Номер провадження 22-ц/821/1400/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/8182/20 Категорія: 300000000 Пироженко С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
23 вересня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М.,
Бондаренка С.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаряЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року (повний текст виготовлено 11 травня 2021 року) у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Управління Держпраці у Черкаській області, треті особи: Федерація професійних спілок Черкаської області, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, про скасування акту та зобов'язання провести повторне розслідування, -
У серпні 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, треті особи: Федерація професійних спілок Черкаської області, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, яке обґрунтовано такими підставами.
29 листопада 2017 року стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 20.07.2018 №133-р з 20.07.2018 до 05.02.2019 проведено спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку. За результатами розслідування комісією нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом відповідно до підпункту 12 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232, та складені відповідні акти за формою Н-5 і Н-1.
У ході розслідування спеціальною комісією встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався за таких обставин: 29 листопада 2017 року на підставі договору №1 від 28 листопада 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на автомобілі Мерседес-Бенс 814-D ДНЗ НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 виїхав до м. Київ для перевезення товару до магазинів. Близько 09 год. 20 хв., рухаючись в напрямку міста Київ по автомобільній дорозі Канів-Ржищев-Митниця-Фастів-Обухів на 141 кілометрі у напрямку від м Канева до с. Потапці, ОСОБА_1 не впорався з керуванням та виїхав за межі проїжджої частини. В зв'язку з цим він скоїв наїзд на автомобіль Мерседес-Бенс 817-D, який був припаркований на узбіччі в попутному напрямку руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Канівської центральної районної лікарні, де від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
В актах спеціального розслідування ОСОБА_1 вказаний як фізична особа-підприємець. В ході спеціального розслідування нещасного випадку спеціальною комісією встановлено, що ОСОБА_1 з 03.10.2016 по 27.11.2017 працював водієм автотранспортного засобу на умовах трудового договору у ФОП ОСОБА_2 . Згідно із заявою ОСОБА_1 від 27.11.2017 та наказом ФОП ОСОБА_2 від 27.11.2017 № 9 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін. На наступний день 28.11.2017 між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір №1 про надання послуги з перевезення вантажів Замовника автомобілем, що належить Замовнику, що відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України є договором перевезення вантажу (вид діяльності КВЕД 49.41).
ФОП ОСОБА_1 відповідно до бази ЄДР як фізична особа-підприємець здійснював наступні види діяльності: КВЕД 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей (основний); КВЕД 82.92 Пакування; КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Тобто КВЕД 49.41 не входить до видів діяльності ФОП ОСОБА_1 , відповідно Договір № 1 від 28.11.2017 з ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 міг укласти лише як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 під час настання нещасного випадку виконував роботу за цивільно-правовим договором, предметом якого є надання певної послуги, але за цього виду договору не виникають трудові відносини. А враховуючи, що згідно з матеріалами розслідування ОСОБА_1 надавав послуги перевезення як ФОП, а перевезення не входять до задекларованих видів його діяльності, тому позивач вважає, що комісією невірно встановлені обставини та правовідносини між учасниками договору.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області зверталося з листом від 19.02.2019 №02-03-411 до управління Держпраці у Черкаській області з пропозицією провести повторне (додаткове) спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку з урахуванням вищезазначених обставин. Однак, 20.03.2019 року надійшла відповідь управління Держпраці у Черкаській області від 15.03.2019 №1913/07-21/1802, якою було відмовлено у проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку у зв'язку з відсутністю підстав для цього.
На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати Акти за формою Н-5 від 05.02.2019 та за формою Н-1 від 06.02.2019 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29.11.2017 з ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача провести повторне розслідування даного нещасного випадку.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд погодився здоводами позивача щодо неповного з'ясування комісією з розслідування обставин нещасного випадку. Зокрема не в повній мірі проведена перевірка факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за день до нещасного випадку та укладення договору перевезення між цими ж особами, але вже в якості ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у день нещасного випадку, при відсутності у ФОП ОСОБА_1 виду діяльності з перевезення вантажу (КВЕД 49.41).
За результатами дослідження матеріалів справи суд поставив під сумнів факт підписання договору №1 від 28.11.2017 саме ОСОБА_1 , так як при візуальному порівнянні підпису ОСОБА_1 у паспорті, на договорі та в заяві про звільнення вбачається, що вони не є ідентичними. Крім того, в матеріалах справи є пояснювальна записка матері потерпілого, з якої вбачається, що сім'я ОСОБА_1 про звільнення не знала, коли звернулася до ФОП ОСОБА_2 за отриманням трудової книжки сина, їй було відмовлено.
