23 вересня 2021 р.Справа № 520/1426/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
представника позивача Цвікевич О.А.,
представника відповідача Шаповалова Б.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., повний текст складено 17.05.21 року) по справі № 520/1426/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Новий стиль” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому з просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001731/2 від 01.09.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001732/2 від 01.09.2020.
В обґрунтування позову зазначило, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 позов задоволено.
Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про не врахування судом розбіжностей, наявних в наданих митниці документах та відсутність в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначає, що рівень митної вартості товарів, зазначених у митних деклараціях поданих позивачем є нижчим, ніж рівень митної вартості подібних товарів, які містяться у базі ЄАІС Держмитслужби. На вимогу митниці позивачем не надано: заявок з визначеним розміром сплати за послуги Експедитора, які є додатками до договору до Договору транспортного експедирування від 01.04.2020 та перекладів митних декларацій країни відправника.
Також зазначає, що наданий в митницю прайс-лист від 05.08.2020 адресований тільки позивачу та датований в часі пізніше ніж додатки до договору від 05.12.2019 та інвойси, умови поставки у інвойсах від 09.07.2020 № NOWY08/2020 та № NOWY09/2020 та у перекладах цих інвойсів є різними.
Крім того, судом першої інстанції враховані докази, які при митному оформленні товарів позивачем не надавались та взагалі не стосуються оцінюваних товарів.
Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваних рішень та необґрунтованість позовних вимог.
Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Зазначає, що позивачем надано до митного оформлення всі документи, які підтверджують заявлену вартість імпортованих товарів, отже у митного оформлення були відсутні підстави для витребовування додаткових документів, крім того, оскаржувані рішення відповідача не містять зазначення про обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів та причин, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору, як і обставин наявності розбіжностей та неточностей в наданих документах.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у липні 2020 р. на підставі контракту № 05122019-LANT від 05.12.2019 позивач придбав у фірми ANHUI Laite Gas Spring Co. LTD пневмоциліндри лінійної дії (т. 1 а.с. 36-40, 43-45).
Згідно з пунктом 3.1 контракту продавець поставляє покупцю товар на наступних умовах: FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай.
Додатками до контракту № 13,14 від 05.12.2019 зазначено, що оплата товару має бути здійснена на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю (т. 1 а.с. 41-42).
На виконання умов контракту, продавцем складено інвойси від 09.07.2020 № NOWY08/2020 та NOWY09/2020, прайс лист від 01.09.2020 (т. 1 а.с. 43-45, 76).
Оплата здійснена в безготівковий спосіб, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 07.10.2020 в сумі 840 USD (т.1 а.с. 94).
19.07.2020 ANHUI Laite Gas Spring Co. LTD відвантажено 96 упаковок пневматичних циліндрів лінійної дії та 271 упаковку пневматичних циліндрів, що підтверджується коносаментами № 177TSJSJS00449 та № 177TSJSJS00450 (т. 1 а.с. 46-47).
До митного оформлення товарів позивачем до митного органу подано 21.08.2020 митні декларації № UA 807180/2020/003909 та № UA 807180/2020/003910, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору (т. 1 а.с. 29-30)
На підтвердження митної вартості, разом з деклараціями позивачем подано: контракт від 05.12.2019, додатки № 13,14 до контракту, комерційні інвойси від 09.07.2020 № NOWY08/2020 та № NOWY09/2020 (з перекладом), договір на транспортно-експедиторські послуги № 01042020 від 01.04.2020, рахунки - фактури від 18.08.2020, довідки про вартість перевезень від 18.08.2020, листи від 18.08.2020, сертифікати походження товарів від 23.07.2020, коносаменти від 19.07.2020 № 177TSJSJS00449 та № 177TSJSJS00450, пакувальні листи.
З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів (т. 1 а.с. 63-65).
На вимогу митного органу 01.09.2020 позивачем надано копії експортних декларацій країни відправлення, прайс-лист виробника від 01.09.2020, а також листи, в яких зазначено, що надано всі наявні документи та вимога здійснити митне оформлення товарів (т. 1 а.с. 66-71).
01.09.2020 митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості № UА807000/2020/001732/2 та № UА807000/2020/001731/2 (т. 1 а.с. 13-16).
Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідачем в запиті не зазначено конкретні обставини, які викликали сумніви, а також до яких документів наявні зауваження, оскільки запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.
