28 вересня 2021 р.Справа № 592/6303/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Катрич О.М., м. Суми, повний текст складено 12.07.21 року по справі № 592/6303/21
за позовом ОСОБА_1
до Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Представник позивача адвокат Лисянський П.Л. звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.05.2021 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, за змістом якої вона 04.05.2021 перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску Державного кордону «Маринівка». Перетин нею кордону був зумовлений необхідністю проходження медичного обстеження.
При складанні постанови інспектор прикордонної служби майстер-начальник 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) Сумського прикордонного загону ОСОБА_2 не з'ясував обставини дій громадянки ОСОБА_1 щодо перетину державного кордону зі сторони РФ 16.05.2021 року, не надав можливість ОСОБА_1 надати пояснення щодо її дій стосовно перетину кордону зі сторони РФ, які були викликані крайньою необхідністю. При складанні постанови позивач не була ознайомлена з жодним доказом, який би встановлював наявність адміністративного правопорушення, вона була позбавлена можливості скористатись правовою допомогою. Заявляла клопотання про відкладення розгляду справи та надання їй можливості скористатися безоплатною правовою допомогою.
Була змушена приїхати в Україну з ОРДЛО через РФ у зв?язку з необхідністю проведення медичного обстеження, оскільки на тимчасово окупованій території неожливо отримати кваліфіковану медичну допомогу. Неодноразово зверталася до представників окупаційної влади у м. Донецьку з вимогою пропустити її, але дозволу не отримала, у зв?язку з чим була вимушена 04.05.2021 здійснити перетин державного кордону тимчасово окупованої території України до Російської Федерації.
Вважає постанову протиправною, оскільки у його діях відсутня вина - обов'язкова ознака складу адміністративного правопорушення. Зважаючи на незаконність постанови, яка прийнята за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, просить скасувати постанову №068173 від 16.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладення штрафу в сумі 1700 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12.07.2021р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови задоволено. Скасовано постанову від 17 березня 2021 року №068722 ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1700 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог передчасно, не врахувавши обставини, які мають значення для вирішення цього питання. Жодних порушень при складанні постанови допущено не було, оскільки рішення було прийнято уповноваженою на те посадовою особою та згідно з нормами діючого законодавства. На момент скоєння адміністративного правопорушення позивачем пункт пропуску «Маринівка» був закритий та міжнародний рух там припинений. При цьому ОСОБА_1 не була обмежена у праві звернутися засобами електронного зв'язку на адресу Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в'їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території, відповідно до положень Закону України «Про прикордонний контроль». Вказує, що в Україні функціонує відповідний порядок перетинання державного кордону України на шляхах міжнародного сполучення через спеціально виділені території місцевості з комплексом технічних засобів і споруд, які забезпечують право осіб на вільне пересування з дотриманням встановлених правил та функціонують на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Зазначає, що у своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що вона діяла в стані крайньої необхідності, а тому не підлягає адміністративній відповідальності, але у відповідності до ст. 18 КУпАП під крайньою необхідністю маються на увазі дії, направлені на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Проте, ОСОБА_1 16.05.2021р. під час складання постанови СРУ №068173, а ні в додатках до свого позову не надано беззаперечних доказів того, що її дії були хоч якось пов'язані саме з цими обставинами. Вказує, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення СхРУ №068173 від 16.05.2021 року ОСОБА_1 свою провину визнала. Посилається на висновки, зроблені у аналогічній справі №756/565/21 від 19.02.2021, рішення по справі №576/754/21, яке згодом Другим апеляційним адміністративним судом 02 серпня 2021 року було скасовано. Враховуючи вищенаведене просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.07.21 у справі № 592/6303/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону про скасування постанови №068173 від 16.05.2021 року, інспектора прикордонної служби майстра-начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів? прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Юнаківка» 1 категорії (тип Б) Сумського прикордонного загону Скляр С.А. за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач та відповідач повідомлені на електронні адреси, які містяться а матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проживає на території м.Горлівка Донецької області (а.с. 12), тобто у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Постановою від 16.05.2021 №068173, складеною інспектором прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби «Юнаківка» (тип Б) Сумського прикордонного загону, визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 04.05.2021 у пункті пропуску «Маринівка», який непідконтрольний органам влади України, здійснила виїзд з території України на територію РФ, чим порушила вимоги п.3 «Порядку в'їзду, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і в'їзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою КМУ №815 від 17.07.2019, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП(а.с. 9).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців назва юридичної особи відповідача - Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321759) у зазначеному реєстрі - Військова частина НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З пункту 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.
