Справа № 991/6506/21
Провадження № 1-кс/991/6605/21
24 вересня 2021 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
21.09.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Зі змісту скарги вбачається, що 08.09.2021 ОСОБА_3 направив до НАБУ заяву про вчинення суддею Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України. Скаржник стверджує, що відомості, викладені у його заяві від 08.09.2021, не були внесені до ЄРДР протягом 24 ? х годин з моменту її подання.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої НАБУ та просить слідчого суддю зобов'язати останнього внести відповідні відомості до ЄРДР за його заявою.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його представник скаргу підтримали та просив слідчого суддю задовольнити її в повному обсязі.
Уповноважений представник НАБУ, будучи належно повідомленим про час і місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явився. Втім, до початку судового розгляду подав до Вищого антикорупційного суду письмові пояснення, в яких прохав у задоволенні скарги відмовити та провести судовий розгляд у відсутність представника НАБУ.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України неприбуття в судове засідання слідчого або прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, вважаю, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає їх невнесення впродовж 24 годин після подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Отже, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення для того, щоб технічно внести дані відомості до відповідних розділів реєстру. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність його ознак. Такими даними є фактичне зазначення відомостей, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що 08.09.2021 ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку направив до НАБУ заяву про вчинення суддею Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.
Зі змісту заяви вбачається, що 13.11.2020 ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою про оскарження дій працівниками патрульної поліції, яку ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20.11.2020 по справі № 754/15113/20 передано відповідно до територіальної юрисдикції (підсудності) за місцезнаходженням відповідача, а саме до Солом'янського районного суду міста Києва.
29.01.2021 вказана справа надійшла до Солом'янського районного суду міста Києва та згідно із автоматизованого протоколу розподілу справ вищевказаний позов заявника розподілений судді ОСОБА_5 . Однак, як стверджує заявник, майже два місяці справа не призначалася до судового розгляду. І лише після того, як ОСОБА_3 звернувся до суду з інформаційним запитом, 21.04.2021 в Єдиному реєстрі судових рішень (далі - ЄРДР) з'явилася ухвала про відкриття провадження у справі від 02.02.2021. На час звернення до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення
З відкритих джерел, а саме з Єдиного державного реєстру декларації, заявнику стало відомо про те, що з 01.09.2016 суддя ОСОБА_5 отримала від Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» у користування квартиру загальною площею 31 м2. На переконання заявника, зазначену квартиру суддя отримала в якості неправомірної вигоди за майбутню лояльність до представників органів внутрішніх справ, зокрема патрульної служби, у судових справах за їх участю. Зазначеною обставиною, на думку ОСОБА_3 , пояснюється відсутність судового рішення у справі за його адміністративним позовом.
Тому заявник прохає зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР про ймовірне вчинення суддею ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, а саме отримання неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів скарги, доводи ОСОБА_3 про ймовірне вчинення суддею Солом'янського районного суду міста Києва кримінального правопорушення, ґрунтуються виключно на його незгоді із тривалістю судового провадження за його адміністративним позовом.
Разом з тим, вважаю, що факт незадоволення учасника судового провадження тривалістю розгляду його справи, рівно як і факт порушення розумних строків вирішення позову, сам по собі не свідчить про вчинення суддею кримінального правопорушення. А наявність у користуванні судді нерухомого майна, отриманого на загальних підставах від Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» не вказую на упередженість судді при вирішені конкретної справи. У будь-якому разі учасники судового провадження, при наявності у судді конфлікту інтересів, можуть скористатися правом на заявлення відводу відповідному складу суду.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19 - рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Крім цього, згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виходячи із положень, закріплених в ст. ст. 14, 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 126, 129 Конституцій України, рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися виключно в апеляційному та касаційному порядку.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що висловлення незадоволення строками розгляду судової справи та наявність у судді конфлікту інтересів з учасником цієї справи шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь - які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь - якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Разом із цим, необхідно звернути увагу, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
В заяві ОСОБА_3 від 08.09.2021 не зазначені обставини, які б могли свідчити про вчинення суддею Солом'янського районного суду міста Києва кримінальних правопорушень. Твердження заявника фактично зводяться до незадоволення бездіяльністю, допущеною суддею під час підготовки справи до судового розгляду, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної, а не кримінальної відповідальності.
З наведеного доходжу висновку, що підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддею кримінального правопорушення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 КПК України,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1