Номер провадження 22-ц/821/1546/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №704/358/20 Категорія: 314000000 Фролов О. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
14 вересня 2021 року :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Тальнівський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області;
особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
розглянувши в м. Черкаси у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 31.05.2021 року, постановлене під головуванням судді Фролова О.Л. у Тальнівському районному суді Черкаської області 31.05.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів, -
07.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який був визнаний особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І категорії.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року було зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно вказаного рішення суду чоловікові ОСОБА_1 були нараховані кошти в сумі 65430 грн. 54 коп., які не були виплачені, тому за життя він їх не отримав, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані кошти увійшли до спадкової маси, тому позивач, як його спадкоємиця, має намір їх отримати, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом про стягнення коштів.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів - задоволено.
Зобов'язано Тальнівський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 65430 грн. 54 коп., які були нараховані, але не виплачені ОСОБА_2 на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року у справі № 2-а-2226/11.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУПФ України в Черкаській області оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представником відповідача вказується, що Головне управління вважає, що рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 31.05.2021 року прийнято судом з порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Тальнівський ВОГ не є правонаступником УПФ в Тальнівському районі, та на нього не можуть бути покладені зобов'язання УПФ в Тальнівському районі, у тому числі і зобов'язання за судовими рішеннями.
Відповідно до відомостей ЄДРПОУ Тальнівський ВОГ, як юридична особа не зареєстрований. Скаржником зазначається, що на Тальнівський ВОГ не покладені функції перерахунку та виплати пенсії, у тому числі і за рішенням суду. Тальнівський ВОГ не є юридичною особою, а входить до складу самостійного структурного підрозділу Головного управління, а отже, в силу 48 ЦПК України не може виступати позивачем чи відповідачем (співвідповідачем) в суді.
Скаржник в апеляційній скарзі також посилається, що УПФ України в Тальнівському районі виконало постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року по справі № 2-а-2226/11 в межах покладених на органи Пенсійного фонду повноважень та ознаки протиправності в його діях відсутні. Порядок виконання таких судових рішень визначено законодавством та гарантовано державою.
Таким чином, скаржник вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими, та пред'явлені до неналежного відповідача.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просить рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 31.05.2021 року у справі № 704/358/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційний суд вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу відповідача не надходив від учасників справи.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 4 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивачем, пославшись, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у спадкове майно також увійшли кошти недоотриманої пенсії в сумі 65430 грн. 54 коп., стягнутої постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року, справа № 2 а - 2226/11.
Районний суд на підставі ст.ст.1227, 1218 ЦК України прийшов до висновку, що є всі підстави для задоволення позову, оскільки суми пенсії, не отримані за життя, передаються членам сім?ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року ( справа № 2а -2226/11) визнано дії управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови в перерахунку ним розмірів належних позивачу державної та додаткової пенсій по інвалідності протиправними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з 15.09.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно даних свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.06.2017 року ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 .
Спадщина складається з недоотриманої пенсії в сумі 65430 грн. 54 коп. згідно постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року справа № 2а -2226/11, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.06. 2017 року.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім?ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до ст.1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті за останні роки, що було встановлено судом першої інстанції, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Дата звернення спадкоємця до ГУПФУ з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком районного суду про задоволення позовних вимог позивача, але суд допустився помилки, не звернувши уваги, що позов пред'явлено до двох відповідачів. Проте, Тальнівський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду не є юридичною особою, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність УПФ в Тальнівському районі припинена з 04.04. 2017 року.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що судом стягнуто кошти із неналежного відповідача є обґрунтованими, та приймаються до уваги колегією суддів апеляційного суду, оскільки Тальнівський ВОГ не є правонаступником УПФ в Тальнівському районі, тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання УПФ в Тальнівському районі, які зобов'язують згідно судового рішення виплатити кошти позивачу.
Також слід звернути увагу, що згідно даних відомостей ЄДРПОУ Тальнівський ВОГ не зареєстрований як юридична особа.
