Справа№ 938/533/21
Судове провадження № 1-кп/938/107/21
28 вересня 2021 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду кримінальне провадження №12021091130000015 від 20.05.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, розлученого, не працевлаштованого, з повною загальною середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_4 вчинив відкрите викраденення чужого майна (грабіж), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_4 близько 11.00 год. 07.05.2021 року перебував на подвір'ї свого господарства, що розміщене в АДРЕСА_1 , де займався господарськими роботами.
У цей час повз його господарство проходив знайомий йому місцевий мешканець ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_4 почав розмову, в ході якої попросив позичити йому п'ять гривень. ОСОБА_6 погодився та діставши свій гаманець почав в ньому шукати купюру номіналом 5 гривень. Коли останній відкрив свій гаманець, ОСОБА_4 помітив в ньому грошові купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень та по 100 (сто) гривень. У той час у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите заволодіння вказаними грошовими коштами.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 , відкрито, шляхом вільного доступу, утримуючи руки ОСОБА_7 , вийняв із вищевказаного гаманця чотири купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень на загальну суму 2 000 гривень. Після цього ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Однак, згодом того ж самого дня, приблизно о 13.30 год., ОСОБА_4 повернувшись до себе додому виявив ОСОБА_6 на території свого господарства. Продовжуючи свої злочинні дії поєднані єдиним злочинним умислом направленим на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 , переслідуючи корисливі мотиви, вийняв з кишені куртки останнього гаманець, відкрив його та відкрито заволодів наявними в ньому грошовими коштами на загальну суму 1 300 гривень, якими розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 завдано майнової шкоди на загальну суму 3 300 гривень.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 186 КК України, як грабіж.
У даному кримінальному провадженні під час судового засідання поступила угода про примирення від 28.09.2021 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , яка укладена за участю захисника обвинуваченого відповідно до вимог ч.1 ст. 468, ст.471 КПК України.
Згідно з даною угодою, потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 186 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
У судовому засіданні прокурор надав суду матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, і просив ухвалити вирок, яким затвердити вказану угоду і призначити обвинуваченому покарання, узгоджене між ним та потерпілим в угоді про примирення, зазначивши, що в обвинувачення відсутні дані щодо приналежності обвинуваченого до категорії осіб, щодо яких відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України не призначаються громадські роботи, як вид кримінального покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затвердженні угоди про примирення. Свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю. Також обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що не є інвалідом І чи ІІ групи.
Потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення та просив затвердити зазначену угоду.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільною, кваліфікація дій за ч. 1 ст. 186 КК України є правильною.
Обвинувачений розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди для сторін є: обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України. А для потерпілого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.394, 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину, інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявка клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів обвинуваченому роз'яснено і є зрозумілими.
У разі невиконання угоди про примирення потерпілий відповідно до ст. 476 КПК України має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим і обвинуваченим (підозрюваним) може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України, яке, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Суд вважає, що з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного, обставин, що пом'якшують покарання (добровільне відшкодування завданих збитків), обставин, що обтяжують покарання (вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку) узгоджене обвинуваченому покарання у виді 150 годин громадських робіт буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 не відноситься до категорій осіб, яким відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України, не може призначатися такий вид кримінального покарання, як громадські роботи.
Зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України, а також відсутні підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч.7 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.373,374,469,471,474-475 КПК України, -
Затвердити угоду про примирення, укладену 28.09.2021 року між потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю його захисника.
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення :
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілою виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; не роз'яснення їй наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.6, 7 ст. 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Суддя Наталія ЧЕКАН