15 вересня 2021 р.Справа № 440/828/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника відповідача Азарян К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2021, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава по справі № 440/828/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області правонаступником якого є Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо тривалого неприйняття рішення по суті заяви пенсіонера системи органів Генеральної прокуратури України, учасника бойових дій, ОСОБА_1 від 04.12.2018 за № 1875 по перерахунку пенсії та самій протиправній відмові у перерахунку вже раніше призначеної пенсії;
- скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за № 25 від 29.01.2019;
- зобов'язати відповідача поновити соціальні права позивача із часу їх порушення 06 вересня 2017 року та провести перерахунок і виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", діючого на час призначення пенсії, починаючи із 06 вересня 2017 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (окладу, класного чину, вислугу років, премії, матеріальної допомоги та інших виплат, які передбачені чинним законодавством) на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18/607/вих. 18, без обмеження її максимального розміру; здійснити відповідні виплати із урахуванням раніше виплачених сум;
- відповідно до статей 2, 5 та 12 (п.22) Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" провести перерахунок позивачу та виплатити 25 процентної надбавки до вже існуючої пенсії, виходячи від вже існуючого в 2019 році прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 січня 2019 року № 25 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №59531298 у адміністративній справі №440/828/19 з Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 у порядку статті 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії у справі №440/828/19. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19, що полягає в нездійсненні виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 06.09.2017 по 04.06.2019. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області усунути причини та умови, що призвели до неповного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 - нездійснення виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 06.09.2017 по 04.06.2019.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області - залишено без задоволення. Окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №440/828/19 - залишено без змін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт до Полтавського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме - про повну виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області - залишено без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №440/828/19 - залишено без змін.
Позивач (стягувач) ОСОБА_1 подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у накладенні штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовлено. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подачі звіту про виконання рішення суду - тридцять днів з моменту отримання повного тексту цієї ухвали.
Позивач (стягувач) ОСОБА_1 повторно звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду зі заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що відповідач продовжує протиправно ухилятися від виконання остаточного рішення національного суду в частині сплати заборгованості за період з 06.09.2017 по 04.06.2019.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 заяву ОСОБА_1 в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень у справі №440/828/19 призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
16.02.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення суду від 23.04.2019 №440/828/19.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 №440/828/19.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року у справі № 440/828/19 та одночасно накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 по справі №440/828/19 та відсутності підстав для накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Колегія суддів, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для прийняття звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 по справі № 440/828/19, оскільки відповідачем вживалися усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання від головного розпорядника бюджетних коштів, Пенсійного фонду України, видатків задля погашення заборгованості перед пенсіонером. Також суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виходив з того, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, при цьому накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для прийняття звіту, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
16.02.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення суду від 23.04.2019 №440/828/19, у якому останній зауважував, що за приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом. Наголошував, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Вказував, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Окремо звертав увагу суду на те, що Конституційний Суд України в рішенні від 20.06.2001 №10-рп/2001 у справі "Про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги" вказав, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права на державну соціальну допомогу громадянам і відносить до законодавчого регулювання механізм його реалізації. Виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямував цих видатків (частина друга статті 95 Конституції України). Листом від 28.09.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області направлено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці заявника, ОСОБА_1 , за період з вересня 2017 по 04.06.2019 в сумі 393 070, 93 грн. 18.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області направлено лист до Пенсійного фонду України зі списком одержувачів пенсії, у яких обліковується заборгованість за рішеннями суду (період надходження яких до Управління з 13.12.2018 по 31.01.2019) до якого окремо включено ОСОБА_1 . Листом від 26.01.2021 Пенсійний фонд України повідомив, що виплата коштів на виконання судових рішень у справі №440/828/19 щодо ОСОБА_1 здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Розглянувши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідачем вживалися дії, спрямовані на отримання від головного розпорядника бюджетних коштів, Пенсійного фонду України, видатків задля погашення заборгованості перед позивачем, про що свідчать неодноразові звернення відповідача до Пенсійного фонду України від 28.09.2020, від 18.01.2021.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником відповідача підтверджено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року виконано у повному обсязі. На підтвердження вказаних обставин представником відповідача надано копію витягу з реєстру судових рішень, що підлягають виконанню органом ПФУ з відміткою, що рішення по справі №440/828/19 виконано.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач в апеляційній скарзі підтверджує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року, шляхом виплати заборгованості виконано боржником 06.04.2021.
На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині прийняття звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 №440/828/19.
Щодо наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Колегією суддів встановлено, що листом від 28.09.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області направлено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці заявника, ОСОБА_1 , за період з вересня 2017 по 04.06.2019 в сумі 393 070, 93 грн. 18.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області направлено лист до Пенсійного фонду України зі списком одержувачів пенсії, у яких обліковується заборгованість за рішеннями суду (період надходження яких до Управління з 13.12.2018 по 31.01.2019) до якого окремо включено ОСОБА_1 .
Листом від 26.01.2021 Пенсійний фонд України повідомив відповідачу, що виплата коштів на виконання судових рішень у справі №440/828/19 щодо ОСОБА_1 здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Таким чином, відповідач в особі керівника Головного управління вживав конкретні заходи з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року.
Фактична невиплата нарахованих сум пенсії зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду у Полтавській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19.
Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи колегія суддів не вбачає наявності таких підстав.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19.
Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року та виконало рішення 06.04.2021, що підтверджується позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до начальника Головного управління штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення та відхиляє доводи апеляційної скарги.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 №440/828/19 та відмові у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття оспорюваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2020 року у справі № 440/828/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 по справі №440/828/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський
У зв'язку із перебуванням судді Кононенко З.О. у відрядженні у період з 20.09.2021 по 25.09.2021 повний текст постанови складено 27.09.2021 року