Рішення оскаржено в апеляційному порядку відповідачем, який вважає рішення незаконним та необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду базується не на доказах, а на припущеннях. Зокрема, встановлено, що 28.11.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір перевезення вантажів. Договір не є нікчемним, недійсним не визнавався. А тому, на момент настання нещасного випадку ОСОБА_1 діяв не як найманий працівник, а сторона правочину, що і відображено у розслідуванні. Посилання суду на відсутність зазначення вантажних перевезень серед видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 не є підтвердженням нікчемності договору перевезення. Відсутність коду КВЕД 49.41 серед видів діяльності ФОП ОСОБА_1 не впливає на кваліфікацію нещасного випадку. Сумніви позивача щодо дійсності підпису ОСОБА_1 договору від 28.11.2017 про перевезення вантажів є суб'єктивними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. До повноважень комісії зі спеціального розслідування не належить встановлення ідентичності підпису на документах.
Посилаючись на такі доводи, апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На апеляційну скаргу надійшов відзив від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, в якому вони не погоджуються з доводами апеляційної скарги і просять її залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що спричинили смерть, станом на момент виникнення нещасного випадку з ФОП ОСОБА_1 , регламентувалось Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Дія цього Порядку поширюється, зокрема, на: фізичних осіб - підприємців (пп. 3 п. 2 Порядку).
Встановлено, що 27.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з заявою про звільнення з посади водія автотранспортного засобу з 27.11.2017 (а.с. 16).
На підставі наказу № 9 ОСОБА_1 27.11.2017 звільнено за угодою сторін (а.с. 17).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 02.10.2007 з видами діяльності за КВЕД 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей (основний); 89.92 Пакування; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с. 20).
28.11.2017 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір з надання послуг з перевезення вантажів на автомобілі замовника (а.с. 21-22).
Відповідно до п. 1.1 Договору ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів на автомобілі ФОП ОСОБА_2 (Замовник), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах договору.
Відповідно до п. 2.1 підставою для оплати за виконану роботу є підписаний Акт приймання виконаних робіт з перевезення вантажу. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 3400,00 грн. Термін дії договору з 28.11.2017 по 29.12.2017.
29 листопада 2017 року стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_1 .
Так, пунктами 12 та 13 вказаного вище Порядку визначено, що у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою-підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою (незалежна професійна діяльність) самостійно та добровільно застрахована у Пенсійному Фонді України за умови сплати всіх внесків від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, розслідування організовує Фонд соціального страхування України за місцем настання нещасного випадку, який утворює комісію у складі не менше як три особи. Проведення розслідування нещасного випадку, який стався з фізичною особою-підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно і незастрахована у Пенсійному фонді України, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, організовує територіальний орган Держпраці за місцем настання нещасного випадку, який утворює комісію у складі не менше як три особи.
Розслідування нещасних випадків, що сталися з особами, які виконують роботу (надають послуги) за цивільно-правовими договорами за місцезнаходженням замовника (роботодавець), має організовувати замовник (роботодавець), на користь якого проводилися відповідні роботи чи надавались послуги.
Спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу (пункт 38 Порядку № 1232).
Відповідно до пункту 47 Порядку за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його прийняття.
Відповідно до наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 20.07.2018 №133-р з 20.07.2018 по 05.02.2019 проведено спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку. За результатами розслідування комісією складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 05 лютого 2019 року, у якому нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом відповідно до підпункту 12 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 (далі - Порядок), та складені відповідні акти з формою Н-5 і Н-1 (а.с. 8-10).
У ході розслідування спеціальною комісією встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався за наступних обставин: 29 листопада 2017 року на підставі договору №1 від 28 листопада 2017 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на автомобілі Мерседес-Бенс 814-D ДНЗ НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 виїхав до м. Київ для перевезення товару до магазинів. Близько 09 год. 20 хв. рухаючись в напрямку міста Київ по автомобільні: дорозі Канів-Ржищев-Митниця-Фастів-Обухів на 141 кілометрі у напрямку від м Канева до с. Потапці, ОСОБА_1 не впорався з керуванням та виїхав за межі проїжджої частини. В зв'язку з цим він скоїв наїзд на автомобіль Мерседес-Бенс 817-D ДНЗ НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі в попутному напрямку руху.
Згідно із пунктом 54 Порядку, у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області звернулося з листом від 19.02.2019 №02-03-411 до управління Держпраці у Черкаській області з пропозицією провести повторне (додаткове) спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку, з урахуванням вищезазначених обставин. Однак, 20.03.2019 надійшла відповідь управління Держпраці у Черкаській області від 15.03.2019 року №1913/07-21/1802 якою було відмовлено у проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку, вказано на відсутність підстав для цього.
Позивач вказує на неповне з'ясування комісією з розслідування обставин нещасного випадку, а відмову у проведенні повторного спеціального розслідування - неправомірною.
Членом спеціальної комісії страховим експертом з охорони праці Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області Савенко І.А. акти спеціального розслідування за формою Н-5 та Н-1 підписані з окремою думкою щодо незгоди із складеними актами, зміст якої зводиться до такого.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Канівської центральної районної лікарні, де від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
В актах спеціального розслідування ОСОБА_1 зазначений як фізична особа-підприємець. В ході спеціального розслідування нещасного випадку спеціальною комісією встановлено, що ОСОБА_1 з 03.10.2016 по 27.11.2017 працював на умовах трудового договору у ФОП ОСОБА_2 водієм автотранспортного засобу. Згідно заяви ОСОБА_1 від 27.11.2017 та на підставі наказу ФОП ОСОБА_2 від 27.11.2017 № 9 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін. На наступний день, 28.11.2017 між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір №1 про надання послуги з перевезення вантажів Замовника автомобілем, що належить Замовнику, що відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України є договором перевезення вантажу (вид діяльності КВЕД 49.41).
