15 вересня 2021 р.Справа № 440/6462/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава по справі № 440/6462/20
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 серпня 2020 року в повному обсязі із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 27 серпня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 серпня 2020 року в сумі 193674,27 грн із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 27 серпня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (а.с. 1-8).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року з урахуванням базових місяців, визначених відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та підстав для проведення індексації, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року з урахуванням базових місяців, визначених відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та підстав для проведення індексації, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року у справі №440/6462/20, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 27.08.2020 року в повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця індексації -січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 27.08.2020 з врахуванням базового місяця індексації - березень 2018 року, абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум індексації».
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині та відмовив у визначенні базових місяців для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а саме січень 2008 року та березень 2018 року в оспорювані періоди.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 27 серпня 2020 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України (а.с. 11, 40-41).
Згідно з пунктом 1 витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) №196 від 27 серпня 2020 року /а.с.42-43/ наказано прапорщика ОСОБА_1 , відповідального виконавця групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці, звільнену наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №64-рс від 25 серпня 2020 року з військової служби у запас відповідно до підпункту “б” (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, вважати такою, що справи та посаду здала 27 серпня 2020 року, та з 27 серпня 2020 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 серпня 2020 року, та що наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи частково у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. “Про індексацію грошових доходів населення” (далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 Закону України №1282-ХІІ).
Згідно з ст.5 Закону України №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі по тексту - Порядок №1078) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Приписами п.2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015 року у відповідності до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.
Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Тобто, з урахуванням наведених вище норм, вбачається, що фактично місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Колегія суддів зазначає, що довідкою Військової частини НОМЕР_1 про нарахування ОСОБА_1 індексації підтверджено нарахування та виплату позивачу індексації за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2021 №414 підтверджено застосування при такому нарахуванні базового місяця січень 2008 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року.
Разом з тим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що особовими картками позивача та довідкою відповідача про нарахування індексації ОСОБА_1 підтверджено відсутність нарахування та виплати позивачу індексації за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу індексації за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року з урахуванням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 року та доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У цій справі індексація за період 01.01.2016 року по 30.11.2018 року не була нарахована та виплачена позивачеві.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року - “січень 2008” та за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 - “березень 2018” відсутні.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.10.2020 року по справі № 240/11882/19.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 30.11.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 та відхиляє доводи апеляційної скарги.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2019 року по 27 серпня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
30.08.2017 року постановою Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (яка набула чинності з 01.03.2018 року) було визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Отже, березень 2018 року було визначено наступним базовим місяцем який необхідно враховувати при обчисленні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Так, наявними в матеріалах справи особовими картками та довідкою про нарахування індексації підтверджено здійснення позивачу нарахування та виплати індексації з грудня 2019 року по серпень 2020 року.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2021 року № 414 у період з 01.03.2018 по 27.08.2020 року базовим місяцем дня нарахування позивачу індексації був березень 2018 року на підставі збільшення грошового забезпечення.
Таким чином у період з 01 грудня 2019 року по 27 серпня 2020 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію з урахуванням базового місяця березень 2018 року, що відповідає приписам чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2019 року по 27.08.2020 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2019 року по 27 серпня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року та відхиляє доводи апеляційної скарги.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року у справі № 440/6462/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі №440/6462/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
У зв'язку із перебуванням судді Кононенко З.О. у відрядженні у період з 20.09.2021 по 25.09.2021 повний текст постанови складено 27.09.2021 року.