З огляду на вище викладене, рішення суду першої інстанції в частині визнання суми заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 65430 грн. 54 коп. у зв'язку з прийняттям спадщини ОСОБА_2 є правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача набутих у порядку спадкування за законом грошових коштів недоотриманої пенсії після смерті чоловіка, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у цій частині, оскільки остання успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Разом з тим, як вказувалось вище у постанові, стягуючи з відповідача Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 65430 грн. 54 коп., які були нараховані, але не виплачені ОСОБА_2 на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року у справі № 2-а-2226/11, суд першої інстанції не врахував, що Тальнівський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України не є юридичною особою, а тому не є належним відповідачем, з якого слід стягувати кошти та покладати зобов'язання згідно рішення суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» УПФ в Тальнівському районі реорганізовано шляхом приєднання до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДРПОУ) діяльність УПФ в Тальнівському районі з 04.04.2017 року припинена.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління.
Згідно відомостей ЄДРПОУ діяльність Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області з 02.03.2018 року припинена.
Отже, Тальнівський ВОГ не є правонаступником УПФ в Тальнівському районі та на нього не можуть бути покладені зобов'язання УПФ в Тальнівському районі, у тому числі і зобов'язання за судовими рішеннями.
Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.12.2017 року № 183 затверджено Положення про управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі Положення).
Відповідно до змісту пунктів 1.1., 1.2, 1.3, 2.1 Положення, управління обслуговування громадян Головного управління є самостійним структурним підрозділом, який складається із відділу методології та організації роботи з обслуговування громадян; відділ обслуговування громадян (сервісних центрів), у тому числі і Тальнівського ВОГ; сектору обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян.
Основним завданням управління обслуговування громадян Головного управління, у тому числі і Тальнівського ВОГ, є прийом та обслуговування застрахованих осіб, осіб, що перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувачі пенсії, осіб, які мають право на призначення пенсії, виплату допомоги на поховання, страхувальників або уповноважених ними осіб з метою вирішення питань, з якими вони звертаються до органів Пенсійного фонду (а.с.73).
Аналогічне вказано і в оновлених Положеннях про управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, затверджених наказами Головного управління від 02.09.2019 року № 239 та від 27.12.2019 року № 367 (а. с. 79-84).
З огляду на вище викладене, слід дійти висновку, що на Тальнівський ВОГ не покладені функції перерахунку та виплати пенсії, на що суд першої інстанції не звернув уваги, безпідставно зобов'язавши Тальнівський ВОГ нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 кошти в сумі 65430 грн. 54 коп., які вже були нараховані , але не виплачені ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов?язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ.
Кошти ПФУ відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов?язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що основними завданнями управління Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом, а тому твердження скаржника стосовно того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не наділене повноваженнями стосовно самостійного розпорядження коштів є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі.
Отже, приймаючи до уваги, що Тальнівський ВОГ не є правонаступником УПФ в Тальнівському районі, тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання УПФ в Тальнівському районі, у тому числі, і зобов'язання за судовими рішеннями, що було вказано безпосередньо скаржником в апеляційній скарзі - Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, та враховуючи те, що нарахована, але не виплачена за життя ОСОБА_2 пенсія у розмірі 65430 грн. 54 коп., яка в подальшому після його смерті перейшла до спадкоємців, була прийнята спадкоємцем ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині вимог про скасування рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 31.05.2021 року з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 із зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати ОСОБА_1 кошти в сумі 65430 грн. 54 коп., стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нараховані, але не виплачені кошти у сумі 65430 грн. 54 коп. ОСОБА_2 на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.20111 року у справі № 2-а-2226/11 на користь позивача ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає за важливе звернути увагу, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів для виплати на користь стягувача, який має всі підстави для отримання не отриманих коштів за життя ОСОБА_2 , як спадкоємець, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.06. 2017 року.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, в рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов?язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду з підстав зазначених у мотивувальній частині постанови, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду згідно вимог ст. 376 ЦПК України.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, але з обґрунтувань вказаних апеляційним судом, які відрізняються від вказаних обґрунтувань в рішенні суду першої інстанції.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до задоволення вимог апеляційної скарги та відмови у стягненні коштів позивачу ОСОБА_1 , так як апеляційним судом задоволено частково позовні вимоги, то відсутні підстави для стягнення судових витрат на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 31.05.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів - скасувати, прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тальнівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати ОСОБА_1 кошти в сумі 65430 грн. 54 коп. та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нараховані, але не виплачені кошти у сумі 65430 грн. 54 коп. ОСОБА_2 на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.07.2011 року у справі № 2-а-2226/11.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 21. 09. 2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.Г. Бородійчук
О.В. Карпенко