Таким чином, КВЕД 49.41 не входить до видів діяльності ФОП ОСОБА_1 , на підставі чого позивач вважає, що ОСОБА_1 не міг укласти договір від 28.11.2017 з ФОП ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець, оскільки серед переліку його діяльності перевезення вантажу не передбачено. Тому, позивач вважає, що ОСОБА_1 , під час настання нещасного випадку, виконував роботу за цивільно-правовим договором, предметом якого є надання певної послуги, але за цього виду договору не виникають трудові відносини. Згідно матеріалів розслідування ОСОБА_1 надавав послуги перевезення як ФОП, тоді як перевезення не входять до задекларованих видів його діяльності.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з посиланням в позовній заяві, яке ґрунтується на вказаній окремій думці страхового експерта Савенко І.А., про те, що відсутність в переліку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 діяльності з надання послуг перевезення зумовлює неможливість укладення цивільно-правової угоди про надання послуг з перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГК України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Стаття 43 ГК України закріплює принцип свободи підприємницької діяльності, відповідно до якого підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Принцип свободи підприємницької діяльності закріплений також і в ст. 3 ЦК України.
Таким чином, згідно із ч. 1 ст. 19, ст. 43 і 44 ГК України, ст. 3 ЦК України суб'єкт господарювання може здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, окрім заборонених законом. Обмеженню підлягає тільки та діяльність, яка без спеціального дозволу (ліцензії) заборонена законом.
Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, наведені у ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», у якій діяльність з перевезення вантажу не зазначена.
Таким чином, суб'єкт господарювання має змогу здійснювати будь-який вид діяльності, що не заборонений законом і не потребує ліцензування, незалежно від того, чи внесено інформацію про код такої діяльності за КВЕД до ЄДР.
У розділі І Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. № 457.КВЕД-2010** визначено суть кодів КВЕД, які містяться у ЄДР, головне призначення яких визначення і кодування основних і другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та зазначено, що КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації.
Отже, код КВЕД не створює прав чи обов'язків для суб'єктів господарювання. Тому, наявність чи відсутність кодів КВЕД у ЄДР не змушує та не забороняє суб'єкта господарювання займатися конкретним видом діяльності.
Таким чином, відсутність в переліку КВЕД фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 діяльності з надання послуг з перевезення вантажу не має наслідком нікчемність укладеного ним договору з ФОП ОСОБА_2 про надання послуг з перевезення вантажів.
Колегія суддів вважає правильною посилання в апеляційній скарзі на те, що укладений 28.11.2017 договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про надання послуг з перевезення вантажів не є нікчемним в силу закону, вимог про його недійсність (в тому числі, і з підстав неналежності підпису ОСОБА_1 у договорі) не заявлено, а отже такий правочин створює для його сторін права та обов'язки, тому ОСОБА_1 діяв не як найманий працівник, а як фізична особа - підприємець.
Разом з тим Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вказав на те, що у висновку комісії неправильно зазначена підстава визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом.
Так, пунктом 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року, передбачені обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1.
На підставі акту форми № 5, комісія зі спеціального розслідування склала акт № від 05 лютого 2019 року, у якому нещасний випадок із смертельним наслідком, що стався з ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом на підставі підпункту 12 пункту 15 Порядку №1232.
Підпунктом 12 пункту 15 Порядку № 1232 передбачено, що прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності визнається нещасним випадком, який пов'язаний із виробництвом.
У листі Міністерства фінансів України від 16.02.2017 № 31-08030-16-10/4313 зазначено, що «відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Тобто, рішення щодо оформлення поїздки працівника як службового відрядження у кожному конкретному випадку приймається керівником, виходячи з посадових обов'язків такого працівника, мети та завдань поїздки тощо. Крім того, згідно з вказаною Інструкцією службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою / керівником)».
На підставі викладеного колегія суддів вважає недостатньо дослідженим спеціальною комісією питання з приводу визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, саме за підпунктом 12 пункту 15 Порядку. ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору перевезення вантажу від 28.11.2017, діяв як фізична особа - підприємець і не міг бути відрядженим. Характер самої послуги (роботи) полягає в тому, що вона проходить у дорозі та має роз'їзний характер.
З цієї підстави суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неповноту з'ясування комісією з розслідування обставин нещасного випадку.
Розглянувши докази, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності, враховуючи доводи як апелянта, так і всіх інших учасників справи, суд не може визнати законним акт за формою Н-5 від 06 лютого 2019 року, а тому він не може бути залишений в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції і не містять підстав для скасування в цілому законного та обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року.
Судді