23 вересня 2021 р.Справа № 520/10980/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 13.10.20 по справі № 520/10980/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Управління державної казначейської служби України в Основ'янському районі м. Харкова
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд: зобов'язати Східне управління Головного управління ДФС у Харківській області повернути ОСОБА_1 помилково сплачену плату за землю в розмірі 9133,00 грн. на рахунок банківської карти № НОМЕР_1 за реквізитами: - п/р № НОМЕР_2 в АК «КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), МФО 305299; за рахунок Східного управління Головного управління ДФС у Харківській області компенсувати ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від від 13.10.2020 року замінено відповідача - Східне управління Головного управління ДФС у Харківській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачем не надано в якості доказу жодного документу, якій би підтверджував факт нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати , як фізичній особі в розмірі 2895,05 грн., а також зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 6249,98грн. , жодного акту, довідки та повідомлення-рішення, складених за результатами перевірки позивача, як платника податків, з його підписами, або докази надсилання позивачу перелічених документів, які б свідчили, що позивачу відомо про існування будь-якого з їх документів та фактично про наявність у позивача заборгованості зі сплати податків та зборі. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. , ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги .
Відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи та аргументи апеляційної скарги безпідставними та помилковими, а скаргу відповідно такою, що не підлягає задоволенню, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з абз.4 п.3 вказаної постанови Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”.
Абзацом 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Згідно з абз.4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
14.12.2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи-ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1000741030008085321.
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893.
Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб'єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 17.01.2020 р. позивачем подано до відповідача заяву від 16.01.2020 про повернення помилково/надміру перерахованих коштів з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 9133,00 грн. на рахунок банківської карти.
Не отримавши відповіді на заяву, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що має право на повернення надмірно сплачених коштів із земельного податку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що на момент подачі позивачем заяви про повернення помилково сплаченої суми грошового зобов'язання за ним рахувався податковий борг, нарахування зазначених сум по платежам не було визнано в судовому порядку протиправними, то у відповідача не було підстав для повернення позивачу помилково сплаченої ним плати за землю в розмірі 9133,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені у статті 43 ПК України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 ПК України).
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 ПК України).
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43 ПК України).
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 ПК України).
Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі №826/3490/18, від 13.06.2019 року у справі №812/1017/16, від 05.02.2019 року у справі №826/7672/17, від 28.05.2020 року у справі №640/19410/18, від 03.12.2020 року у справі №815/2307/18.
Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що наявність податкового боргу позбавляє платника податків права на отримання надмірно сплачених коштів за такими напрямами: повернення на поточний рахунок платника податків в установі банку або повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Щодо інших напрямів використання таких коштів, то наявність податкового боргу не є підставою для відмови у поверненні сум надмірно сплачених митних та інших платежів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 по справі №808/2948/16 (адміністративне провадження №К/9001/18180/18).
Так, відповідно до облікових карток платника податку, у позивача станом на день подання заяви про повернення надміру та/або помилково сплачених грошових сум обліковується податковий борг на початок 2019 року з наступних податків і зборів:
- орендна плата з фізичних осіб - 2895,05 грн.,
- ЄСВ - 6249,98 грн., утвореного за рахунок самостійно нарахованих сум у розмірі 2457, 18 грн. у 2019 році та наявного боргу на початок 2019 у розмірі 8182, 80 грн. та здійснених сплат до бюджету протягом січня 2019 року.
В підтвердження наявності боргу до суду апеляційної інстанції надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 , податкова декларація з плати за землю за 2018 та облікові картки платника податку.
Крім цього, відповідно до інтегрованої картки платника податку станом на 28.02.2019р. будь-яка переплата відсутня. Тобто, заявлена сума 9133,00 грн. в інтегрованих картках не обліковується, що також випливає з наявності вищевказаного податкового боргу.
Враховуючи вимоги статті 43 ПК України, що визначає обов'язковою умовою повернення надміру та/або помилково сплачених грошових коштів є відсутність податкового боргу.
В даному випадку за позивачем лічиться на момент подання заяви податковий борг, який підтверджено документально, , що у відповідності до ст. 43 ПК України є підставою для відмови у поверненні надміру та/або помилково сплачених грошових сум.
За таких обставин, проаналізувавши вказані вище норми в контексті спірних правовідносин, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність підстав для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів у звязку з наявність у позивача податкового боргу на момент його звернення до податкового органу із відповідною заявою.
Колегія суддів зазначає , що правомірність нарахування сум по ЄСВ чи орендної плати позивачу не є предметом дослідження при розгляді даної справи в якій досліджуються обставини про наявність або відсутність підстав для повернення
помилково та/або надмірно сплаченої плати за землю , тому доводи апелянта з посиланням на відсутність жодного акту, довідки та повідомлення-рішення, складених за результатами перевірки позивача, як платника податків, або докази надсилання
позивачу перелічених документів, які б свідчили, що позивачу відомо про існування будь-якого з їх документів та фактично про наявність у позивача заборгованості зі сплати податків та зборі до увагу судом не приймаються.
Крім того , в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач скористався своїм правом та звертався з письмовими заявами до відповідача для проведення звірки даних щодо нарахованої суми плати за землю, зокрема позивачем не було надано даних про розірвання договору оренди землі у зв'язку з відчуженням нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.
Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 520/10980/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 28.09.2021 року