Згідно ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема,ст. 204-2 КУпАП(у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови став встановлений органами ДПС факт порушення позивачем порядку перетину державного кордону України з тимчасово окупованої території України.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, які доводиться шляхом надання доказів.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях позивача того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Будь які документи, щодо факту правопорушення, крім оскаржуваної постанови суду не надані. Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач перетнув державний кордон України саме в той спосіб та в тому місці (в пункті пропуску «Маринівка»), які вказані у оскаржуваній постанові. Посилання в постанові на те, що позивач визнав вчинення правопорушення, суд не бере до уваги, оскільки одного визнання вини позивачем було б недостатньо для встановлення в його діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач фактично відмовився від визнання своєї вини.
Сам факт визнання позивачем вини у скоєнні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів, і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Склад правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, передбачає, з-поміж іншого, те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, або з необережності, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
За твердженням позивача 04 травня 2021 року з боку тимчасово окупованої території України усі контрольно-пропускні пункти не працювали. Вказана обставина не спростована відповідачем та на спростування не надано доказів. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність вини позивача, як обов'язкової складової складу адміністративного правопорушення, у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факту порушення позивачем Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, та наявності вини позивача у вчиненні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що позивачкою, ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів того, що її дії були пов'язані з необхідністю проходження курсу лікування, не підтверджені постановою про накладення адміністративного стягнення, оскільки в постанові відсутні будь які посилання на перевірку та дослідження, під час притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, наявності чи відсутності доказів того, що дії позивачки були пов'язані з необхідністю проходження курсу лікування.
Матеріали справи взагалі не містять будь яких документів, які б свідчили про встановлення обставин вчинення правопорушення, пояснень які надавала позивачка при розгляді справи то що.
Те ж саме стосується й посилань скаржника на те, що позивачка не була обмежена у праві звернутись засобами електронного зв'язку на адресу Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в'їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території, відповідно до положень Закону України "Про прикордонний контроль".
З матеріалів справи не вбачається дослідження питання можливості вчинення таких дій.
В постанові відсутні будь які посилання на дослідження даних обставин під час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи взагалі не містять будь яких документів, які б свідчили про встановлення обставин вчинення правопорушення, пояснень які надавала позивачка при розгляді справи то що.
При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови, підпис ОСОБА_1 свідчить лише про доведення до її відому змісту постанови. Даний підпис не свідчить про визнання порушення та відсутність зауважень з боку ОСОБА_1 .
Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно позивача, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Крім того, відповідачем не надано доказів, що спростовують доводи позивачки про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення нею виявлено бажання скористатися правовою допомогою, та відповідачем не було вжито дій щодо надання можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
За таких обставин суд приходить до висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року по справі №524/9827/16-а.
При цьому, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП, ст. 77 КАС саме на відповідача покладається обов'язок надати до суду належні та допустимі докази на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №756/565/21 та рішення Другого апеляційного адміністративного суду у справі №576/754/21, є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішенням, які є обов'язковими до врахування, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30 травня 2019 року, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286КАС України слід, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
З урахуванням вищенаведеного, інші доводи сторін щодо наявності в діях позивача стану крайньої необхідності, не впливають на вирішення справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12.07.2021 по справі № 592/6303/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло