Справа № 948/916/20 Номер провадження 22-ц/814/1499/21Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
16 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
розглянула у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У жовтні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та у зв'язку з цим підписав заяву № б/н від 07.04.2006 року.
При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Копія «Умов та правила надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви, а з метою підтвердження їх відповідності (автентичності ) також надається копія наказу Банку про їх затвердження.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).?
У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 37000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Між тим, не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.
У редакції Умов та правил, що почала діяти з 01.03.2019 р., згідно п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що починаючи з 181 дня з моменту порушення зобовязань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту , які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах 86,4% для картки «Універсальна», 84,6% - для картки «Універсальна Голд».
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання вважаються простроченими.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 09.09.2020 року має заборгованість у сумі 50159,98 грн., яка складається з 50159,98грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 07.06.2006 року № б/н в розмірі 50159,98 та 2102 грн. судових витрат, а всього - 52261 грн. 98 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що згідно підписаної відповідачем заяви від 07.04.2006 р. вони погодили сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році.
Іншого розміру процентів, а також умов про нарахування банком пені, штрафів та інших платежів цією заявою не встановлено.
Умови та правила надання банківських послуг він не підписував, отже, не погоджувався з викладеними у них умовами.
Заява від 07.04.2006 р. не містить умов щодо можливості списання нарахованих сум заборгованості за рахунок встановленого кредитного ліміту та власних коштів відповідача, які акумулювалися на кредитній картці. Дозволу на автоматичне списання заборгованості він також не надавав.
До заборгованості по тілу кредиту банк безпідставно включив відсотки, які нараховувалися у підвищеному розмірі 42% та за подвійними ставками 72%, пеню та штрафи, а також платежі «Миттєва розстрочка» та членські внески за обслуговування картки, що не передбачено умовами заяви від 07.04.2006 р.
Посилається на те, що кредитний ліміт у сумі 37000 грн., який встановлено банком 09.12.2017 р., не використаний ним в повному обсязі, а отримані кошти повернуті банку 27.11.2018 р. з врахуванням сплачених відсотків. Тоді як позивач безпідставно вказує про наявність боргу у сумі 50159,98 грн.
При цьому, з 16.03.2018 р. він не здійснював витрати за кредитними коштами, тоді як банк безпідставно за рахунок кредитного ліміту продовжував нараховувати відсотки у підвищеному розмірі, списувати членські внески, пеню, які не передбачені кредитним договором.
За розрахунком позивача, станом на 15.03.2018 р. заборгованість за тілом кредиту складає 34329,78 грн., а прострочена заборгованість - 0,00 грн.
З 15.03.2018 р., як із 01.09.2015 р., банк погашав відсотки за рахунок кредиту, у зв'язку з чим безпідставно збільшувалося і тіло кредиту.
При цьому, позивач взагалі не заявляв вимог про стягнення відсотків.
Зазначає, що згідно розрахунку банку, у період з 01.06.2020 р. по 09.09.2020 р. сума коштів, внесених на погашення заборгованості, склала 28247,86 грн. Тобто, нарахування, здійснені станом на 01.06.2020 р., позивачем перенесені в тіло кредиту.
Крім цього, з 01.04.2013 р. до 05.08.2013 р. (дня отримання нової картки) банк безпідставно нараховував відсотки, що суперечить ст. 1054 ЦК України та висновками ВП ВС у постанові від 28.03.2013 р. у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 р. у справі № 10/11534/13-ц.
Зазначає, що до 26.11.2008 р. позивач правильно нараховував заборгованість за кредитним договором від 07.04.2006 р. відповідно до його умов, після чого нарахування здійснені невірно. При цьому, відповідач навів власний розрахунок заборгованості, відповідно до виписки про рух коштів, починаючи з 26.11.2008 р. по 09.09.2020 р.р., згідно якого витрати за карткою у вказаний період склали 72479,80 грн., кількість днів користування - 4036, розмір процентів - 36%, нараховано процентів у сумі 16688,20 грн., погашено процентів у сумі 16688,20 грн., погашено тіло кредиту - 65934,60 грн., загальна сума нарахувань 17931,15 грн. Баланс доступних власних коштів поза межами кредитного ліміту (надміру сплачені та невикористані ним) становить 83365,60 грн.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги отримана позивачем 26.07.2021 р. Між тим, відзив на апеляційну скаргу ним не подавався.
