27 вересня 2021 р.Справа № 643/11010/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Афанасьєв В.О., пр-т Ювілейний, 38Є, м. Харків, 61005, повний текст складено 14.07.21 року по справі № 643/11010/21
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області капрала поліції Звєздової Олени Володимирівни , Управління патрульної поліції у Харківській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області капрала поліції Звєздової Олени Володимирівни (далі - відповідач, Інспектор Звєздова О.В.), Управління патрульної поліції в Харківській області, (далі - УПП в Харківській обл.), в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 14.06.2021 серії ЕАН № 4352358, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.
- Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з УПП в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.
- Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з УПП в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.07.2021 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4352358 від 14.06.2021, складену інспектором Звєздовою О.В., згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з УПП в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з УПП в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною. Також вважає завищеним, неспівмірним зі складністю справи відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. Просив суд апеляційної інстанції оспорюване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
20.09.2021 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в судове засідання.
Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце були повідомленні належним чином відповідно до положень ст. 268 КАС України.
Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів , на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами.
14.06.2021 постановою інспектора Звєздової О.В. серії ЕАН № 4352358 у справі про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Згідно фабули зазначеної постанови ОСОБА_1 14.06.2021 о 21-44 год. по вул. Данилевського, 18 в м. Харкові, керуючи транспортним засобом «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась без ввімкненого світла ближнього світла фар у темну пору доби та з вимкненими габаритами, чим порушила п. 19.1.а Правил дорожнього руху України, чим порушила ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, вказані в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, а тому постанова від 14.06.2021 серії ЕАН № 4352358 є незаконною і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку про його протиправність, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено під час судового розгляду, ані до відзиву на позов, ані до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Як наслідок колегія суддів вважає правомірними висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про ажмцнсьартвин6е правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №4352358 від 14.06.2021, складену інспектором Звєздовою О.В. стосовно ОСОБА_1 .
Щодо посилання апелянта на не співмірність витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат представником позивача надані до суду копії: договору про надання правничої допомоги № 1/25 від 15.02.2021 між позивачем та адвокатом Бабиніним Дмитром Олексійовичем; акту прийому-передачі послуг до Договору про надання правничої допомоги № 1/25 від 17.06.2021; квитанція №101 .
В акті прийому-передачі послуг від 17.06.2021 визначено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги надані наступні послуги:
1) надання консультацій та аналіз наданих записів з відеореєстротора 1 год. -500 грн;
2) складання позовної заяви 2,5 год - 2 500 грн.
Розрахунок, здійснений відповідно до розміру ставки за надані послуги, що становить: 500 + 2500 = 3000 грн.
Враховуючи категорію та рівень складності справи, беручи до уваги співмірність заявлених до відшкодування витрат із наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Харківській обл. як суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі, є сума 1000 грн.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної чистини оскаржуваного рішення в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу.
З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати на стадії апеляційного перегляду розподілу не підлягають.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням наведеного, керуючись п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України, колегія суддів змінює судове рішення, шляхом виключення із його мотивувальної частини висновок суду щодо наявності у відповідачів обов'язку фактично по працевлаштуванню позивача.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення в частині розміру стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року по справі № 643/11010/21 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. .
Ухвалити постанову, якою за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Шевченка, 315 А, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (однієї тисячи) грн.
В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року по справі № 643/11010/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 27.09.2021 року