23 вересня 2021 р.Справа № 520/1952/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/1952/2020
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності 3 групи, відповідно до Закону України “Про міліцію”, що еквівалентний сумі 288 150,00 грн та подати його на виконання до ДФС України;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області та ДФС України здійснити виплату грошових коштів на підставі погодженого висновку про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності З групи, відповідно до Закону України “Про міліцію”, що еквівалентний сумі 288 150,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 частково задоволено позов.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю ОСОБА_1 в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, відповідно до Закону України “Про міліцію” та подати його на виконання до ДФС України.
В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 520/1952/2020 скасовано в частині відмови у задоволенні позову.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ГУ ДФС у Харківській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/1952/2020 залишено без змін.
11.08.2021 позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про зобов'язання ГУ ДФС у Харківській області надати суду звіт в строк до тридцяти днів з дня винесення ухвали про встановлення судового контролю щодо виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020.
Вказана заява обґрунтована тим, що постанова суду від 06.10.2020 набрала чинності, однак на даний час не виконується.
Заявник та його представник до суду не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. 23.09.2021 засобами електронного зв'язку представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням у відрядженні. Проте, вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою заступника начальника відділу ІТЗ про відсутність ЕЦП.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 44 КАС України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У відповідності до положень частини десятої вищевказаної статті Кодексу, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
За приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг, зокрема, кваліфікованого електронного підпису.
Отже, обов'язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом.
Судом встановлено, що клопотання надійшло до суду засобами електронного зв'язку без використання електронного цифрового підпису.
При цьому, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу Електронний суд, що розміщений: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.
Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 13.11.2019 року по справі №160/7227/19 та від 25.11.2019 року по справі № 160/7439/19.
Враховуючи, що клопотання не містить електронного цифрового підпису, а також доказів поважності неявки до суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для його прийняття.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, дослідивши докази по справі, вважає, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин 1,2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Нормативні приписи, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, згідно яких у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
При цьому, у постановах від 15.08.2019 у справі № 826/15466/16 та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а Верховний Суд зауважив, що встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю ОСОБА_1 зазначав, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 перебувають на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), однак боржником судове рішення виконано лише в частині задоволення позову судом першої інстанції щодо формування та погодження висновку про виплату позивачу грошової допомоги, проте постанова апеляційного суду досі не виконана, а тому наявні підстави для встановлення судового контролю за її виконанням.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів перебування судового рішення на примусовому виконанні, а також його часткового виконання відповідачем.
Крім того, факт невиконання суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі судового рішення входить до предмету доказування та повинен підтверджуватися відповідними належними і допустимими в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України доказами.
Також матеріали справи не містять доказів невжиття відповідачем будь-яких дій на виконання рішення суду у цій справі чи наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення, таких доказів не надано і заявником суду .
Таким чином, з огляду на те, що позивачем не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття процесуальних заходів у вигляді подання звіту та ненадання останнім доказів в підтвердження об'єктивних підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.
Керуючись ст. ст. 248, 310, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контрою за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А.
Повний текст ухвали складено 28.09.2021 року