банківських операцій (ліцензія); факт отримання кредиту (платіжні документи, що засвідчують отримання відповідачем суми кредиту); розмір встановленого кредитного ліміту на момент укладення кредитного договору (довідка із зазначенням дати встановлення та розміру встановленого кредитного ліміту); видачі та отримання відповідачем платіжної картки, її номер, строк дії картки (строку кредитування), а також її подальшого можливого перевипуску із наданням відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин; повернення відповідачем суми кредиту (платіжні документи, що засвідчують повернення відповідачем суми кредиту); несвоєчасного повернення позичальником суми кредиту; сплати позичальником відсотків на суму кредиту повністю або частково; періоду прострочення сплати відсотків на суму кредиту. До позовної заяви додані документи, які не засвідчені належним чином, без зазначення про наявність у позивача або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Також, було звернено увагу позивача на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Для усунення недоліків позовної заяви судом був установлений строк в десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху від 16 вересня 2021 року.
На виконання ухвали від 16 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху представником позивача 27 вересня 2021 року подано до суду додаткові пояснення у справі, згідно яких недоліки позовної заяви, на які вказано в ухвалі від 16 вересня 2021 року, не виправлені та надані представником письмові додаткові пояснення не відповідають вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки зазначеною ухвалою було визначено порядок усунення недоліків, тобто шляхом подання позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що недоліки позовної заяви, на які було вказано в ухвалі від 16 вересня 2021 року, не виправлені, оскільки не було надано суду позовної заяви в новій редакції, з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства України щодо форми та змісту позовної заяви.
Доводи, наведені у додаткових поясненнях у справі, зводяться до незгоди з висновками, викладеними в ухвалі від 16 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, щодо тлумачення норм процесуального права та не можуть бути підставою для відкриття провадження по справі.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Беручи до уваги, що представник позивача у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі від 16 вересня 2021 року, то в силу наведеної ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява підлягає визнанню неподаною та має бути повернута.
Відповідно до статті 129 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава може встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
При вирішенні питання про повернення позивачу його позовної заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини ї основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (mutatis mutandis рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже - порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». ЄСПЛ також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Суддя також вважає за необхідне повідомити позивача, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - визнати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.