Також колегія суддів вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 05.12.2019 № 05122019-LANT), з урахуванням додаткових угод, інвойсів.
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2020 № UА807000/2020/001732/2 та № UА807000/2020/001731/2.
У графі 33 зазначених рішень в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (різні умови поставки Incoterms зазначені в інвойсах від 09.07.2020 № NOWY08/2020, № NOWY09/2020 та їх перекладі, дата Quotation 05.08.2020, дата інвойсів 09.07.2020) та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; не надана декларантом інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на території України у незмінному стані, відсутні дані щодо: витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок за прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріал та витрат понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Джерелом інформації для даного Рішення по товару слугувала цінова інформація про митні оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор, а саме: МД № UA110130/2020/023863 від 26.08.2020 та МД № UA807170/2020/032846 від 02.07.2020.
Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування зазначено, що коригування митної вартості здійснено за другорядним методом у відповідності до ст. 64 МК України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 з проведенням в разі необхідності коригування передбаченим у главі 9 МК України. Розрахунок Митної вартості складає: по рішенню UА807000/2020/001731/2 - тов. №3,778USD/кг; по рішенню UА807000/2020/001732/2 - тов. №3,76USD/кг.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, що надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Судом враховано, що відповідачем, під час митного оформлення, не зазначено ні в запиті до позивача, ні в рішенні про коригування митної вартості які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності.
Доводи скаржника щодо ненадання підприємством заявки на перевезення товарів, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказаний документ не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом та не обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом внаслідок цієї обставини. Крім того, зазначені зауваження не були висловлені митним органом під час здійснення митного оформлення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ПрАТ “Новий стиль” після отримання спірних рішень на адресу митного органу надало документи в підтвердження транспортних документів: договір на транспортно - експедиторські послуги № 01042020 від 01.04.2020; рахунки - фактури про надання транспортно - експедиторських послуг, документи, що підтверджують вартість перевезення товарів (довідки), платіжні доручення.
Доводи апеляційної скарги про те, що прайс-лист датований в часі пізніше ніж інвойси та адресований тільки позивачу колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний документ не передбачений у ч. 2 ст. 52 МК України, як основний документ, який підтверджує митну вартість товарів, а може бути наданий виключно додатково для усунення обґрунтованих сумнівів Митниці, яких у цій справі не встановлено.
Варто зауважити, що вказані доводи самі по собі не можуть слугувати належною підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, з огляду на не зазначення митним органом причин неможливості перевірки митної вартості товару на підставі наданих декларантом документів.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ТОВ "Новий стиль" до митного органу не надавався прайс - лист, датований 05.08.2020.
Доводи скаржника про те, що сумнів у достовірності інформації був зокрема викликаний розбіжностями інвойсах від 09.07.2020 та їх перекладах, а саме: у оригіналах інвойсів зазначено, що поставка товарів здійснювалась відповідно до умов FOB, а у перекладах - на умовах FCA, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем про ці розбіжності не було зазначено у повідомленнях декларанту під час консультацій.
Крім того, колегія суддів враховує, що у інших документах, наданих до митного контролю, зокрема, у митних деклараціях, рахунках, довідках перевізника, контракті від 05.12.2019 зазначено саме про умови поставки FOB, а зазначення у перекладах інвойсів умов поставки FCA, як пояснив представник позивача, свідчить про технічну помилку.
Відповідачем доказів на спростування зазначених обставин ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
Доводи апелянта, щодо не надання позивачем перекладу українською мовою митної декларації країни відправлення, з огляду на положення ст. 254 МК України, колегія суддів відхиляє з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті.
Вказана норма права визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, ані в апеляційній скарзі не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно досліджено та надано оцінку специфікаціям № 10, 11 від 09.07.2020, оскільки вказані документи на підтвердження митної вартості товарів за митними деклараціями № UA 807180/2020/003909 та № UA 807180/2020/003910 підприємством не надавались, не досліджувались митницею під час вирішення обґрунтованості митної вартості та стосуються інших товарів, що також визнається позивачем, проте вважає, що зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення спору судом.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Колегія суддів зауважує, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезених позивачем товарів за другорядним методом визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 01.09.2020 № UА807000/2020/001731/2 та № UА807000/2020/001732/2 прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі № 520/1426/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 28.09.2021 року