06.08.2021 р. до апеляційного суду надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги відповідача, в яких він посилається на безпідставність вимог банку про стягнення платежів за кредитом «Миттєва розстрочка», нарахованих за період з 26.08.2018 р. по 26.04.2019 р. у сумі 31763,70 грн. та членських внесків на суму 940 грн.
Крім того, 15.09.2021 р. відповідачем надано додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.
Розгляд справи проводиться судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та у зв'язку з цим підписав заяву № б/н від 07.04.2006 року (а.с. 18).
На підставі вказаної заяви йому видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 03/13 р., яка в подальшому неодноразово перевипускалась, з терміном дії останньої картки (номер НОМЕР_2 ) - до 05/21 (а.с.16).
Відповідно довідки про зміну умов кредитування, кредитний ліміт по картці встановлено в сумі 1500 грн., який в подальшому збільшено до 37000,00 грн. 20.09.2019 р. кредитний ліміт встановлено на рівні 0,00 грн. (а.с. 17).
Згідно наданого місцевому суду розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідачем протягом строку дії картки здійснювались витрати кредитних коштів та вносились платежі в рахунок погашення заборгованості по кредиту.
Станом на 09.09.2020 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 50159,98 грн., з яких: 50159,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с. 4-15).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено факт надання кредиту відповідачу, укладений договір від 07.04.2006 р. у вигляді анкети-заяви не містить строку повернення кредиту, а фактично отримані та використані позичальником кошти не повернуті банку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами ст. 1054, ст.1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Ат КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги до ОСОБА_1 , просив стягнути заборгованість за кредитним договором, яка складається з простроченого тіла кредиту в сумі 50159,98 грн.
Між тим, у позові банк не вказує про те, з чого саме складається прострочене тіло кредиту.
У підписаній відповідачем заяві від 07.04.2006 р. на отримання кредиту передбачено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредиту збігається з терміном дії картки. Сплата заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної картки № НОМЕР_3 (а.с. 18 на звороті).
З наданого банком розрахунку та виписки про рух коштів вбачається, що до суми простроченого тіла кредиту позивачем включено нараховані проценти, в тому числі у підвищеному розмірі, пеню, штрафи, комісія (членські внески за користування карткою), платежі за кредитами «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», які не передбачені в підписаній відповідачем заяві від 07.04.2006 р. (а.с. 4-15, 37-46).
Обґрунтовуючи право вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.04.2006 р. та виписки про рух коштів, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
Тоді як відповідач в апеляційній скарзі заперечував підписання Умов та правил надання банківських послуг, якими деталізовано умови кредитування в АТ КБ « ПриватБанк» та не погоджувався з тим, що позивач здійснював списання коштів за рахунок встановленого кредитного ліміту, а також безпідставно включив до розрахунку заборгованості за простроченим тілом кредиту платежі за членські внески на загальну суму 940,00 грн.; за кредитом «Миттєва розстрочка» на загальну суму 31763,70 грн.; пеню, штрафи та проценти, в тому числі у розмірі більшому, ніж передбачено заявою від 07.04.2006 р.
Як убачається з матеріалів справи, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 19-28), не містять підпису відповідача.
Доказів про те, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 07.04.2006 р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, позивачем не надано.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді простроченого тіла кредиту, пені, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, нарахування процентів у підвищеному розмірі, членських внесків та платежів за кредитом «Миттєва розстрочка», «Оплата частинами».
Таким чином, надані позивачем до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви від 07.04.2006 р.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.
Як вказувалося вище та вбачається з підписаної відповідачем заяви від 07.04.2006 р., у ній відсутні умови щодо простроченого тіла кредиту, його складових, порядку та розміру нарахування.
Також відсутні умови про нарахування пені, штрафів, процентів у підвищеному та подвійному розмірі, комісії (членських внесків) за користування карткою, користування кредитом «Миттєва розстрочка», «Оплата частинами».
Крім цього, у заяві відсутні умови стосовно списання нарахованих сум заборгованості за рахунок встановленого кредитного ліміту.
Отже, банком безпідставно включено до простроченого тіла кредиту вищевказані платежі та здійснено списання вказаних платежів за рахунок встановленого кредитного ліміту, що не передбачено умовами договору.
Приймаючи до уваги те, що позивач не надав доказів на обґрунтування простроченої суми тіла кредиту, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку за недоведеністю.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3153 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Т.О.Кривчун