Справа № 552/5619/18 Номер провадження 11-сс/814/711/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
захисника- адвоката - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року,-
Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 про арешт майна із забороною розпоряджатися майном.
Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя вказав, що слідчим не надано до суду висновку експертної оцінки нерухомості, на яке необхідно накласти арешт, що унеможливлює об'єктивно визначити співмірність збитків завданих в рамках кримінального провадження з вартістю об'єктів нерухомості, на які слідчий прохає накласти арешт з метою забезпечення позову прокурора, у зв'язку з чим слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
В апеляційній скарзі прокурор Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді. Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, для забезпечення пред'явленого прокурором Полтавської окружної прокуратури цивільного позову в інтересах держави про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України від кримінального правопорушення на суму 100453 грн., на майно підозрюваної ОСОБА_7 , з забороною розпоряджатися майном, а саме: на земельну ділянку площею 4,0184 га, кадастровий номер 5322485100:07:000:0035, за адресою Полтавська обл., Кременчуцький район, Рокитненська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта 1603408153224); об'єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , власність спільна часткова в розмірі 1/3 частки (реєстраційний номер об'єкта 1011676653101).
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи.
Вказує, що 30.07.2021 року підозрюваній у кримінальному провадженні ОСОБА_7 прокурором Полтавської окружної прокуратури пред'явлено цивільний позов в інтересах держави про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України від кримінального правопорушення на суму 100453 грн. Так, враховуючи істотний розмір шкоди, завданої інтересам держави в особі Центральної виборчої комісії на загальну суму 100453 грн., що в 164,9 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2015, та відсутність у підозрюваної офіційної роботи та інших джерел отримання прибутку, існує ризик приховування або відчуження підозрюваною свого майна, яке є єдиним можливим джерелом відшкодування завданого кримінальним правопорушенням збитку.
Враховуючи те, що в ході розслідування кримінального провадження майно підозрюваної не визнавалось речовим доказом, не оглядалось та не має доказового значення, проведення будь-яких експертиз вказаних об'єктів нерухомості стороною обвинувачення об'єктивно є неможливим. Водночас, будь-яких доказів того, що майно, на яке слідчий прохає накласти арешт, має значно вищу вартість, ніж сума нанесених збитків кримінальним правопорушенням, стороною захисту ані слідчому, ані слідчому судді, не надано.
Окрім того, нормами КПК України не передбачено обов'язок сторони обвинувачення встановлювати точну вартість майна шляхом експертної оцінки нерухомості, а поняття співмірності вартості майна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є оціночним та вирішується суддею у кожному випадку індивідуально, виходячи з усіх обставин кримінального правопорушення.
Інші учасники судового провадження ухвалу слідчого судді не оскаржували.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав у повному обсязі подану апеляційну скаргу, підозрювану та її захисника, які заперечували з приводу поданої апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до наступного висновку.
Стаття 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
На думку колегії суддів, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого та відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 .
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні СВ Відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170020003121 від 29.11.2016 за ч 1 ст. 367 КК України.
Старший слідчий СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 , а саме: на земельну ділянку площею 4,0184 га, кадастровий номер 5322485100:07:000:0035, за адресою Полтавська обл., Кременчуцький район, Рокитненська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта 1603408153224); об'єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , власність спільна часткова в розмірі 1/3 частки (реєстраційний номер об'єкта 1011676653101).
Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання, щодо накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 , зазначив про те, що слідчим не надано до суду висновку експертної оцінки нерухомості, на яке необхідно накласти арешт, що унеможливлює об'єктивно визначити співмірність збитків завданих в рамках кримінального провадження з вартістю об'єктів нерухомості.
Так, з тексту клопотання слідчого вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених органом досудового розслідування, та посилання, як на підстави для накладення арешту на майно, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, для забезпечення пред'явленого прокурором Полтавської окружної прокуратури цивільного позову в інтересах держави про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України від кримінального правопорушення на суму 100453 грн.
Так, ОСОБА_7 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 25.04.2017 року ОСОБА_7 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3400 грн. ОСОБА_7 сплатила штраф.
Як вбачається з матеріалів даного провадження, ОСОБА_7 прокурором Полтавської окружної прокуратури пред'явлено цивільний позов в інтересах держави про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України від кримінального правопорушення на суму 100453 грн.
Однак, у даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.
А тому, колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 . Не було таких здобуто і в ході апеляційного розгляду провадження.
При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду оскільки, на думку колегії суддів, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 409 та ст.422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4